Волошки - дивовижні квіти. Але особливої краси вони набувають тоді, коли починають в'янути і де-не-те втрачати свою синь на заміну "сивині"

Моніфік! 

Кумедно так!) Куратор теми по Солі на 4pda "кинув мені в рєпу" +1 за оригінальність. Там, де треба було сказати "звонилка", я сказала "отвечалка на звонки". Адмін довго сміявся і дуже просив не ображатись. Але сказано так було свідомо: звонилка в мене є, а от "отвечалка" мене не влаштовує. Тому + я отримала скоріше за їхнє нерозуміння. Проте, посміялися))
Доброї днини, Тридцять перше травня! =)

Я виросла в іншому середовищі.

Розуміюча, толерантна мама, котра, ледь не свято, поважає твоє право на власний простір, приватність; діє на тебе лиш переконаннями і власною думкою, яка для тебе дуже важлива; але завжди готова розділити твої захоплення.

В моєму житті було не так багато друзів; але вони були завжди. Одні змінювали інших з чітким розкладом. І всі ті, з ким дійсно дружила - а не просто тусувалась - були справді хорошими людьми - цікавими, особливими (оце вже точно), складними, чи просто добрими. З більшістю з них в мене збереглись теплі стосунки або залишились теплі спогади.

Я виросла в цьому і не знала іншого. Тому, коли люди нарікали на нерозуміння і відсутність близьких людей, я радила їм озирнутись, намагалась сказати, що близькі є, просто вони їх іще не розгледіли, не визнали.

Але останнім часом я почала усвідомлювати, що справді - не всі, мали те, що й я. Далеко не у всіх є чуйні батьки, які не тиснуть, не володарюють, а завжди приймуть фізичну участь, коли будуть потрібні і повсякчасно, мовчки переймаються тим, про що не знають в твоєму житті; коротше: батьки!

І ще менше мають однодумців. І той повсюдний стогін про самотність та відсутність поплічників - не надуманий, він не вигадка - вони справді живуть самотньо. Навіть найближчі мені люди - у більшості з них, чомусь, серйозні проблеми з ріднею. І в колишніх і в теперішніх; це закономірність і це мене тривожить. Лишається єдине питання: так виділилось саме моє оточення, чи це проблема більшості?

І мені стало страшно шкода людей.

І, як мені віддячити Небу за такий дар?

Я это я. У меня все есть... Повседневность... Дни, не обремененные надеждами и горестями. Ничто не меняется. Я счастлива жить этим. Я здесь. И ты здесь, со мной. Я стала твоим утешением, а ты станешь моим
"Дюрарара!"

Останнім часом, в якості радісного дозвілля, приємнішого за походжання по Тумблеру, читаю 4pda, тему по Солі і решті софту. Безглуздо це, мабуть, але мені так подобається! Навіть, якщо 96% того я ніколи не робитиму і інфа мені ця ні до чого, мені просто в кайф, мені цікаво, це - моє!
Проте, нині надибала штукенцію єдну: ніби простий перемикач профілів, що, в теорії, мав би економити заряд, але не у всіх це робить; а в мене таки економить, принаймні поки! Та й гарнющий! Тож радію ^___^

DX Battery Booster-Power Saver

Мій потопельник висох і блима; і навіть працює!
Куплені в бабульки півонії пахнуть свіжо і загадково

Очікування біля "Океану смаку" . Наобум увімкнула ві-фі - є мережа! Та ще й не захищена. Ловить погано, підтягнулись мафинкою поближче, але безрезультатно...
І тим не менш:

Перший досвід ві-фі в кав'ярні: мої любі "Віденські булочки"! （　´∀｀）

Втопила мишу - мої вітання! Тепер потрібно завтра з банку заїхати в технологічні нетрі - на Петрівку. Моє помаранчеве мишатко! Воно було таке зручне й комфортне!

Яка добра кава далеко за опівніч, після емоційно важкого дня! Та з полуничками, цукром! Голова прояснішала, хоч це й не доречно. Втім, вкладатись спати о другій для мене не новина...

Весь день чихам - пух, зараза! Чи то мо простигла учора, бо замерзла, як цуцик.
За вікном свіжо і по-древньому спокійно. Вдалині гавкає песик, але так, ніби в селі з ґрунтовою дорогою і вишнями попід дерев'яним тином. Небо вечоріє м'яким, оранжевим кольором...

Симфонічний, оперний концерт на Софійській площі.
З Днем Києва!!!

