Як порожньо стало без ялинки.... Шкода, її випроводжання не було таким феєричним, як хотілось: вона стандартно вийшла через ліфт. А я хтіла з вікна. Піуууу ^____^

Над покійними недобре сміятись, але згадую черепашку Доно - Тортю

Spiritual Seasons - Palastunalied

На 52-гому році життя, помер народний артист України

Олександр Бондаренко

Кожна людина робить якісь вчинки і дії в своєму житті. Вчинки котроїсь суттєві, а про іншу і взагалі ніхто не скаже чогось особливого. Деякі люди пам'ятаються добром, деяких згадувати не хочеться.

Я не знаю якою людиною був пан Олександр, але він зробив одну річ (я вважаю велику), яку так міг зробити чи не він єдиний.

Він озвучив Біблію. Він озвучив її гінеально. Я слухала інші переклади - не всі можна слухати зі спокійною душею. Його ж робота це насолода і "упоение" Святим Письмом. Немало часу я провела з його набутком і радості отримала величезну в'язочку.

За неї йому і дякую. І за всіх, кому його талант - а це можна назвати лише так - приніс і принесе ще стільки ж благодаті.

Вічна пам'ять! І Божої милості

Японські прислів'я:

kuchi ga areba miyako e mo noboru

язык и до столицы доведет

nõchū no kiri

шило в кармане

oya no utsu yori tanin no naderu ga itai

чужими руками жар загребать

Ммда... з цими приказками я виросла; з раннього дитинства чула їх від мам. Суто японські, да!

Главное, чтоб хватало на белый хлеб, икра может быть и черная
Єврейська приказка

Впритул до підвіконня стояв стіл, а вони сиділи посередині. Сиділи, обпершись на прочинені навстіж рами і палили: він - по справжньому; вона - лиш набираючи дим у рота.
За вікном лила така злива, що все навкруг посіріло і крізь цю сірість красиво, зеленим відтінком, проглядались соковиті, травневі дерева.
Щоб почути один одного крізь шум такого дощу, їм треба було говорити так голосно, аж до крику. Тому вони мовчки слухали зливу.
До ідеальності цій картині бракувало відсутності балкону, поверхом вище. Тоді б дощ лив коло самісінького підвіконня і ним можна було б вмити руку; і обличчя

Clover & Phenix

А почалось це порпання (яке давно вже слід було здійснити, бо скотіш зі мною з дитинства, а ніц про ню незнам, тік люблю і знаю, що маю причетність) з того, що

Гардарікі

(або Гардарúк) - так скандинавці ( на мові Ісландії, зокрема) називали територію Київської Русі.

Моя Гардаріка)

Скотты
Галлы - ныне франкоязычные
Гэ́лы
Валлийцы - уэльсцы - кельтский народ, отделившийся от бриттов

*

Пиктский язык - мертвый, с территории Шотландии. Возможно и не индоевропейский народ

Протокельтский язык  — реконструированный язык-предок исторических кельтских языков. Исторически отдельные кельтские языки фиксируются приблизительно с 800 г. до н. э.: к этому времени можно говорить о распаде кельтского языка на отдельные ветви.

Огамическое письмо — письменность древних кельтов и пиктов, употреблявшаяся на территории Ирландии и Великобритании наряду с латиницей и, возможно, являвшаяся тайнописью

Шотла́ндский, гэ́льский - носители которого — кельтская народность гэлы — традиционно жили в горной Шотландии и на Гебридских островах. Не следует путать со скотсом (так называемый средне-шотландский диалект старо-английского языка) — это германский язык, близкородственный английскому, на котором писал Роберт Бёрнс и на котором говорят в равнинной Шотландии.

