Один гарбузик мав бути лячний, інший - милий. Але.. не склалось. Лячний спочатку вийшов застудженим у якого повело лицьовий нерв. Але після поправки він став просто здивованим і викликає щирий "гигик". А у "милого" випав вампірський зуб, його причепили на сірник, він став довшим... коротше, спросоня на нього краще не дивитись...

В моїй хатинці пахне гарбузом: вирізаємо писочки гарбузів на Хелоуін.
А завтра буде In Noctem

Людина формує свою долю сама. Це значить не те, що вона всемогутня, а те, що все залежить від її внутрішнього стану. Який у неї він, таким вона сприймає і навколишній світ. Якщо людина наповнена радістю і вірою, то й складнощі не будуть лякати її настільки, щоб паралізувати волю для нових звершень

З дитинства мала категоричне переконання, що привабливість завада прояву особистості. А надто, її розпізнаванню сторонніми. Якщо ж людина таки не може не звертати увагу на зовнішність (сама мусила визнати, як важко побороти вплив зовнішності на нашу підсвідомість), то я волію аби її погляд тішило те, як хто тримається, як розмовляє, як рухається і, навіть, як одягається - це також прояв індивідуальності. Але не на правильні форми, наявності яких ми завдячуємо лиш природі, але, забуваючи про це, пухнемо від марнославства

Односторонняя любовь - тоже полноценная

Ты держишь чье - то счастье в своих руках.

FREEDOM★
BE FREE

Мало-що виглядає настільки красиво й викликає такий спокій та відчуття свіжості, як все такий же білий сніг на тлі ще червонуватого, вечірнього неба. "Зимування" за містом

Не відчутно який день, не відчутно який час. Прокинутись о шостій ранку під страшний буревій зі снігом, віддати подругу всього життя у заміжжя і лише о другій половині дня усвідомити, що відбулось й засумувати через безповоротність

Англійські манери або стиль спілкування 19 ст.

Вони були дуже ввічливими й порядними. Ці риси і звичаї того часу зобов'язували їх спілкуватися з кожним, чий маєток розташовувася поряд і хто підходив їм по статусу та вписувався в рамки тієї ж порядності. Але відповідність цим критеріям аж ніяк не виключала самодурство, пихатість, самовиставляння й нахабне керування іншими, яке видавалось за турботу. І, наскільки б неприємними не були такі люди, доки вони не переступали межі, їх мусили терпіти. Припинити спілкування з найнабридливішими було дуже непросто. Тому тодішні жителі мали дуже корисну рису поводження, якій ми розучились. Вони нікого не повчали і, навіть, не намагались уникати. Просто, кожному віддавалась його ніша, він мав право висловлюватись як йому завгодно, решта перечікувала його монологи і спілкувалась собі далі. Таким чином тверезомислячі уникали власної дратівливості (не заводили себе передиркуванням) і зберігали, як свій душевний спокій, так і хороший настрій

Жить по принцыпам - все сложнее. Но мудрые принципы - как ножны. Они не настолько остры, чтобы кого-то ранить, но могут скрыть даже самый острый нож, чтобы никто не поранился.

Чем меньше тебя любят, тем заметнее. А большую любовь разглядеть не так просто

"Зеленый скальпель"

Ще одна довга теорія

Подавляти в собі негативні емоції - небезпечно. Не знайшовши виходу, але будучи заміненими фразою "та ладно!", вони не заспокоюють, а лиш викликають гірку усмі´шку, безсилий, ниючий сум, накопичуються й створюють чудовий грунт для затяжногої туги та невдоволення життям. Єдиний вихід, це, не подавляючи його насильно, згадати, що нещодавні теплі моменти є ціннішими і таким чином розчинити його. Це створює контраст: ти маєш не лише цей жалюгідний негатив, а й щось набагато краще; і так стаєш вищим над прикрощами й сильнішим. В "Братах Карамазових" говориться: "страх порождает ложь". Тому не слід собі брехати, що все ок. Коли визнаєш проблему, її стає реальним вирішити і, навіть, простити себе за неї. Может лучше не уничтожать зло, а растить добро? © Антуан Де Сент-Экзюпери