Запах мого міста знову зі мною. Повітря сьогодні прохолодне, але не мерзлувате - просто свіже в насолоду. Ні у кого не виходить виконати краще, проникливіше, чуттєвіше арію тоски і паяца, ніж у італійця. Істинне, глибоке відчуття.
Як приємно відчувати на собі добровільні прояви чієїсь людяності! Нині її було придостатньо.
Проїжджаючи повз набережну, побачила поодинокі залишки "Запуску ліхтариків"; місяць сьогодні повний і більший, ніж зазвичай.
Вариться кава; о першій ночі, так!

Зараз, в детективах, молодь 89-го року народж. вже роблять злочинцями; я, коли це чую, щораз дивуюсь - ніяк не звикну, що 89 - вже не школярі. На 19-тирічних, які вовсю круті, авторитетно запевняють в серйозних і складних речах - дивлюсь, як на дітей, що дивним чином, говорять дорослі речі. Ті, хто був менше мене, вже закінчують престижні вузи, і все більше моїх однокласників створюють родину, народжують дітей.
Дивно це. Не так давно ми з Жужу говорили, що нагадуємо вампірів. Вона заміжня, так, але обидві ми зупинились у розвитку. І зміни, поки, не накльовуються. Втім, що говорити лиш про нас - уся наша компанія складається з таких. Мала, як навмисно відтягує заміжжя. А про Доно й згадувати нічого - їй це, здається, й в голову не приходить.
Я все думаю: чому так? Ох! Я ще ж Дівчинку забула - "іди й ти до гурту!". Чому моє оточення якесь загублене і нестале? Чому в їхніх душах немає того спокою, який дозволяє розлаблено піти назустріч труднощам, які передбачають істинне щастя?
Он Наталка! що говорити про її обранця? Аналог мого тата. Я б не хотіла такого батька своїй дитині. А вона ж бачила це, знає і вчепилась за нього, як реп'ях. І тепер щаслива мама.
Ми ж боїмось і не надто бажаєм сім'ї, але натомість ми безмежно любимо життя, нам все цікаво; цікаві люди, їхнє дослідження; цікаве минуле, історія і роздуми, як такі. Мабуть не надто гідна заміна, але.. хтозна, може на більше ми й не здатні. Хіба мало таких людей? митців... І чи не краще залишити родинні радощі для тих, хто зможе їх створити? Хто не зможе нічиєї душі покалічити.
Мабуть запорука щастю - бути простішим. Менше думати, більше робити... А там поправиться! Бог поправить...

Чомусь виходить так, що реальна твоя зовнішність дуже відрізняється від того обличчя, яким ти себе бачиш душею; уявляєш, якщо завгодно. Інколи, глянувши в люстерко, навіть вжахаєшся: хто це? Чому Така?? Я подумала: можливо обличчя більш проявляє того тебе, з яким ти боришся - тілесного і не найкращого. І тільки очі правдиво відображають зовнішність (в цьому випадку єство) твою внутрішню, душі, так би мовити. Не знаю, чи зрозуміло вдалось пояснити. Подумала я про це, коли вдивилась у очі одного знайомого художника: в спілкуванні він був м'яким і адекватним, а обличя дещо пихою віддає. І тільки погляд очей - відкритий, прямий, щирий, але не зовсім наївний, хоч і трішки дитячий

Кому що! Репетиційні співи на видозмінену тему "І все буде добре", з території школи, перекриває звук дрелі у сусідів. Народ виліз зі своїх мурашників - Літо!

Про можливість змінити долю:
можливо кінцева точка і визначена, але те, яким шляхом людина до неї йтиме, якою вона прийде і що вкінці зможе сказати, чому навчиться - залежить від неї.
Одне це вже можна назвати власним творенням своєї долі.
"Кінцеві точки" - події, вчинки, і їх творці, навіть - на перший погляд - і  не визначні, не героями і революціонерами вчинені; але які, в ітозі, формують загальну картину людських долей - це шлях світу, а шлях до них кожного - його персональне життя, що визначає стан його душі і майбутнє Там

Симоненко Василь Андрійович

1962 року В.Симоненко разом з А.Горською та Л.Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВД на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У 1963 році Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції Шевченка у місті Сміла, після чого він переніс відмову нирок і невдовзі помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963.

Йому було 28
Не лише поліг в Биківні "цвіт нашої нації", а й за неї не один загинув

Вірші прямі й відкриті, як і його обличчя:

І хочеться 

Бути дужим,

І хочеться так любить,

Щоб навіть каміння байдуже

Захотіло ожити

І жить!

