sugar me / Hallelujah (期間限定公開)

Любовь – это не победный марш,

Это холодное и сломленное: «Аллилуйя...»

Нынче время собирания помыслов и всенародного (под народом разумею церковный народ, а не этносы) обучения. Учиться нужно молитве, истории, богословию. Учиться также нужно трудолюбию и ответственности, умению общаться и элементарной вежливости. Всему нужно учиться, потому мы почти ничего не умеем

Без сомнения в Египте были чеснок, дыни и репчатый лук, да и само пребывание в Египте не сулило особых опасностей. Одни только унизительные тяжести, зато есть кров и пайка. А странствие в Землю обетования – это уже опасное приключение, и каждый день – новые вводные. Странствие требует героизма и быстрой реакции. То, что вчера было хорошо, сегодня уже может не оправдать себя. В атмосфере чудес, войны и скудного странствия нужно получить Закон и приучиться к этому Закону, с тем, чтобы новую Землю заселил уже новый народ. Все это так противоположно однажды и навсегда освященному быту! И «бытовик» будет обязательно бунтовать. Что вы! Как так можно! Ведь раньше так не было! А ведь именно «переход» и есть «Пасха». Странствие, движение, война. Овладение землей – пророчества о вхождении в высшую реальность. И вера наша Пасхальна. Так что ж мы так любим сидеть в Египте старых привычек, вместо того, чтобы идти в область духовной свободы?

Боль еще тяжелее,
Когда ты сам причиняешь ее себе.
Самое сладкое из жутких творений —
Любовь без перспективы...

Заслуховуюсь Dido. Не сказати, що тексти мені подобаються чи, тим більше, гріють... Вони, як похмурий, зимовий день; і такі ж вкореніло-м'яко-депресивні, як і музика; але музика прекрасна! І от саме вона наповнює пісні блакиттю ясного неба і теплом рожевих хмар, що відбивають передзахідне сонце! І тоді я її слухаю; дивлячись на це; в темноті кімнати

Nicewe

Лето

О девушке-лето достаточно сложно говорить. Яркий пример женщины-лета - это ирландский тип внешности. Розовая или с оливковым оттенком кожа, и русые или темно-русые волосы. Как видно этот тип достаточно будет в проявлении цветовой гаммы, но ему свойственная самобытная уникальность и элегантность. Основной отличительной чертой этого типа являются неяркие молочные белки глаз. В отличие от зимы цветовая гамма девушки лета не столь яркая. Она как бы более приглушенная как выгоревшие краски лета. Таким девушками категорически запрещается носить яркие оттенки одежды так как они заглушают их природный облик и делают похожими их на "серых мышек". Лучше всего им подойдет холодная пастель: акварельно-розовый, голубой, нежно-лиловый, нежно -зеленый. то есть такие краски, которые подчеркивают их неяркий и нежный оттенок кожи и пепельность волос. Как правило такие девушки не любят быть в центре внимания, спокойны, рассудительны, яркий пример им тургеневская девушка. Они обладают природной интеллигентностью, и им не свойственная сильная агрессия. Из красок для волос лучше выбирать темные и холодные оттенки: холодный каштановый, светлый каштан, естественно русый... Из металла наших героиням невероятно идет серебро, да и природная склонность к простоте в аксессуарах делает их любительницами этого металла. Не даром Ирландия славится именно своим серебром. Цвет глаз у этих девушек также очень разнообразен - от светло голубого, до черного. Но в целом тип такой девушки не сложно определить с первого взгляда. Он быстро бросается в глаза неприметностью.

А тепер "толкование"

Сьогодні ми з Доно знову обговорювали Енді і наш з ним стиль спілкування. І вона зауважила, що ми схожі на Саллі і Сенді. І це дійсно має місце! Я сказала, що нещодавно мені захотілось вигадати звернення до нього, на кшталт "Дорогого ворога", але, при тому, я не проводила паралель між цими героями і нами. Саллі була ірландкою, Сенді (доххтор Робін МакКрей) - шотландцем.
І от, порившись по характер, звертаюсь: Мусіґ, ти биль правь! Какая драма!!!

Характер шотландця

Шотландцы – одна из самых добрых и сострадательных наций в мире. И в то же время они способны на бесцеремонную грубость и даже агрессивность, словно мир для них – враждебная среда, к которой им приходится приспосабливаться.