Просто теорія, не надто відшліфована

Є чоловіки, які замислюються й аналізують свої та чиїсь емоції. Є й такі, що цього не роблять (і вони в переважній більшості). Але, в будь якому випадку, вони не присвячують цьому заняттю стільки своїх зусиль та думок, як жінка. І в цьому не полягає її жалюгідність чи його недолугість. Просто так створені ми: більш і менш емоційними. Проблема ж полягає в іншому. Жінка не може прийняти такої "сухості" чоловіка, тому вимагає того, що він дати не спроможний, а не отримуючи, порушує мир в сім'ї. Чоловік, помічаючи, що жінка більш.. аналітично мислить в емоційному аспекті і, таким чином, знає про нього те, що й він сам не може конкретизувати і висловити, хоча б для себе - він лякається. Починає підозрювати її у повсюдному знанні, а відтак і в підступності. Таким чином створює ілюзію її нещирості і на порожньому місці обмовляє жінку, чим наносить образу, навіть тій, яка не вдається до підступності

"Любов ні за що" - це значить не те, що у об'єкта любові немає рис чи чеснот за які його можна любити. А те, що один любить іншого не за те, що "інший" щось для першого зробив. Більше того: попри те, що той не зробив нічого

На осінь часто нарікають, ніби, вона є порою вмирання. Але, як вона може мати настільки похмурий сенс? Осінь мальовнича. Хіба іще якась пора викликає в нас таке захоплення своїми барвами і грою сонця?
Натхненна. Коли дмуть її вітри, здається, ніби тебе кудись кличе і хочеться діяти.
Затишна. В цю легку свіжість, під ці запахи прілого листя й сухих квітів, аж підстрибуєш від думки, що: от зараз завариться твоя кава і ти вийдеш з нею, закутана у теплий светрик-туніку, в двір, за круглий, дерев'яний стіл писати, малювати, поетизувати, фотографувати.

Я не заперечую, що весна більше асоціюється з життям, бо пророкує не очікування й холоди, а надію на якнайшвидші радості. Люди починають порпатись в землі і це також нагадує про новий етап. Але: осінь пріоритетніша для садівництва. І, навіть, якщо саджають навесні, готуються до цього іще з осені. А взимку бруньки на деревах визрівають. Як і озимина під снігом. Тож, в природі немає смерті, лише сон.

Я замислювалась про відносність: осінь не люблять ті, хто зовні оптиміст, але всередині має сум. А тепер засумнівалась щодо себе: може це я боюсь віддаватись, довіряти і надіятись на радість та життя (весну), з усвідомленням доволі швидкого їх зникнення (літа всього 3 місяці)?
Але, як би там не було, легкий сум-меланхолія не повинен сильно нашкодити. А от страх слід викорінювати вірою. І осінь тут ні до чого

Про почуття.
Не варто дослухатись до будь яких правил: "як потрібно ставитись до того", "чому не повинно радувати інше". Існують лише наші відчуття й емоції. Невідомо впливають на нас непомітні чинники, проаналізуввти їх не завжди виходить, але вони є саме такими, і з ними мусиш рахуватись. Та й варто, бо душа підсвідомо знає на що відгуватись і що їй потрібне

Жалість без поваги є не жалістю, а відчуттям жалюгідності; саме її боїться більшість, стверджуючи, що "жалість - погана емоція". Якщо є повага - достатньо сильна, щоб її можна було відчути, а не просто знати, що вона десь є чи бути має -, то жалість не несе жодної шкоди. Вона перемежовується з ніжністю і підсилює почуття

Випробування й обов'язки - це дар від Бога. Тому що тільки вони є працею, яка варта життя, на неї витраченого