Гэ́лы, называемые также гаэлы гойделы или хайлендеры — субэтническая группа (Субэтнос (также субэтническая группа) — компактно проживающее сообщество людей, которые принадлежат к большему народу (этносу), но отличаются особенностями своей культуры и осознают это отличие. Субэтническая группа имеет самоназвание, а её члены испытывают двойственную принадлежность — к этносу и субэтносу одновременно) шотландцев, проживающая на северо-западе Шотландии и Гебридских островах.
Смешавшись с местным доиндоевропейским населением, они положили начало образованию ирландской народности. Часть гэлов в V—VI веках н. э. переселилась в Шотландию, где наряду с пиктами участвовала в формировании шотландской народности.
Различия между гэлами и равнинными шотландцами — лоулендерами — прослеживались уже в средние века. Феодальные отношения у гэлов переплетались с родо-племенными; вплоть до XVIII века была крепка клановая система. Реформация почти не затронула гэлов. В первой половине XVIII века гэлы приняли активное участие в восстаниях в защиту якобитов (сторонников династии Стюартов), поражение которых привело к выселению целых кланов за пределы Хайленда, разрушению клановой системы и гонениям на гэльскую культуру и язык. Среди горцев усиленно насаждался протестантизм. Росла эмиграция гэлов: к началу XIX века 40 тыс. человек переселились в Америку, ещё большее число — в Глазго и другие промышленные города Шотландии. Всё это привело к частичной ассимиляции гэлов.
Язык бытового общения — гэльский, хотя сейчас почти все говорят на английском. В отличие от шотландцев-протестантов, среди гэлов большинство верующих — католики. Традиционное занятие — животноводство. Традиционное жилище — длинная и низкая каменная постройка, с жилыми и хозяйственными помещениями под одной кровлей. Старая гэльская мебель — деревянные диваны с ящиком для постели, кровати-шкафы и пр. Следы клановой системы сохранились в ономастике: большинство жителей одной деревни носят одну фамилию, и многие гэльские фамилии начинаются со слова Мак («сын»).


Пикты  — древнейший из известных народов, населявших Шотландию.
По одной из точек зрения, пикты вели происхождение от кельтов, однако пиктская ветвь выделилась из кельтской семьи очень рано, вероятно в начале I тысячелетия до н. э. Согласно другой точке зрения, распространённой среди части британских исследователей, пикты происходят от иберов.
Родственным пиктам народом были круитни (Cruthin, Cruithnig, Cruithni), проживавшие на территории Ирландии.
 Расцвет пиктского государства пришелся на VIII век, после того, как пиктам удалось остановить продвижение англов на север (битва при Нехтансмере 685 г.), а позднее дать отпор натиску скоттов с запада.
Особенностью пиктского государственного устройства была передача трона не по мужской, а по женской линии.
В 843 г. королём пиктов стал король династии Дал-Риады Кеннет I. Ему удалось объединить государства пиктов и скоттов в Королевство Шотландию. Постепенно гэльский язык скоттов вытеснил пиктское наречие (о генетической принадлежности которого ведутся споры), а вскоре в результате ассимиляции пикты прекратили свое существование как отдельный народ.



Ско́тты — группа кельтских племен. По-видимому, переселились с континента в Ирландию не ранее 400 г. до н.э. В результате слияния с более древним иберийским населением Ирландии и другими этническими элементами образовали древнеирландскую народность. Часть скоттов, переселившись на территорию современной Шотландии (вероятно, ок. 500 г. н.э.), создала государство Далриаду, первоначально имевшее территорию как в Шотландии, так и в Ирландии. Позднее с объединением государств скоттов и пиктов в середине IX в.н.э. родилось государство Альба.


Галлы — племена кельтской группы, обитавшие на территории Галлии (нынешней Франции, Бельгии, части Швейцарии и Северной Италии) с железного века до римского периода. Они говорили на одном из континентальных кельтских языков — галльском. Часть французской историографии считает галлов предками современных французов.

Якобиты - сторонников династии Стюартов

Гойдельские языки — одна из двух сохранившихся в настоящее время подгрупп кельтских языков, наряду с бриттскими (особняком стоят исчезнувшие континентальные кельтские, неоднородные по своему составу). К гойдельской группе относятся близкородственные ирландский, шотландский (гэльский) и мэнский языки.
Согласно так называемой «островной гипотезе», гойдельские и бриттские языки составляют языковой союз островных кельтских языков, противопоставленный континентальным кельтским языкам.