Афишировать свое богатство в Шотландии не принято. Правда, некоторым чудакам это иногда и может сойти с рук. Шотландцы не хвастаются деньгами. Они их берегут. Шотландцы любят заключать выгодные сделки, но не торговаться, и часто бывают беспричинно подозрительны.

Шотландскую бережливость не стоит путать со скупостью, которую сами шотландцы не одобряют. По этому поводу есть даже анекдот.

Сидит как-то шотландец в гостях за завтраком и с удивлением смотрит на малюсенькую баночку с медом, которую ему подали к бутерброду. Потом поднимает глаза на хозяина и говорит: «Я вижу, у вас завелась пчелка.»

Чувство гордости у шотландца воспламеняется с удивительной легкостью даже при малейшей критике со стороны. Иногда оно может перерасти в заносчивость типа: «Да кто ты такой, чтобы нас критиковать?» Но всерьез к этому относиться не стоит, это, скорее, театральный жест, некоторая насмешка над самим собой. Самым «гордым» из шотландцев был некий вождь клана Макнил с острова Бара, одного из внешних Гебридских островов. Каждый день, закончив ужин, он отправлял своего герольда на самую высокую башню замка и  заставлял его трубить в фанфары, дабы объявить пустынным серым водам моря, что Макнил с острова Бара изволил встать из-за стола и настало время ужина для остального мира.

Определить, когда шотландец шутит, очень просто: его лицо приобретает чрезвычайно торжественное выражение, голос становится глубоким, а тон – загробным.

Шотландский юмор отнюдь не плоский и не избитый. В нем всегда присутствует некая изюминка, а часто и мораль. Шотландцы любят такие анекдоты, суть которых не сразу доходит до собеседника. Самое большое удовольствие для них – смотреть на собеседника и ждать, когда он разразится хохотом.

Самая высокая похвала, на которую способно большинство шотландцев: «Неплохо». Многие шотландцы, может, и не хотели бы выглядеть угрюмыми и недоброжелательными, но они уже ничего не могут с собой поделать – слишком уж долго и агрессивно они оберегали свою хрупкую, жаждущую любви душу, и настолько преуспели в этом, что никому не позволяют в нее заглядывать. Их удивляет неспособность других разглядеть их утонченность.

Одна из черт шотландского характера – осмотрительность. Осмотрительный шотландец думает прежде чем говорить; частенько то, что со стороны выглядит как немногословность, на самом деле – лишь пауза перед тем, как броситься в омут с головой. Сверхосмотрительный шотландец очень внимателен и к словам, и к поступкам.

Взбалмошность – один из главных стержней шотландского характера, правда, никто ею не гордится. Она сочетает в себе упрямство, самоуверенность и не слишком тонкий намек на своенравность.

Зачастую, оценивая себя по английским меркам, шотландцы похваляются тем, что живут в относительно бесклассовом обществе. Это один из их любимых мифов. Шотландцы_ставят на место собеседника не за его социальный статус; они делают это тогда, когда их собеседник слишком раздулся. Надо только легонько ткнуть его пальчиком, и он лопнет. В подобном удовольствии шотландцы просто не могут себе отказать.

·        Какой бы суровой не была внешность шотландца, под ней скрывается ностальгия и сентиментальность. Особенно у тех, кто покинул родные места и всю оставшуюся жизнь вынужден распевать со слезами на глазах народные песни о родине, что находится «высоко в горах и далеко за морем». У каждого из них есть домик «высоко в горах и далеко за морем», даже если он родом из города Глазго.

Характер ірландців

Обов'язкова інфа для двох наступних постів:

Ирландцы очень добродушны, приветливы и отзывчивы. Если вы остановите на улице прохожего, то он не только расскажет вам, как найти, к примеру, ближайший магазин, но и поведает о своей жизни, расспросит о ваших планах и намерениях. Действительно, ирландцы очень любят поговорить, завязать знакомство с ними - проще простого. Чрезвычайная общительность и любопытство - их национальные черты. Но есть у этого милого народа и другая черта - это непунктуальность.

... у ирландцев чувства и страсти безусловно берут верх над разумом. Чувствительный, легко возбудимый характер ирландцев не дает развиться рассудительности и мешает равномерной, настойчивой деятельности...