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні

Чомусь зайшла на РС-світ, далі в ПП. Такі знайомі ніки... особливо два з них. Скільки вони для мене значили! Важко знайти щось більш значуще, що за цих... 7? років було в інеті. Прочитала дещо.. навіть дивуюсь: я на такі відвертості зважувалась! Не вульгарні, ні, Боже збав! А то ж була тодішня я, а тодішня була зовсім іншою. Я взагалі зараз собі дивуюсь - невже, як?! могла?
І стало сумно... Такого ніколи вже не буде і заміни йому теж. Ще й тому, що пам'ять про те, як і чим це все закінчилось - перевиховали, змінили, випрацювали сторожкість і обережність. І просто сумно, що цих людей я втратила назавжди. А, попри все, я за ними сумую, саме за ними...

Потужний й тужний вітер зірвався: це надихає...

На ніч вибрались з Доно "у парк кави випити". Набрали канапок з м'ясом, пиріжків, води 0,5 і кави.... одну турку з осадом (як ти могла?!!!). Цукру, звісно, не виявилось. Майже ніч, а ми шукаєм лавочку. Люд, що зрідка минає наше прістаніщє, скоса поглядає на цей бенкет. Прозора рідина з пляшечки нагадує... коротше, ханижок ми нагадували. Реготу на все поважне "Паркове місто". Тато сьорбнув воду "Еех! Крєпка!")))) Надворі холодрига. Доно вкрила рушником. Начепивши рюкзак під рушник вона дуркувала, прикидаючись жвавою старушенцією.
Гуляти заправленими кавою вночі - непередаване задоволення. Залишками хліба погодували напівсонних лебедів і по осяяному парку почимчикували шукати вихід...

Людина — це обов’язок, а не титул

© Василь Стус

Ты добрый, это хорошо, это по жизни очень пригодится. Другим.

На нічному небі гарно видно блискавку. Спалахує з різних боків, тільки не над нами. Згадую розповідь бабусі про начпльника над жінками в ланці. Вони діставали його: "В людей дощ іде, а над вами, с..., тільки гримить і блискає"))))).
"Хочу грозу, таку, щоб.. та-да-дам! "Говорила я йдучи, а натомість й вітру нема. "Зазвичай прийдеш додом і він зривається, але не цього разу - небо ясне".
Прийшла додому - за вікном вітер і прориваються краплі...

Через три тижні хочу собі такий манікюр:

Hans Zimmer  – Morituri (Crysis 2 OST)

За вуличним галасом не чути тихого шелесту мого компа. Хтось в авто слухав "Я так хочу до тебе" - це радісно. Перемикав пісні і зупинився на Blue Foundation - Eyes on Fire

- Что вы пожелаете на Новый год?
- Я пожелаю, чтобы был мир во всем мире.
- Тот мир, в котором живеш ты, всегда тихий и спокойный. Это полянка полная цветочков
Ты и я

"ДА фронталки нет в СОЛО, но скайп встал. За кардоном можно если сильно надо подойти к зеркалу и тебя увидят тоже по видеозвонку-извращение конечно, но хоть так".
Мені така ідея в голову не приходила, але тепер кортить - це ж шик!))))

Сьогодні якесь авто біля будинку просигналило підряд кілька разів, навіть, подумала, що це сигналізація - дуже вже чіткий проміжок часу. Так може тиснути, мабуть, тільки дуже роздратована людина. А тепер ось знову, тільки менше. Може сьогодні в когось цілий день були клопоти; може вирішальні; може хтось в цей момент втомлено обдумує, що вдалось зробити...

Поряд з, вже мало запашним, букетиком лежала серветка. Сьогодні взяла її до лиця, а вона, яскраво так, пахне акацією. Приємно)) Згадалась Сей-сьонагон...
Десь у дворі грає труба. Це вже не вперше, але давно цього трубача не було чутно. Все ж літо - найкраща пора! В неї люди набувають більше волі; і відваги для її прояву...

Газонокосарка упорядковує двір і нищить моїх кульбабок. Зажужжала, однако! Але цей літній атрибут додає затишку

Переддощ. Десь далеко щебече соловейко - як же ж це гарно! Чується хід потягу. В дорозі він видає гудок. Десь там є шлях... Чомусь, до болю виразно, згадуєш давнину, якої ніколи не бачив...

