Хотіла щось написати, подумала, що про це вже говорилось, вирішила пошукати і перечитуючи, роблю висновок: пишучи про когось, неодмінно повинна, хоча б зашифровано, підписувати про кого, або "що", саме йде мова. Бо час минає, миті забуваються, а деякі з них насправді цінні. Так само і з уточненнями в тексті: на те й існують роздільні знаки і правила правопису, щоб робити текст і його інтонацію зрозумілішими; а я їх ігнорую з девізом - "долой обмеження! душа душевне зрозуміє!".
А от на пошуки я забила, тож, або повторюсь або нагадаю: колись Руда розповідала, мені, як їй почали, нізвідки, з'являтись підказки. Прийшла.. навіть не думка, а прозоре, як дим, швидке марево "треба було б те-то і те-то", але розум каже "та, ну нащо? немає ж такої потреби", а потім виявляється, що потреба, таки, є або буде, найближчим часом.
Таке почалося і зі мною. Тож варто дослухатись до цього доброго Підказувача