Бри́ттские языки — подгруппа в рамках кельтской группы индоевропейских языков. В нее входят три живых языка: валлийский, бретонский и корнский, — а также мертвый кумбрийский язык и, может быть, пиктский язык в Шотландии. Кроме того, к бриттской ветви относились кельтские наречия Восточной Британии, сведения о которых мы можем почерпнуть только из топонимии.

Норн (англ. Norn) — вымерший скандинавский язык, распространённый на Оркнейских и Шетлендских островах и вымерший в XVIII (по другим сведениям, в XIX) веке.

Обійми Дощу - Зоренько Моя

Узвіз довший, ніж здається по пам'яті. Ним йдеш і йдеш, петляєш, а він все не стає пологішим.

Особливо чарівливим цей шлях і підхід до нього, повз укр. музей, є в темноті, при світлі ліхтарів. Тоді він, без дозволу і згоди, закутує тебе у всю потужність свого духу і всієї своєї історії.

А на самісінькому спуску його прилаштувалась кав'яренька, затишненька, із темними меблями і мережевими скатертинами. В тій кав'яреньці вони й зустрічались щовихідних. Найчастіш, говорили мало, просто дивились через просторі вікна на узвіз, тихо насолоджувались кавою і фруктовими та кунжутовими цукерками. Часто тримались за руки і жадібно всотували своє омріяне, тихе щастя

Сова і Лелека

Ёлка - Ты на свете есть

Пісня шикарна! Благо, вона її славно переспівала і тепер можна слухати не переймаючись духом радянщини

4-5 людини, яких втратила (або ж ніколи й не мала) ще в дитинстві, але які запали в душу. Двох знайдено. І розчарована. Теплота, мабуть, не зникла. Але це люди не мого кола.
І, проте, мені їх бракує. Ще не всі стали ближче

Ёлка - Около Тебя

Пока ожидаемое постучит в твою дверь, непредсказуемое тебе уже кофе сварит...

Трішки більше сили духу і твоя відмінність (у чому б вона не полягала) з обтяження перетворюється на світило. Ти ж такий не один. І те, що ти визнав свою відмінність і не хочеш пнутись, ламати себе щоб затесатись поміж оточуючих, а згоден в, не зухвалій, самотності йти своїм власним шляхом, згуртовує навколо тих, хто також трохи відмінний. І ви, в своєму маленькому гурті, обмінюєтесь любов'ю та робитесь щасливі.

•  

Трішки менше сили духу і твої гідні особливості, твоя хороша винятковість, яка могла б принести щось цінне світові, перетворює тебе на вигнанця в суспільстві і вічного тирана для близьких

Ёлка - Цепи-ленты

Цікаво так. Зараз модно "возвращаться к истокам", схилятись до вічних, мудрих речей, старовини і прихованих значень/символів... І одна справа, коли це в людині закладено від початку: у вигляді нестримної цікавості, власних глибоких міркувань. Інша ж справа, коли дівчинка із двосантиметровими нігтиками, всіяна стразами говорить про аури і справжньодружбу, вічнолюбов і надеждоодиночество. Втім, не мені судити: можливо, це і є прояв людського навернення до правди.
Та через що увесь сир-бор. Спробувала дізнатись, яке значення має ірис (зокрема синій) на мові квітів. Старезна ідея про значення квітки, видко, прийшлась до смаку сучасникам, бо заголовки рясніють "языками цветов", а от щодо змісту, особливо ідентичності одного з другим, можна сказати лиш те, що воно доволі - дуже суттєво - різне, в різних місцях; і ще більш різноманітне в одному джерелі.
Ось, наприклад, мені сподобалось, що "ирис – это мудрость", але до мудрості там ще й додається "вера, доблесть, надежда, бесстрашие". Доволі різні чесно, чи не так? А приклади інших "значень" наводити не буду.
Звісно, інет не найкраще джерело інфо і десь, таки, має бути достовірне, першопочаткове джерело асоціацій. Але за інтернетними статтями стоять не роботи, а, все ж таки, живі люди і прикро розуміти, що пихате свавілля захопило усіх і посягає на авторитетність. А ще турбує, що в суспільстві більшість беззавітно вірить у все, що несуть літери і цим, часто, калічать свої тіла та душі; і навіть не лише наївні дівчатка із двосантиметровими нігтиками.

