Я - жадна. Чому? Тому, що хочу того, що мені не особливо треба і не надто хочеться, але лише тому, що минає час, коли я взагалі зможу це мати

Багатьом людям цього питання не задавала, тож не знаю: може так у всіх.

Рот говорит о пассивном восприятии других людей, об эмоциях, привязанностях, является показателем чувственности и эмоционального мира человека.

Для мене емоції завжди були найважливішим у людині. А красу її я мимоволі визначала по усмішці. Все прояснилось.

Захоплююсь чоловіками в яких немає егоцентричності та нікчемності, але є розкустість, рішучість і любов до життя

І ще одна ремарка: я надто сильно намагаюсь усе контролювати, щоб бути, при цьому, творчою людиною. Ідеї є, смак маю, творчий погляд також, вмію бачити і відчувати цікаве, а відтворити не здатна! Бо, бачте, в гортензії мені треба вималювати кожну квіточку. А дати собі волю на "вазь-вазь" - всеодно, що взяти паспорт і зі 100$ поїхати закордон самій, не почитавши про дешеве проживання

А взагалі, я, навіть, скучила за Києвом, вже. Можливо вважаючи це своєрідною зрадою чи не повною правдою, хочеться уточнити, що я не хочу повертатись туди, а просто з теплотою і - чим далі, тим більше - з бажанням згадую... рискання в інеті?... о_О ..мабуть так, але не сам процес, а можливості, які відкриваються при його наявності. Вливання нової інфи, пошук цікавих речей, а ще.. люди. Коли знаходиш чіюсь цікаву, Особисту розповідь, її індивідуальне викладення й підбір та розташування речень. А потім коментарі до цього, такі ж теплі і живі... Я дуже скучила за цим.
Скучила за походами по ТРЦ (хоч, з погляду на економічну ситуацію в країні, боюсь і печалюсь тим, що не зможу жити так, як досі. Втім.. якби тільки печалі  - аж соромно - хтось не зможе жити взагалі).
Просто за самим містом, його пагорбами, Рікою і видом на лівий берег. МоЇм, Одухотвореним, Духовним містом, Древнім - те, поряд з яким я живу зараз, прирівнювати було б жалюгідно, не зважаючи на весь його істинний комфорт, милий затишок та розслаблюючу простоту.
Врешті-решт і найбільше: я скучила за блогом. Звісно, коли 2 роки сидиш в мегаполісі, теми й джерела натхнення якось виснажуються. Але коли повертаєшся після піврічної відсутності і знаєш, що в тебе є чого чекати (нового від'їзду навесні), то, навіть, радий тимчасовій цивилізації.
Благо, з тих друзів, яким би не сподобались ці слова, блог читає єдина Жужу, а вона у нас "навчилась відпускати людей безболісно і приймати тоді, коли вони самі того захочуть" ;)

Так відрадно помітити, що одна із тих повсякденних чеснотних рис, про які чуєш/читаєш в інших, таки присутня й у твоєму характері

Можна не читати бо занудто, замутно і самозакохано

В мені живе дві Сохвийки. Одна - Со - любить жіночі кеди (низенькі, бажано квіткові або білі), шкіряні браслети, забавні або великі годинники, акуратні, "азійські", жіночі рюкзачки, чорні джинси, приталені толстовки і притатлені,  легенькі кофтинки з трикотажу або обвисаючі, вільні.
А от Софія любить витончені, жіночі годиннички; ніжні, крихкі, ледь помітні браслетики; підбори-шпильки висотою 3.5 - 5; "маленькі, чорні сукні"; сумочки на довгих, тонких ремінчиках.
І ці дві мене ніяк не можуть ні вжитись, ні поступитись. У першому образі я почуваюсь вільно і в ладах із собою. Але мене постійно і нестримно тягне до об'єктів із другого образу (ну, прям Повітря і Квітковий сад!). Більше того! Я не люблю сполучати різні речі, мені до душі насолоджуватись кожною окремо. Коли пропонують пити каву з фруктами, це не підходить бо кожне з них надто цінне щоб їх змішувати і втрачати оригінальність смаку кожного. Тому вдягти дві витончені речі на одну руку я не можу.
Але я й не можу кожен день міняти одне на інше бо люблю, коли якась одна річ настільки постійно з тобою, стільки "ви разом пережили", що вона стає, як друг; як Ґра!
Це тяжкий вибір... І добре тим, у кого одне "я". Тому зараз на правій руці у мене шкіра, дерево, бурштин і "душевне" срібло - мій давній друг Ґра. А на лівій більш декоративне, хоч і теж близьке - Дубовий листок (схожий на пір'їну), витончений годинник і нєжнєйший браслет з гірського кришталю та аметисту (довго лежав - береглааа, але життя іде і треба жити, коли живеться!).
Консенсус знайдено! =)

Чекаєш подібне смс від когось конкретного, а потім воно приходить від Просто Так:

я тебе кохаю,моя квітка..