В першій половині дня два альбоми "Ери" під сльози і реалістичні уявлення пейзажів та подорожей. Кілька гілочок акації в прозорому стаканчику - пахне - не відірватись. А зараз погуркує грім вдалині. Поближче б...

Програмка передбачає можливість створення власної теми, що я й зробила. Правда без значечків і особливої оригінальності, але в дечому вона переважає "круті" з гугл маркету

В магазині хлопу його дівчина (чи мо дружина) втовкмачує яке морозиво треба купити.

- Добре. Ясно. *поклав слухавку* От транда! (в оригіналі було більш вульгарне, але дуже колоритне і рідкісне слівце)

Мам, не відриваючись від стенду з морозивом:

- Ммм... хіба ж мооожна таак? З жееенщіною.....

Хлопак, з під лоба на неї глянув, хитрим поглядом і пакосною посмішкою. Після певного часу пошуків заданого:

- Бл... немає тут такого мороженого!

Смак морозива злизаного з дерев'яної палички особливий, неймовірно смачний. А ще дивовижно знайомий. З дитинства, мабуть...

Нещодавно Доно попросила глянути в неті рецепт кульбабкового варення. Коли ввела в гуглі "варенье из..." мені стало ясно... : із чого його тільки не варять!!! "... киви, елових шишек, сакуры, орехов...

Проводжу чистку Соли, тому деякі, особливо улюблені, темки, якими вже не користуюсь:

Одна з найперших і дійсно красива, ненав'язлива річ

HyalineC

Z.CoffeeW

Coffee Theme

Coffee

Насправді, останні три я так і не носила. Не склалось якось...

Дуже красива річ:

Rose FREE

І ось щойно нарила ще їдненьку до кавової теми; так, про запас!

Coffee cup

____________________

І останніх два додаточка. В ярличках я знайшла ідеальну іконку для свого бложика. А "віночок" акуратно показує заряд і час

Battery Widget-Women

SweetIconChange*retrogirl*

Molang

Щасливий той, хто ні з ким би не хотів помінятись місцями
(с) Сенека

Голова, как аэропорт - из неё регулярно что-то вылетает

Вечірнє провітрювання. Густа тюль напинається під легким повіюванням. Прохолодне повітря змішане із запахом бузка. Холодно в ноги. Сміттярка-"приятелька" подала голос

На світанку стало нічим дихати. "Відчинила" раму і зібралась заснути. Кімнату заполонила прохолода із присмаком бузку. Пізніше розщебеталися птахи...

Наедаясь до отвала, читая мангу и занимаясь спортом, мы воспеваем красоту нынешней осени
Ти і я

Даже если кто-то живет, как ему кажется, "серую" и скучную жизнь - возможно, он должен сделать верный вклад в детей, чтобы они исполнили Божье предназначение. Кто знает спутанные судьбы
Віктор, http://www.bible.com.ua/

Довгоп'ят си:

Жутко кавайна і жутко жутка істота. Особливо вночі

Трішечки лінків (хоч і ненаю для кого) того, що ми знайшли. Все в кавайно-дівчачому стилі, ніжних кольорів:

Календар, про який давно мріяла, назва звучить так:

ペタットカレンダー -女の子の毎日をデコるカレンダー・手帳

з цього можна вилучити одну ймовірну назву:

Petatto календар

М'який, приємний на вигляд; найцінніше в ньому те, що роблячи замітки на дні, можна поставити няшний стікер

І ще одненький, малофункціональний, але каваїїїї!

Альпака

_______________________________

Годинничок безцінний у вигляді стильного, недбалого тексту

Panda Clock

І купа віджетів-стікерів, мега кавайних

MEDIAS

Cute Sticky

Дівчачий блокнот-віджет, якого можна наректи "Феньок"

JuliettaMemo

Зі стікерами поки все, хоча руки вже тягнуться піти на нові пошуки

_______________________________

Набір прог з вмонтованими іконками, дуже-дуже милі, але більшість платних. Втім, вибрати щось можна:

IconChange lovelybox free

SweetIconChange*retrogі

Весна -

це - найцінніше, оскільки там 

суцільна сакура і конюшина.

Кавайне до нестями!

І, пару годин тому, нарила таємничий лаунчер в 1 мб., дуже цікавий, незвично красивий, щось в ньому є чуже... Для невимогливих естетів. Єдиний недолік - неможливо пофасувати в папки іконки з менюшки. Але поки не видаляю

[+]HOME

Його темка, на яку я й повелась, як бджола на мед:

Небо блакитне серце

_______________________________

Наразі this all.

Дякую за увагу!