інфа для тих, кому цікаво і просто любителів:

Свои типичные черты ирландец демонстрирует в пабе - при знакомстве он приветливо-разговорчивый, затем напивается и начинает драться или петь тоскливые песни и плакать о судьбе Ирландии.

Дружелюбие

Гостеприимство - одна из самых важных добродетелей у ирландцев. Оно не имеет равных в Европе и прославлено еще с кельтских времен, когда любой, кто не предоставил путешественнику ночлег, пишу и питье, осуждался общиной.
Дружелюбность ирландцев - легендарная. "Добро пожаловать",- приветствует вас на пороге самого бедного дома хозяин, вам совершенно незнакомый, приглашая на чашку чая или ужин, сопровождаемые рассказом о двухнедельном путешествии его кузины по Америке. А выслушать историю в исполнении ирландца всегда стоит, если у вас есть время, ибо они прирожденные рассказчики.

"Пунктуальность" 

И уж если мы заговорили о времени, как не вспомнить так называемые "ирландские полчаса" - те 30 и более минут, на которые они обычно опаздывают. Как говорил еще Оскар Уайльд Пунктуальность - воровка времени.

Задиристость
Черты, которые, увы, в первую очередь ассоциируются с ирландцами - это задиристость и любовь к алкоголю.

Как начинается газетная хроника об ирландской вечеринке? "Среди пострадавших были ..." 

В американском "иммигрантском" фольклоре есть множество сочетаний, начинающихся с прилагательного "ирландский":
ирландское конфетти - разлетающиеся осколки камней и кирпичей, брошенных в драке,
ирландский поцелуй - синяк под глазом женщины и т.д.
Драка как основной метод разрешения разногласий - это последствие ирландского "южного" темперамента, не характерного для северных народов

Есть только два типа людей в мире: 
первые - ирландцы, вторые - те, которые хотели бы ими быть 
(Тимоти Бойль, американец ирландского происхождения) 

Джерело

Старіння починається тоді, коли дорогі тобі місця змінюються або зникають, але ти бережеш в пам'яті їх, колишніх

ІТ-шники знають стільки і такої інфи, що, якби вони відірвались від своїх кодиків, могли б стати глибокими мислитилями. Але ця інфа здатна впихнути людину у глибоку депресію; і робить це, поволі...

Треба гарно вміти робити хоча б одну річ, а краще кілька непогано, щоб самооцінка була помірна, але була!

В Україні свято! Хоча б на сьогодні. Таке щасливе, дивне і, навіть, нове відчуття володарювання діяльної правди - хоча б, часткової - що панує тепер тут. Тепер ми, як справжні англійці: приїздимо на екскурсії парками величних маєтків, наприклад Межигір'я...

Когда человеку кажется что всё идёт наперекосяк
в его жизнь пытается войти нечто чудесное

Удівітельная вєщь! Я, яка колись цуралась будь-яких книжкових рекомендацій та, навіть, натяку на дисципліну, тепер складаю собі план дій. Можна подумати: "ким я стала?!" - і продовжувати корчити із себе колишню, але для чого? Є потреба - і є рішення, а головне: вони не заперечують і не виключають релігію, а лише вчать мене смиренню і відсікають нахабну самовпевненість і самозакоханість на порожньому місці; вчать праці... Отож:

Зміцнення нервової системи:

Півгодини в комфортному положенні, з глибоким диханням та конкретними, позитивними цілями на день

Чередування напруження та відпочинку, як природній, пульсуючий ритм, а отже тренування нервової системи

Читати перед сном і вечеряти за 3-4 год. до нього

Повітря уві сні

Натуральне харчування: кальцій-магній та вітаміни В

Фізичні навантаження: 3-8 км. енергійної ходьби

Вода: стимулює нервові закінчення, виводить токсини. Холодна - загартовує нерви, тепла - заспокоює, тож на ніч
_____________________________

Магній:

на 100 грм.

