Дуже давно я не писала тут подібні тексти, але хочеться поділитись і запам'ятати)

По природі своїй я максималіст і попри те, що проповідую втіху маленькими речами, самій мені часто доводиться боротись із бажанням створити або щось велике або нічого не робити взагалі.
Але сьогодні я осягнула одну правду: дуже мало великих речей в цьому світі несуть такий же великий сенс протягом Усієї своєї величини. Часто по дорозі він втрачається і розчиняється у довжині.
Але в меншому об'ємі простіше зберегти концентрат якогось відчуття або думки.
Тому велика кількість маленьких чуттєвих речей може стати більшим сенсом, аніж один великий вчинок.
Хорошим прикладом цього для мене є те, що раніше я зневажала короткометражки та оповідання. Але от хокку я люблю і саме за цю короткість і ємкісь. Люблю більше, аніж танку. А поезію ненавиджу в принципі. Проте раніше ніколи не вловлювала цього моменту і не відкривала цей урок. Мабуть для нього мав прийти час через Настуню Телегіну...

Роман, як і фільм, а ще краще серіал - це ціле життя, а мені хотілось прожити саме Життя, а не уривок. Проте, чим далі, тим важче було знайти Якісний прояв такого Життя. І я зрозуміла, що треба мати щось дуже особливе, щоб те відчуття, яке ти хотів передати комусь через свій витвір, вдалося втримати палаючим протягом двох годин фільму чи трьохчастинного роману.
Це вдалося небагатьом, а те, що вдалося - стало улюбленим багатьма. Володар Перснів, Гаррі Поттер, мультик Пісня моря та Книга Кельтів...

Таким чином моє ставлення до короткого, здається, змінилося. Тому хочу запам'ятати тут для себе і для когось серію із трьох короткометражок:

KIN fables

<iframe src="https://player.vimeo.com/video/76257240" width="640" height="360" frameborder="0" webkitallowfullscreen mozallowfullscreen allowfullscreen></iframe>

В мене є серйозна підозра, що мого коліна торкнулось крило сокола. Він же ж шурнув в мою калину, поборсався в ній, у спробі спіймати... горобця, мабуть, і вилетів звідти, низько над землею. Може він був не таким великим, як я собі уявляла, але явно занадто швидким для чогось менш благородного. Я змалку мріяла побачити його в дикій природі, в дії і якнайближче, роздивитись... І на тобі!

Читаю книгу "Где валяются поцелуи" - приємна книга чоловічої руки, насичена цікавинними образами. Впала в очі цитата: "Каждая женщина мечтает жить в чьем-то сердце". Відірвалась від книги, щоб її виділити і побачила в небі птаха. Схожий на голуба, хоча не впевнена, але він сліпучо-білий. І від того, що летів до сонця, здавався ще білішим, сяючим, якимось нереальним, але близьким, як частка янгола на землі. Хороший знак!

У мене новий дорогий об'єкт. Дерево Баньян. Завтра розповім детальніше, а поки:
Добранічка! :)

Завдання митця в тому, щоб безмежну красу дрібних деталей максимально відтворити за допомогою хаотичних мазків. Бо лише Бог міг створити таку масу дріб'язку, при цьому, не напруживши загальну атмосферу картини

Я раніше стільки писала!.. Не систематизовано, просто, коли приходила думка, записувала її аби де. А зараз вирішила упорядкувати блокноти і знаходжу, то там, то тут, якийсь запис. А він про тепло до когось чужого, або опис щасливої миті, чи цікаве спостереження про себе... І стає шкода, що "нововведення" в житті якось виключили той умиротворений спокій душі, при якому таке писалося.

А ще: я завше відбуваюся коротким списком слів, які висловлюють мою емоцію. І все виглядає так типово. А щоб зрозуміти, чи знову відчути сьогочасний настрій, слід описати детальніше, і предмети, що створили його саме таким, і стан душі

Нарешті підвела фінансові підсумки - гора з плеч!
Сума вийшла не такою страшною, "як її малювала" собі. Але, для нероботящої панянки - таки не малою. Будемо сподіватись, що це січень-врєдіна такий витратний вдався. Ну, не буду ж я в лютому купувати ще одну сумочку і додаткову косметику! Ну, хіба-що, ту матову помаду （ゝڡ ∂）

Зажурено вирішую, що ж я візьму з собою при переїзді. Перебираюсь в іншу кімнату власної квартири, а бідкання стільки, ніби на іншу квартиру

Мало сенсу вмикати комп'ютер, якщо є смарт і ві-фі. П'ятисекундний візит в інет, зазвичай - все, що потрібно. І більші потреби також легко вдовільнити. Зате, дружній і затишний перегляд фільму у темряві можна "скоїти" лиш зі стациком

Ніщо так глибоко не зачіпало мене дуже давно. Некольорові фото Доно

Руки печуть - поапчалась із Кнопою, покусали мене. Сонце заглядає у всі шпарини і відбивається в медовій водичці парфумів на поличці над ліжком.

FREEDOM★
BE FREE

Слід від літака, як комета,вимальовується в небі поряд з ледь помітним серпиком місяця на передсутінковому небі.

FREEDOM★
BE FREE

Так втішно бачити рідні речі з, київської оселі, тут, в селі, де живеш в найрізноманітніших обмеженнях. Втішно, коли є кому їх привезти.
Крапелька волі...

Ніч, в навушниках-затичках слухаю Еру за закритими дверима. З дитинства боюсь чиїхось заглядувань через щілини, вікна й з-за рогу. Грає Моцарта реквієм, "Аменостро, Люциферо". Підіймаю погляд, а крізь двері заглядає хтось маленький, патлатий і в темному. Довго ми потім з мамою сміялись над моєю реакцією і словесним супроводженням її появи))))

Тепер вечір, тиша, небо блідо-синє, місяць пізніш завітає. Вдалині гурчить Андрієв "дирчик", прохолода і воскреслі відчуття дитинства: загострена й натхненна жага природи та життя. Про те, що на моєму "Місячному випасі" будуватимуть віллу, він вже не належить пішоходам; що те ж може статись і з найзавітнішим місцем - Місячною прогалиною - намагаюсь не думати

З маленького, дешевого, кавайного "флешкоозвучувача", на соловіївському городі, звучать надривні опери Емми Шаплін, в період копки картоплі. Занятный микс!

Чого бажалось, те і сталось. Вагання щодо коштовного заходження в інет і тут, кілька випадково-необачних кліків по, чомсь розблокованому, екрану і "ТРАФІК ДАНИХ УВІМКНУТО"!!!
А я все ще "мандрую" під Спадкоємців... кава вариться...

Надвечір'я. Особливо сильно запах бузок. Так пахнуть трави в полі, лише після заходу сонця. Я думала, бо віддають тепло жаркого дня. Ан-ні! Йому, здається, немає різниці де він зараз, зрізаний чи на кущі: сумлінно віддає аромат.
3-тє травня

Дорогий серцю звук хотьби наручного годинника. Умиротворює краще за цюрчання коника в траві, літного передвечора

Думаю: що то жовтіє за водоростями? А то Міядзакі видерся на хитку зеленину і преться доверху. Вода поміняна і він зрову викидає коники - видать щаслів