А взагалі: величезне, безмірне полегшення визнати, що апріорі ти не мусиш бути правою і є люди компетентніші і глибші.

Найсмачніша кава виходить після 0:00 ночі і до 16:00 дня.
Тож: кава і "Обійми дощу"

Хотіла щось написати, подумала, що про це вже говорилось, вирішила пошукати і перечитуючи, роблю висновок: пишучи про когось, неодмінно повинна, хоча б зашифровано, підписувати про кого, або "що", саме йде мова. Бо час минає, миті забуваються, а деякі з них насправді цінні. Так само і з уточненнями в тексті: на те й існують роздільні знаки і правила правопису, щоб робити текст і його інтонацію зрозумілішими; а я їх ігнорую з девізом - "долой обмеження! душа душевне зрозуміє!".
А от на пошуки я забила, тож, або повторюсь або нагадаю: колись Руда розповідала, мені, як їй почали, нізвідки, з'являтись підказки. Прийшла.. навіть не думка, а прозоре, як дим, швидке марево "треба було б те-то і те-то", але розум каже "та, ну нащо? немає ж такої потреби", а потім виявляється, що потреба, таки, є або буде, найближчим часом.
Таке почалося і зі мною. Тож варто дослухатись до цього доброго Підказувача

І скажи тут, що на тебе просто перевела погляд несвідома тварина! А не розчаровано спостерігає різностороння, розумна істота, іншої цивілізації

Я совсем не хочу путаться под ногами,
Потому и молчу,
Глазами уткнувшись в пол,
а любовь...

Что любовь?
Ее я пишу стихами и убираю в стол


Чтобы лед растаял, нужно долго дышать на него. Так и в каждого человека нужно без меры вкачивать любовь. Щедро и не ожидая ничего взамен. Когда ждешь чего-то взамен, твои руки становятся ледяными и уже не растапливают лед, а сами пытаются от него согреться

Рассвет в лесу

Заснула я годині о шостій.

А день відзначився чарівним, сонячним промінням у вікно. І телефонними розмовами. Оу, до речі: тре тел. зарядити і увімкнути!

А, втім.. надо лі? Буду у розслабляючому подпольє 

                          

Захотілось якогось особливого тексту для вінди. Довго шукала підходящий - розбірливий, не високий, не нудотний. Потім захотілось ще й старовинного, може слов'янського (історичні твори не минають даремно). Тер у мене шрифт "Котигорошко" ^____^

Випила смачнючої, міцнющої кави. Коли засну ай донт нов!

Хто не в курсі: у нас трясеться будинок. Конкретно так. Що аж черепки (мої чашечки і фігурки, тоєсть) в серванті дзвенять і меблі стукотять об підлогу. Чому - не знає ніхто. Може через теплотрасу, що пролягає під будинком. Може через вибоїни по яким проходять фури.
Пам'ятаю одного гостя, хороброї, чоловічої статі, який застав доволі сильну тряску: який у нього був переляканий, якийсь питально-благальний погляд!)) Мабуть, подумав, що у цих, не надто бажаних, гостях йому і прийде каюк. Втім, намовляти не хочу - може здалось.
Я так звикла до князів київських і їхніх хронік, що не відаю, як буду без них, коли - невдовзі - закінчиться книга.
Сьогодні був ясний день. Небо зустрілось, як старий друг - я несамовито за ним скучила. Скоріше б вже весна, тепло, далі спека. Воля, мандри, каміння. Води Дніпра і Голосієво. О, як я хочу до Дніпра, до мостів, до парків київських, островів! А ще, я мрію про Одесу. І недоступно блукаю в думах по Криму, Ялті, Чорноморську.
Не знаю, чому тексти для мене такі рятувальні. Не писати не можу, хоч би про щось.

Гадко почуваєшся, коли прожив день даремно, а в останню годину перед сном, хоч якось намагаєшся спасти ситуацію.

А ще мені шкода людей, які більшу частину дня віддають на те, щоб заробити собі на прожиття і якесь, примітивне дозвілля. При цьому робота їхня, дуже часто, просте витрачання годин на сумнівного сенсу завдання.