1. какао-порошок 414мг
2. арахіс 163мг
3. банани 39мг
4. оселедець 31мг
5. свинина 27мг

мінімум 20-30 мг
***

Вітаміни В:
акцент на бобових, крупах, капусті і молочних

Кальцій:
бобові, полуниця, персики, виноград, картопля, капуста, овсянка (.･ﾟﾟ･(／ω＼)･ﾟﾟ･.), кисломолочне. Саме останнє вважається основним джерелом, оскільки найкраще засвоюється
______________________

Психологічні рекомендації:

Не "вбивати" і не "тягнути" час

«Чем меньше люди думают, тем больше они говорят». Пустые разговоры - трата драгоценной
нервной энергии (раніше я багато мовчала.... )

Боротьба з масштабним - вимотує. Маленькі, здійсненні цілі; бажано на конкретний день

В момент негативних емоцій, зайнятись роботою або прогулятись. Ні собі шкоди, ні комусь

Не шукати "хорошого-поганого" - всі ми слабкі люди

Згадати про те, як ти була самодостатньою і тобі цікаво було наодинці. Постаратись повернути це, знову полюбишви (навіявши; як навіяла байдужість, навій тепер радість, як вчила інших!)

І остання порада зі сторони, відкрита, перед тим, самостійно: посміхайся! Взагалі, людям і

близьким, яким це потрібно - особливо. Кажи більше хороших слів із бажанням зробити цим хороше їм і радій їхній радості, яка проявляється відразу

Жителі Оболоні збираються там-то. З собою мати медикаменти, теплий одяг і засоби захисту конституції
)))))

Мені сьогодні снився особливий сон. Снилось, що Велика вміла літати і брала мене за руки і ми парили. Потім і маму почали брати, але їй злетіти було важче. А потім я побачила бурхливе море і захотіла політати над ним. Вона попередила, що це буде складно і небезпечно; з нами буде все гаразд, але чи готова я до такої боротьби? Я погодилась і ми полетіли. Правда, враження не були такими, як очікувалось: це було щось схоже на розчарування і "вже не моє"

"Deep roots are not reached by the frost"

Україна поділена зовсім не на тих, хто хоче іти на Схід чи на Захід.Україна поділена на тих хто хоче кудись іти,і на тих хто нічого не хоче.
— Svyatoslav Vakarchuk (@s_vakarchuk) February 6, 2014

Учора зробила чорний манікюр, дістала тонку, золоту каблучку... але відчувала, майже, знала, що завтра мені прийде моя срібна з етсі; тпк і вийшло! Вона чудова! Хоч і з маленьким браком. Аби лише не потемніла, бо всі метали, окрім золота, мене недолюблють)) А з нею прийшов лист від Малої. Вона знову мене випередила бо зараз я пишу їй. Лист із таких, які допомагають жити... Через годинку-другу, виругаю до Доно на Валентина, без презента..)

Колись, коли мені хтось розповідав про "високомудре життя, глибини якого нами ще не пізнані", я уважно слухала, заперечувала відверту єресь і кивала-кивала. А коли людина йшла, мені хотілось взятись за Біблію і сховатись від тієї, ніби глибокої, але все ж таки муті в її словах. Так було і коли сестра почала втирати мені про "Сенсеї" і йогістське мислення.

Напротязі вже довгого часу я маю великі психологічно-емоційні проблеми, по різним причинам. І одною з найбільших дилем в цей час було "а чи не піти мені до психіатра"? Бо ті зміни в собі, які я переживала були нетиповими для мого характеру, навіть, єства, в самодостатній і вічнощасливій природі якого я була впевнена завжди. І просто заспокоїтись в їхній наявності я не вважала можливим. З часом, напружуючи мозок до межі, я багато в чому розібралась; за цей період я стільки всього пройшла! І маючи тепер долю хоробрості щоб почитати про те, що частково вималювалось, я почитала... і в мені знову з'явилось те, давно втрачене, прагнення сховатись в Біблії.
Так, я вірю, що цілковито вилікувати людину може лиш те світло й невимовна сила, що протвережує мозок, яка йде від Бога і Слова. В мене було багато улюбленого і животворного, але, в час найгіршої кризи, тільки Він мене рятував. Медикаменти і "порпання в твоїй голові чужою людино", до того ж байдужою - це, звісно, засіб, але не панацея, бо й самі лікарі - всі! не лише ті, що боряться з людськими головами й нервами - визнають, що всі проблеми йдуть із середини і допомогти собі може лиш сама людина; в даному випадку, що звернена до Бога

Запах м'ятного чаю, заполоняє весь простір, і Дайдо. А потім висовуєш мордочку з чашки і чуєш, такий обожнюваний, запах своєї квартири, до якого звикаєш за щодень