Навіть, краще, що помилка - так незалежно усміхає: розумієш, що життя є, десь, а отже й у тебе. Зараз - прочерком крила, а потім, як Бог дасть. Але воно Є!

Я стільки читала й чула про чеснотних жінок, що тепер гризу себе за кожен прояв звичайного людського егоїзму

Сьогодні бачила дівчину дуже на мене схожу: метр.тридцять, тонке, як билина, одягнуте просто та стильно і, навіть, волосся такого ж кольору та густості, як у мене. Мєлочь, але мені сподобалось)))

МакГрігнси із Норзема - ми.
Макгрігнси із Сауза - дядько з його родиною
***
МакЛахан - мама.
МакЛахани із Хілла - дядько з бабусею
МакЛахани із Ентренса - родичі, що при в'їзді в село
і МакЛахан-Фаленси - новознайдена троюрідна сестра, яка переїхала в Київ

Лето

О девушке-лето достаточно сложно говорить. Яркий пример женщины-лета - это ирландский тип внешности. Розовая или с оливковым оттенком кожа, и русые или темно-русые волосы. Как видно этот тип достаточно будет в проявлении цветовой гаммы, но ему свойственная самобытная уникальность и элегантность. Основной отличительной чертой этого типа являются неяркие молочные белки глаз. В отличие от зимы цветовая гамма девушки лета не столь яркая. Она как бы более приглушенная как выгоревшие краски лета. Таким девушками категорически запрещается носить яркие оттенки одежды так как они заглушают их природный облик и делают похожими их на "серых мышек". Лучше всего им подойдет холодная пастель: акварельно-розовый, голубой, нежно-лиловый, нежно -зеленый. то есть такие краски, которые подчеркивают их неяркий и нежный оттенок кожи и пепельность волос. Как правило такие девушки не любят быть в центре внимания, спокойны, рассудительны, яркий пример им тургеневская девушка. Они обладают природной интеллигентностью, и им не свойственная сильная агрессия. Из красок для волос лучше выбирать темные и холодные оттенки: холодный каштановый, светлый каштан, естественно русый... Из металла наших героиням невероятно идет серебро, да и природная склонность к простоте в аксессуарах делает их любительницами этого металла. Не даром Ирландия славится именно своим серебром. Цвет глаз у этих девушек также очень разнообразен - от светло голубого, до черного. Но в целом тип такой девушки не сложно определить с первого взгляда. Он быстро бросается в глаза неприметностью.

А тепер "толкование"

Сьогодні ми з Доно знову обговорювали Енді і наш з ним стиль спілкування. І вона зауважила, що ми схожі на Саллі і Сенді. І це дійсно має місце! Я сказала, що нещодавно мені захотілось вигадати звернення до нього, на кшталт "Дорогого ворога", але, при тому, я не проводила паралель між цими героями і нами. Саллі була ірландкою, Сенді (доххтор Робін МакКрей) - шотландцем.
І от, порившись по характер, звертаюсь: Мусіґ, ти биль правь! Какая драма!!!

Вперше почуваю себе дорослою, якій треба зробити вибір між жаданою, очікуваною подією і приємним обов'язком, на користь останнього

Я тепер розумію, що значить "подорослішати": це коли "хіхоньки-хахоньки" по телефону перестають займати і ти тягнешся до тих, хто ближче і з ким маєш змогу бачитись частіше, які б вони вже не були

В своїх психологічних мудрствованиях я перестала вірити просто так і вірити людям і в людей.

Видохся..... (--_--)
Шоста вечора - тіко чай і молоко, а натомість 5.000 надрукованих знаків із суттєвими, розумовими зусиллями.
Нині, як це не дивно, в зовсім безпечну днину, могла запросто загинути від випадковості. Замість одного препарату, ледь не вжила добрячу дозу тископонижаючих ліків, які вживають від 2-х крапель до 5-10, бо вони скидують миттєво і суттєво. Враховуючи мій норм тиск (або взагалі понижений), швидка могла і не встигнути.
Цікаво так...

Ну, і нехай я не була в селі! А все одно створила папку "2014", бо мій наступний рік починається не 1 січня, а після приїзду!

Боязливый - Богу не помощник

Быть не губкой, а фильтром