Людина могутня. Але тільки у злому. Швидко й легко їй даються тільки ті справи, які віддаляють її від людського образу; бо з ними вона ніби скочується з гори.
Коли ж намагається йти світлим шляхом, ніколи не скаже про себе, що вона велична, сильна й славна, бо знає, як дорого й важко їй дався кожен добрий крок. І коли цю важкість переживаєш, похвалитись нею рідко коли є бажання, бо для себе самого мусиш визнати: "який я нікчемний, якщо так тяжко це зношу", "як я втомився", і "скоріше б це закінчилось"

Цей тиждень був самим довгим за багато років. Жужу вирішила влаштувати собі "лікарняне" і не вийшла на роботу. Всі дні були сонячними. По ранках ми разом пили каву. Зустрічались кілька разів на дню. А вечорами дивились Міядзакі або Остін. Ходили в осінній ліс і підставляли обличчя вітру, що ніс на нас запахи далей. Споглядали павутиння заплетене крізь гілки, що веселкою вигравало в променях. І жовто-зелене листя, пронизане низьким сонцем й від цього сліпучо-яскраве. Нюхали опале листя, а воно пахло медом; потім Жю кілька днів, де б не ходила, думала над цією загадкою і висувала мені різні теорії. Окрім того, що він був найдовшим - здається, довшшим за саме літо - він був і найпрекраснішим, завжди осяяним і ясним. Так склалось, що мало-хто інший, за цей час, виникав на обрії, тому це був виключно наш час

Слухаю ОЕ "Віддам", "Невидима сім'я" і дивлюсь на зорі крізь вікно. Можливо, востаннє, в цьому році, бачу їх на ясному, соловіївському небі...

Допиваю вчорашнє какао після татової позитивної розповіді, і під прекрасне, осіннє небо й сонце та Chihiro Onitsuka - Shadow

Ми з Жюлі грались у філософію, після перегляду Емми та споживання пивово-какаового міксу, говорили про різницю між Світованом та книгами на тему "позитивного мислення" і вона подала сформовану думку, що почути пораду без пояснення "чому має бути саме так" - це отримати інформацію, але не набути знання. Що, відповідно, викликає підсвідомий супротив

Дружи з тією людиною, від спілкування з якою отримуєш ті ж емоції, з якими до неї ідеш

Перериваюсь на інше читання, але все одно повертаюсь до Андрія Ворона. І все в ньому підштовхує мене до нових і нових умовиводів. Я не можу не дивуватись з того, у який період і яким чином до мене прийшла саме ця книга. Не даремно кажуть: знання це - сила. Не можна жити чужим розумом, особливо у суперечливих питаннях. І те, що ми не вчимось на чужих помилках, а мусимо вчинити свої - і це правильно: кожен, на одному й тому ж, вчиться Власної мудрості в якій буде переконаний і про яку вже зможе розмислювати. "Все досліджуйте, хорошого тримайтесь" - ап. Павло. А осінь, крізь прочинені двері, п'янко пахне собою: листям, північним вітром і сонцем... І хочеться Жити. І любов до життя нікуди не зникла. До тих, хто щасливий й до тих, хто його також любить

Погралася з Конні і боке - аж на душі легше!
(*´∀`*) Я обожнюю мій "Притулок сонця"!Тут стільки світла! Воно осяює душу і дарує об'єкти та можливість для фото-ігор. Я б хотіла застати тут морози, щоб побачити розмальовані ним вікна та сонячні іскри на ньому, які в Києві я жадно виглядаю і рідко-коли дочікуюсь

FREEDOM★
BE FREE

Подлинный траур - не надрывающее душу отчаяние, скорее горечь
Екзюпері

Подлинный траур - не надрывающее душу отчаяние, скорее горечь
Екзюпері

Чувства проходят, когда люди устают (от непонимания)

У меня, например, нет сил ни на что, когда я устаю. Я стала зависима от тех, кто обо мне хоть немного беспокоится
"1% вероятности"

Плоть и кровь - это лишь то, из чего мы все состоим. В настоящей же семье единственное, что имеет запчение, это душевная привязанность
"1% вірогідності"

Все, до чего нельзя дотронуться или увидеть глазами, набирает силу, если им пользоваться