Сьогодні, вперше за дуже довгий час, не просто з'їздила по справах і посиділа в кав'ярні, а відпочила. Тепер у мене є нове і більш улюблене місце та надзвичайна крамничка по рукоділлю. Там є ті речі, які я не знала де, взагалі, можна дістати у Києві. Дорого - так, але реально.
А кав'ярня... це крихітне, митецьке приміщення, на чотири столики, які розташовані ледь не впритул один до одного і єдиною офіціанткою-касиром-баристом-співрозмовником. Коли опиняєшся у такому маленькому приміщенні, усі тут присутні, усі відвідувачі, котрих вперше бачиш, в один момент стають близькими людьми і ти знаєш, що вони тебе зрозуміють; а чи від розмірів, а чи від контингенту тутешнього це залежить - не знаю.
Вул. Хорива 25/12, espressoHolic

«Сомневаться в нашем будущем – грех против Промысла Божия»

Если без фантазий и мечтаний, то простое знакомство и общение по душам в нынешнее время есть уже – обогащение

Останнім часом подумую про акваріум. Колись давно - коли ще був набір киця-хома-рибки - у нас він був, але доглядав за ним тато і він був не надто приглядним. А зараз мені захотілось водички. І зелені.
Мою затію не підтримали, тому я тягнула. І тут, одного вечора Доно пита: яке населення я хотіла б в акваріум? Ми подумали і на наступний день поїхали на куренівку.
Спочатку ми з Анькою хотіли маленький, круглий і золоту рибку. Потім дві - бо одній буде сумно; потім квадратний, бо в круглому довго не живуть; потім більше літрів ніж 20, бо за меншим більший догляд; а потім дізнались, що золоті не покатят, бо одній рибці треба від 30 літрів. Але! тітонька подарувала нам золоту рибку, чим спровокувала купити ще 3! Тож поки вони живуть у акваріумі матері Доно (іще одна схожість: Вален і я - "рибки ня!", Бдж і Анька - "нащо воно тре?!") і статус їхніх "нє подтвєрждьон".

А ось розмова із сестрою:

Я: Хотіла золотих, але саме вони мені не світять - надто чутливі

Люда: Рослабся и получай удовольствие.У папы машинки,а у Сони аквариум,все по чесному:)

Я: )))) так йому і скажу))

Л.: Чого,бери золотих,поживуть трохи побачимо.

Я: Нам побачимо, а їм - вічна пам'ять!))

Л.: Неотступай, це доля. А век у них и так короткий. Зато жить они будут в шоколаде:)

Я: )))) Думаєш? Хіба в любові. В любові і мутній воді)))

Л.: Точно)) а мы им будем диферамбы петь

Акваріумна епопея продовжується.
Магазинчик fishmack вирізнився з поміж інших, гумором.

Совет: если Вы решили купить Золотую Рыбку – купите и кота. Так Вы сможете стать нашим постоянным клиентом.

"Якщо дивитись на "завтра" не в очікуванні зникнення проблем і втомі від них, а з готовністю до нової боротьби, зі знанням, що боротьба буде і будуть нові виходи - стає легше дивитись на майбутнє оптимістично. Але віра у Божу поміч і Його керівництво - тут головний аспект успіху" - це я склала учора перед сном.

А сьогодні знайшла от що:
"Печаль, депрессия лечится благодарностью Богу, верой и доверием Ему. И вообще справиться без веры в Бога со страстью печали просто невозможно. Если человек ни во что не верит, рано или поздно тоска, печаль, отчаяние вновь вернутся к нему.

Еще один чисто технический нюанс: человек целеустремленный, любящий труд очень редко тоскует. Когда подкрадывается тоска, первый симптом – ничего не хочется делать, полное расслабление. Буддисты считают, что чувство лени – это первый синдром любой духовной болезни. Здесь нужно шаг за шагом понуждать себя к хоть какому-нибудь делу. Тоскующий просто обязан заставлять себя трудится, хотя любое занятие в состоянии депрессии уже маленький подвиг.

В фильме «Тот самый Мюнхаузен» бургомистр говорит: «Каждый день к 9 утра я должен идти в магистрат, и не скажу, что это подвиг, но вообще что-то героическое в этом есть».