А ще гірше - студенти. Осягнула це в розмові з Дівчинкою. Вона вчиться вже сім років - не враховуючи школи - в одному старому, сірому, потворному приміщенні, від якого її вже тіпає. З вивченого вона пам'ятає мізер, а цінує і того менше. Але навчальною середою вона живе, це її все, усі її розмови і турботи. А перспектива по всьому цьому: залишитися викладачем у цій же ненависній будівлі, вчити малих чи мізерних - тобто у дит. садок. - або ж виїхати з рідного міста на зустріч чужині, невідомості і на неясний термін.

Мені шкода людей. І, так - я "жирую". Я маю змогу споглядати всю правду зі сторони і, попри всі складнощі і негаразди, жити так, як я хочу. Це розкіш; і дар. За нього я вдячна

Аж відчувається запах паленої свічки

Хочу робити такі фото. Надчутливі камери мені не потрібно. Лиш трохи якісної палітри, деталізації і бліків- боке

_____________________

Той, всеоволідаваючий спокій, що находить на мене, коли я у блозі Доно...

Все таки, вставляти музику у вигляді клікабельного тексту - найкраще

Бетховен Людвиг Ван - Silence

Нарешті дочекались нової роботи Ду.

Зняла лак - нігті жовті)

Викупана я схожа на поросятко - така рожева і блискуча.....

Я не люблю такі фото - до деталей продумані натюрморти, які мали б виглядати бездоганно, а натомість, просто до нестями, штучні.

Але це... Мабуть це і є талант. По-перше, світло: таке буває у виключні моменти і вловити його непросто, а передати майже неможливо. Проте тут воно є і найрізноманітніше у кожній деталі. Зазвичай така різноманітність його проявів - яка зібрана на цій одній світлині - вражає нас епізодично у поодиноких предметах; а тут таке в одній.

Така тюль буває, коли у похмурий, вітряний день, між прогалин темних, швидко гнаних вітром, мінливих хмар, з'явиться сліпучо-біла і болюче заломить світло; такий відсвіт, як на кватирці буває після дощу у надвечір'я, коли жовто-гаряче, ніжно-коралове світло сонця на заході, невимовно красиво б'є, крізь рідкі хмари, незрозуміло звідки; на решті предметів - те саме, але ще тільки запалюється надвечірок, а небо не таке ясне; а на яблуках - коли гасне день.

Проте, попри мою несамовиту любов до світла, цього разу мене заворожує зелена таємничість за вікном. Я ніби бачу той двір і відчуваю дух.

А ще віддзеркалення квітів у склі - чарівно.

Така подвійна кватирка болісно розсікає серце - схожа була у хаті моєї баби. До рами була причеплена зелена сітка від комарів, яка, втім, помагала мало бо з одного краю була відірвана щоб можна було просунути руку і закрити зовнішню половину.

А ще, через ту кватирку, мама не раз кликала бабу з меншого городчика за хлівом

А взагалі, якби мені довелось бути суддею на фотоконкурсах, я б не впоралась зі своєю роботою.

Нині відкрила для себе кількох макро фотографів (може саме через макро й така захопленість), яких і презентую під музику S.a.c. (Succobe au charme):

Cecile Corbel – Sweet Song

Першим був яскравий, барвистий, життєрадісний автор Al-Baum

Насолодившись ним, я натрапила на іншого; і якими б нечуваними не були фото Al-Baum, у мене не було змоги не захопитись, зануритись у витончені сутінки

tjasa

Ayumi Hamasaki – snowy kiss (Original mix -Instrumental-)

Шановна пані prismes, я каюсь і волаю про прощення за те, що, за допомогою кнопочки PrtSc стягнула у Вас два фото, а далі втекла подалі від спокус. Але я, вказуючи Ваше авторство, виставляю Ваші роботи, бо вони надто сильні і вражаючі, щоб лишатись лишень в одному місці.

Отож: Prismes

http://prismes.free.fr/index.htm

А це вже роботи взяті цілком вільно з її стор на девіанті: