Pure freedom around.
Ніякого лаку, ніякої типової їжі -  лише незвичне та мінімум м'яса. Ніяких утискувань зовні та усі можливі зусилля витіснити утискування всередині, методом заміни і заповнення теплом.
Без читання обійтись не вдається, але по закінченні моїх улюблених мудрих, тихих, глибоко-психологічно-аналітичних, англійських книг минулого, зараз перейшла на легковажне, сучасне і це корисно. А ще розмови. Мої з дівчатами про життя та нас, мої з Андре про техніку і побут, чиїсь про село і людей... Останні особливо розряджають своїм незобов'язуючим, незатійливим, безперервним потоком.
А вчора вночі Андре показував мені проекторне шоу на білій стелі за допомогою мого телефону і лінзи. Портрет Доно видно було чудово!
Так почалось моє літо.

Цього разу, проголосувавши, почуваєшся не як після безглуздого театрального дійства, а так, ніби дійсно виконав обов'язок і ти неабияка частка своєї країни. Без понтів! Скоріш, зі стриманою відповідальністю

Я сподіваюсь ніхто на мене не образиться, але.. ну, маєм ми з Доно пристрасть ототожнювати близьких із чимось. То зі стихіями, то просто з образами, а то.. з песиками..)
Отож, першими висміємо себе:

Я:
як виявилось, ніщо інше так не асоціюється зі мною, як... болонка! (╥﹏╥)
Доно: оце самонім на прогулянці (Вален із стрижкою попала в 10-ку!)

А це самонім ще коли мала довге волосся

Доно:
я давно їй казала, що вона викапаний кокер-спаніель. Її це бісило дико, але врешті-решт зупинились на спринтер-спаніелі і змирились бо правди ніде діти. Але в очах мені стояв трохи інший образ і я таки знайшла більш схоже

Шотландський сеттер

На цих фото вони особливо схожі!






Для моєї Жужу і для Вален ми не могли поділити борзих, але.. найшли ідеали:

Вален. Афганская борзая

Жужу. Салюки (Персидская борзая)

Енді. Бігль

Андре. Боксер

Мала. Чорний лабрадор

мій тато. Англійський бульдог

Іванко - тато Доно. Ротвейлер

Можна не читати бо занудто, замутно і самозакохано

В мені живе дві Сохвийки. Одна - Со - любить жіночі кеди (низенькі, бажано квіткові або білі), шкіряні браслети, забавні або великі годинники, акуратні, "азійські", жіночі рюкзачки, чорні джинси, приталені толстовки і притатлені,  легенькі кофтинки з трикотажу або обвисаючі, вільні.
А от Софія любить витончені, жіночі годиннички; ніжні, крихкі, ледь помітні браслетики; підбори-шпильки висотою 3.5 - 5; "маленькі, чорні сукні"; сумочки на довгих, тонких ремінчиках.
І ці дві мене ніяк не можуть ні вжитись, ні поступитись. У першому образі я почуваюсь вільно і в ладах із собою. Але мене постійно і нестримно тягне до об'єктів із другого образу (ну, прям Повітря і Квітковий сад!). Більше того! Я не люблю сполучати різні речі, мені до душі насолоджуватись кожною окремо. Коли пропонують пити каву з фруктами, це не підходить бо кожне з них надто цінне щоб їх змішувати і втрачати оригінальність смаку кожного. Тому вдягти дві витончені речі на одну руку я не можу.
Але я й не можу кожен день міняти одне на інше бо люблю, коли якась одна річ настільки постійно з тобою, стільки "ви разом пережили", що вона стає, як друг; як Ґра!
Це тяжкий вибір... І добре тим, у кого одне "я". Тому зараз на правій руці у мене шкіра, дерево, бурштин і "душевне" срібло - мій давній друг Ґра. А на лівій більш декоративне, хоч і теж близьке - Дубовий листок (схожий на пір'їну), витончений годинник і нєжнєйший браслет з гірського кришталю та аметисту (довго лежав - береглааа, але життя іде і треба жити, коли живеться!).
Консенсус знайдено! =)

Випадково велика кількість овсяної каші на сон грядущий)) какао і "Хайтарма" - сильний дух фільму

Якщо ми переносимо в житті випробування, це ще не значить, що вони неодмінно зроблять нас сильнішими. Для того, аби це сталось ми повинні зробити правильний вибір, піти саме тим шляхом, який принесе нам практику, а відтак силу. Часто, це найскладніший.

"Я хочу простити" і "я хочу ПРОСТИТИ" це різні речі. В першому випадку ми хочемо позбутись гнітючості, не бути винними перед Богом в непрощеності, загалом аргументи різні і, переважно, егоїстичні. В другому ж ми просто вибираємо прощення замість глухих образ і докорів. Це міняє небагато, але в нас є бажання піти іншим шляхом. А далі вже можна просити помочі у Бога

Приглушеность чувств идет на пользу человеку мягкого нрава

В вещах необходимых - единство. В вещах сомнительных - диалог. Во всем остальном - любовь

Ми з Доно прощались опівночі в грозу!....

Коли дивлюсь дорами, то задаюсь питанням: корейці намагаються виставити себе в хорошому світлі чи це Наше суспільство настільки прогниле? Але, дивлячись російський кінематограф, приходжу до висновку, що "культура" відповідає споживачеві, а отже відображує місце свого створення.

Тому: дорами та англійські романи 19-го століття - навчають. Тільки переглядаючи і читаючи ці речі, я зрозуміла, що ми не виховані. І невихованість ця є зовсім не в тих речах, до яких нас привчили вживати це слово - естетично їсти, не смітити - це лиш елементарні правила, які в нас стали основними, якщо не єдиними. Ми не знаємо, що ми є, як описати і характеризувати поведінку свою і чіюсь, як буде правильно і чим/чому відрізняються наші бажання від цього стандарту.
Зараз кожен діє на рівні імпульсів, керуючись виключно емоціями. Аналіз дій, причин та вчинків став не актуальним і не вигідним, бо тоді ти вимушений напружуватись, чинячи, як слід або жити з відчуттям, що ти умисно та свідомо дієш на свою користь

Самых младших детей родители любят больше. Знаешь почему? Им дано провести с родителями меньше времени и поэтому они должны получить больше любви

Виявляється, значення "раніше" буває різним: для мене раніше це, переважно, 200 років тому. Для когось "раніше, коли грали в GTA")))

Если кто-то старается что-то испортить, как на зло, все только налаживается

Чекаєш подібне смс від когось конкретного, а потім воно приходить від Просто Так:

я тебе кохаю,моя квітка..

Навіть, краще, що помилка - так незалежно усміхає: розумієш, що життя є, десь, а отже й у тебе. Зараз - прочерком крила, а потім, як Бог дасть. Але воно Є!

Читаю Костенко, дивлюсь "Could We Love?". Важка доля жінки хоча б у тому, що кохання для неї необхідне, як кров. І, відповідно, нездоланний страх втрати. І як же важливо, маючи його, не заглядати у майбутнє, пересвідчуючись, що воно стале, прагнучи щоб було "вічне", а просто жити і всотувати. Зуміти так це здобуток всього життя. Така її доля - це Боже прокляття - "і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою" - і Його ж благословення...

Авторка цих прикрас SilverFiona з США. Але я не вірю, що вона американка. Така витонченість стилю притаманна виключно азіатам. І в підтвердження моїх здогадів, ця чорноволоса скроня зі зворушливим волоссячком:

Я стільки читала й чула про чеснотних жінок, що тепер гризу себе за кожен прояв звичайного людського егоїзму

HeartCoreDesign з etsy

Фальшивая скромность, это настоящая гордость

Женятся из-за отсутствия рассудка, разводятся из-за нехватки терпения, и вновь женятся из-за недостатка воспоминаний
"Could We Love?"

Дідюля і перебирання весняних фоторобот Доно на друк

Змішаний запах конвалій і leau par. Кілька їхніх стебелець стоять у ніжно-зеленому глеку в оточенні розлогого букету із бузку. Запах конвалій та фіолетова книжечка...

Наш з Доно обід складався із: Шато Лафер ігристе, 1624 року, до фазану з пюре із пастернаків та салату Ла Бок із корнішонами. А на десерт Креольська кава з чізкейком із творога альпійських кіз Торді МакДугела і вишнево-шоколадним рулетом місіс Патерсон. (Смажена курка з картоплею і крученими помідорами та кава Якобс з тістечками із Сільпо)

Говорю з Андре, а на тлі невимовна трель соловейка...

Сьогоднішні набутки

Думать больше о счастье других, чем о своем собственном, было прекрасно, но разве это не означало забыть о собственной индивидуальности, подавить всю нежную любовь и острые желания, что являлись частью ее самой? Или только убив в себе эти желания, она могла обрести покой?

Елізабет Гаскел

Мої "leau par" не використовувались близько року. Мені здавалось, що "Cedrat" схожі на них і вони, навіть, уступають цим, новим. Але учора ми вирушили в ботанічний Гришка, я захотіла відчути дух 2012 літа... Мої "leau par" це дійсно мої парфуми, з моїм характером, темпераментом, настроєм. Вони відчувають мене і розуміють, як і я себе в них. Близькі люди ведуть себе зі мною бездоганно, говорять приємні речі... А я не знаю, чого хочу. Точніше, знаю, але не розумію, чому не можу задовільнитись лише цим. Але не можу... І, тим не менш, я вдячна.. ні, не так: я щаслива, тим, що в мене є!

Надвечір'я. Особливо сильно запах бузок. Так пахнуть трави в полі, лише після заходу сонця. Я думала, бо віддають тепло жаркого дня. Ан-ні! Йому, здається, немає різниці де він зараз, зрізаний чи на кущі: сумлінно віддає аромат.
3-тє травня