Стирка, уборка, домашние дела – это то, чем всегда можно заполнить время, даже при отсутствии постоянной работы.

Говорят, «если женщина впала в тоску и хочет покончить с собой, она должна взять мыло, веревку… и отправиться стирать белье»

Порой наш собственный свет гаснет, и потом вновь возгорается от искры другого человека. Каждый из нас имеет основание думать с глубокой благодарностью о тех, кто разжёг пламя внутри нас.

Альберт Швейцер

Знйшла у дорамі національний, корей. інструм. Пішла на пошуки його звучання. Знайшла чарівну музику, яку вже десь чула до того. Виявилось: саунд. до фільму "Струны души". З пошуком вийшла халепа і я вже починала непокоїтись, що він залишиться незнайденим; поки не зрозуміла, що назва знайома. Це дорама, в якій і побачила каягим. Щось я туго соображаю, останнім часом.....


Прослушать или скачать Park Shin Hye OST Heartstrings бесплатно на Простоплеер

А из нас многих хлебом не корми, дай только голову в песок спрятать и оттуда, из-под земли, гугнить о том, что все пропало, что всему конец и дела безотрадны. Да с таким подходом к жизни и без беды беду наживешь! Но прежде чем затравленно метаться в страхе перед приближающимся антихристом, надо спросить себя: сделал ли я хоть что-то для того, чтоб этому приходу воспрепятствовать? Не в смысле: разбил ли камнем компьютер, разрезал ли ножницами кредитную карточку? Ведь не технические же новшества этого зверя, выходящего из бездны, приведут к власти и воцарят, а тотальное безбожие, мелкая жизнь и разврат. И только борьба с безбожием, развратом и мелочностью этому отвратительному царствованию мешают стать реальностью. Вот вам и поле для вспашки, вот вам и точка для приложения усилий. Если ты – душа творческая, закатывай рукава. Но если ты – нытик перепуганный и способен только на то, чтобы своей растревоженной душой без толку тревожить чужие души, я тебя прошу: купи пачку «Орбита». Ведь иногда действительно лучше жевать, чем говорить.

Демократия в вопросах
нравственности — это ситуация, когда
прав не тот, кто прав по сути, а те, кого
больше

Життя набуває своїх втішних деталей.
П'ю колу разом з обідами. Валяю сову і з жаданням чекаю, що вийде. Звичка Енді кидати мені купу гарних картинок у вк входить й мені у звичку і я вже починаю цього чекати, як затишного елементу вечора. Змінила вкладиші на вакуум. навушниках - тепер зручно і менше проблем - мі-мі-мі! Після дорами "Достоинство Джентельмена" мені запало там дві пісні: тепер збираюсь прослухати один корейський ідол-гурт, хоча раніш дещо зневажала їх. А ще почала передивлюватись "Кошик фруктів" - ех! Раніш робили по-справжньому добрі, а головне здорові анімехи!

Я забула "відсвяткувати" ДН моєї Соли (телефон). Тепер їй річок, тепер нема гарантії, тепер я хочу прошитись кастомом (неофіційна прошивка - вирізане зайве). Хотіла. Андре та я на полі бою - і мені вже не кортить нічого шити. Постійні підвисання і непевність "чи встигне запуститись камера або відкритись-закритись щось інше", звісно, нервують, але з dodol launcher все значно полегшилось і + з мінімумом прикрас ми можем жити))
Тож:

Сола-чі, омедето!!!

"Угол ее круглого дома" цитати part 3

І просто цікаві роздуми про чоловічу натуру; дуже правдиві, як на мене, і гарно викладені, але не єдиноправильні:

Порой мужчины, как пустые лестницы, унылы. Возможно, любят - но молчат. В своих мужских мирах у них, должно быть, все иначе, здесь же они лишь убегают, оставляя рябь, чтобы курить и множить тупики.
Я злюсь, но понимаю, что мужчины приходят в этот мир, неся сомненья. Им "да, сказать заведомо труднее, им легче "нет" отдать в хозяйство девичье.
И я не тороплю. Я снова жду, я покупаю платья, я стрижку делаю такую, какую любишь ты. Я вся твоя, но даже я не знаю, когда сотрутся каблуки у туфель Веры

"Угол ее круглого дома" цитати part 2

Мне тем интересннее, какое именно будущее случится, оттого, что случится оно вопреки всем моим планам и предположениям. Что ж, жизнь учит держать удар. Делать лимонад из лимонов. Ведь нам всегда достается именно то, чего мы хотели получить, другой вопрос, что на складе не оказалось вещи нужного размера или цвета

Похожими могут быть обстоятельства, но не любовь: любовь соткана из мелких деталей, мелких, но способных нарушить все ходы, стратегии, планы... ... Полутона, переходы - вот, что делает каждую любовь особенной.

Я научилась не жалеть. А не жалеть - значит верить. Открывать сердце. Горжусь всеми пролитыми слезами. Их соль действительно лечит. Со временем то, над чем ты когда-то плакал, обязательно утрачивает былую остроту - воспоминание становится легким, как тополиный пух

Забавно оглядываться туда, где простыли мои следы... Какой я была, сколько всего отпущено, написано, сказано... И как долго нужно учиться молчать о главном - чтобы не выболтать сокровенного первому встречному. Но и это нужно было пережить, ты понимаешь?

"Угол ее круглого дома" - анотація, цитати part 1

2.02.2014

За сьогодні почала і закінчила одну книгу. Правда вона виявилась на 55 сторінок :Р Але ж закінчила!))) І, навіть, дещо перечитала. Ці 55 сторінок виявились напоєм, який грів душу і наповнював світлом. А ще "Угол ее круглого дома" - це суцільна цитата, притча, як "Маленький принц"! Його можна розтягти на уривки, але краще, час від часу, просто перечитувати усе: і нап'єшся, і переосмислиш по-новому, і цитати на 3-тій раз вже будуть в голові, а не на стінці у вк.

***

Невозможно быть предусмотрительным, следуя за счастьем

Никто из нас не особенный, но мы мало чем похожи

Я люблю писать о том, что было, как будто это происходит сейчас

На перепутье всегда кажется, что есть выбор, правда?

Мы становимся зрелыми, когда учимся смотреть на жизненные обстоятельства отстраненно. А сама история... Что ж, в ней, как и в жизни, нет выверенной схеммы

Слезы - наш женский способ справляться с замкнутым пространством дурных эмоций и с сослагательнім наклонением, которое дразнит обманивой близостью желаемого через забор непреодолимых "бы"

Как часто жизнь не дает нам возможности действовать, не для того ли, чтобы задуматься действительно ли действие необходимо?
Интересно, есть ли на свете большие города без пробок? И как их жители оправдывают опоздания, личные неудачи?

Зраночку вже намітила собі аж 5 книг, і вклала їх у "закладки"! Амбіційно, правда? Взагалі, я за те, щоб читати одну книгу, а не цілу купу одночасно - і мабуть так і буде - от тільки яку саме важко вибрати бо кортить всі. Майже кожна - абсолютно відмінного жанру. Жіноча класика 19 ст. - гідна і психологічна та більш спрощена, релігійна. Пригодницька класика; закордонні нотатки блоггера, в легкому, жартівливому стилі; і сучасна проза (вона ж сучасна?) з філософсько-щемливою назвою. До всього цього мені бракує лиш маленької, світлої, добре провітреної кімнатки в чужому місці, а ще краще місті, а найкраще країні

Ёлка - Я пришла за тобой (це лінк, він тиснеться і грає)

Не знаю причини цьому, але коли я віртуально доторкуюсь до життя цих хлоп'ят, з кола yazku, їхніх робіт, що відображають наповнення красою і сумно-легким вітром, вони гріють мої захололі відчуття, навівають нове дихання, інше...

автор His Boy

Остін не дозволяла собі любити. Навіть, коли була закохана, вона стримувала себе від м'якості, забороняла своєму серцю танути, охолоджуючи його сарказмом. Гаскел мала більше хоробрості щоб прийняти свою правду. Вона визнала свою потребу в любові - нехай навіть нещасливій - і просто занурилась у теплоту змішану з болем. Вона лишилась людиною, сумною, але людяною. І причина цього висновку не в хороших чи поганих закінченнях, а в нездатності однієї описати кінцевий момент зближення героїв зворушливо, замість логічно та інформативно, з'ясувально; і в спроможності іншої описати той же момент тепло, навіть пристрасно, але природньо і без перебору в сентиментах