Так захотілось у парк Шевченка! Там також вже весна))) Тільки-но виходиш з авто, як відразу відчуваєш запах кави, рознесений свіжим вітром. Цікаві люли, з цікавими обличчями, цікаво вбрані, за цікавими заняттями... Приємно на них дивитись))
А потім знову місто і знову вулички, незаплановано та натхненно. Досі не відвідана вулиця Пушкінська - гарна, стара...
Перед від'їздом Доно сказала "пофотографуйте там щось", хоча зазвичай так не каже. І я пофотографувала!

Телефон в рожевому чохлі, тема з сакурою на клавіатурі, квітуча сакура на шпалерах, іконки в квітучо-японському стилі, внизу висить Рілаккума з рожевими вушками: у мене Ханамі, у мене весна!
\( ´ ▽｀)/

Енді запитує, як можна сполучати телефонну розмову з якоюсь справою, чи взагалі сполучати дві справи разом. Неможливо сполучати лише погляд на захід сонця та на сяйво місяця. Вечірнє дихання розпеченими за день травами також неможливо з чимось іще ділити. Ще якось можна поєднати розмову чи музику з поглядом на море, зорі та деннє, блакитне небо, але це буде не від незначимості цих речей, а від того, що вони вже є в тобі - глибоко та незрушимо - і сусідство чогось іншого тобі не завада - бо ця велич заповнює тебе всю

Якщо в тебе недуже складається життя чи просто сумнівно-добре на душі і тобі хтось раптово пропонує якусь, може не надто бажану, але неочікувану річ - треба погоджуватись з довірою, зазвичай цей випадок перетворюється на щось дуже добре. Сестра покликала в скайп, а потім не прийшла, але я згадала, що маю там іще одного абонента. Чудово провела вечір з Андре))

Вперше за кілька днів в оселі пахне кавою. Запах радує серце, хоч і більше кортить апельсинки

Онисій
Харлам
Іон

В гостях у друзів дитинства, брата та сестри, які вже стали батьками. З Сашкою ми були близькими друзями. Милий, тихий хлопчик, що часто сміявся.
Коли підріс і посмілішав, якось відсторонився від мене. А зараз так дивно бачити його, несміливого - батьком, та ще й таким турботливим, навіть, ніжним. І, вперше за стільки років, почула його сміх, і він такий знайомий!

Учора поїхала забрати книги на 60 грн, а з книгарні винесла на 200.
Взагалі, день був плідний, як на сльози та негатив, так і на знахідки чарівних місць та виконання запланованого (як приємно щробити все, що задумав і закрити ці питання!)

Матінко моя, хто міг подумати, що я писатиму це колись в своєму сонячному й теплому блозі, але: так дивно чути незнайомий досі і незвичний, потужний гул гелікоптера і задумуватись, розуміти! що це...

Перед шумной толпой
закрыты ворота храма -
вишни цветут в тиши...

Нестерпимо блестит
над крышей Кацура солнце -
весенний рассвет...

Енді більше не шле мені картинки, тож доводиться шукати їх самій

Teru teru bozu

Под сению крон,
все в пятнышках тени, белеют
камелий цветы...

Отложив сямисэн,
старик свой расказ продолжает
при свете феерверка...

Як же самотньо мало бути Соломонові знаходитись один на один зі своєю мудрістю, єдиною такою!

Як самотньо мало бути Арвен лишитись останньою, хто пам'ятає світло ельфійське, велич минулого, і втратити останнього однодумця - Арагорна!

Як самотньо мало бути Шевченку, в чужих землях, з чужою мовою, коли так хочеться почути ту, на якій говорить твоя душа, а почути її можеш лиш промовляючи насамоті до самого себе. Думати про славу козацьку і не мати з ким розділити цей захват і цю гордість!

Мама сьогодні, говорячи про Тимошенко, її компанію і те, як привільно, по-хазяйськи вони поводяться та попутно витираючи мою безрозмірну каблучку - збільшила її на два розміри)))

Бумажный фонарь -
гляжу, как под ветром ночным
опадают с вишен цветы...

Долго-долго висит
одинокое облачко в небе,
зацепившись за месяц...

Бандерівці, як чупакабра: ніхто її не бачив, але всі бояться

Сьогодні бачила дівчину дуже на мене схожу: метр.тридцять, тонке, як билина, одягнуте просто та стильно і, навіть, волосся такого ж кольору та густості, як у мене. Мєлочь, але мені сподобалось)))

Давно хотіла шампунь "Чиста лінія". Не наважувалась, але таки купила, а тепер гризе совість: підтримала рос. виробника
( ╥ω╥ ) Шампунь для об'єму. Вже вдома сообразила: покаранням мені буде підвищена волохатість- з моїм-то густим волоссям і Для Об'єму......
(╯︵╰,)

Шоста година, а я досі на скромному сніданку.
Дівча кинуло на стінку повідомлення з гри "Мне срочно нужна сосиска" - мені теж

.･ﾟﾟ･(／ω＼)･ﾟﾟ･.

Заметьте, успешной карьеры желают лишь тому, кто имеет собственное дело; кто трудится на себя и у кого достаточно смекалки и храбрости, чтобы придумать свою профисиональную нишу, пусть даже маленькую. Никогда не видела, чтобы "офисному планктону" желали "успеха в карьере" в поздравлениях ко дню рождения те, кто не принадлежит к шату его компании

Сидіння удома викликає непотріб в голові і пасмурність в настрої, тож я вибралась на весняне повітрячко, хоч і без сонечка. Таке дивовижне відчуття опинитись поза домом і без телефону! Почуваєш себе таким вільним і не впійманим! (✧ω✧)
Чимчикувала і все думала: що ж я хтіла зробити, куди піти, що купити - пам'ятаю ж було щось! Згадала, пішла якомога довшим шляхом і на півдорозі стрельнуло піти на базар. Сто років там не була, хоча можна сказати, що на ньому виросла: базар з його галасом і товарами (￢‿￢ ) був улюбленим місцем відвідування.

Мені нізя ходити в місця продажу дешевих речей - якщо розгулятись, я можу витратити там більше, ніж у якомусь бутіку. Коли інші не можуть знайти собі "нормального" в блискучих крамничках з широкими вітринами, я б скупила третину базару і бачучи річ, вже уявляю, що має йти в комплекті.

Пройдя бистро мимо заманчівих, манящіх ракушек, купила собі пишущі інструменти і... сумочку (￣ ￣|||) Н-ну по щьоту... родітєлі, как одін, вимовили слово "collection!". Зато кака сумочка! (*´▽`*) Каку "всю жизь" шукала! Тож, тепера до літа я готов! От тіко прішло би оно!.....

Но сюрпріз ждал мєня опосля! Зранку моя аквинка була такою мутною, якою не була вчора - мікрофлора встановлюється си. Потім я вийшла на годинку прашвирнуцца, пріхожу, а акваріум.. прозрачєн! Нє совсєм, канєш, НО сущєствєнно. І от, вже скоро ніч, а він все празрачнєєт і празрачнєєт. Скоро будєт как стьоклишко! Няху (✯◡✯)
А вечеряла я "раменом" - спагетті, які плавали у бульйоні з домашньої курки - тепло, ситно і жовто
╰(*´︶`*)╯

16 березня.
Перша блискавка із громом. Рада їй, правда, але.. скажімо так: не зовсім сезонно, і це непокоїть. Як в природі - так в народі!

Київська Борщагівка це українська Вінниця. І єдина річ, за яку я б змогла її любити (якби й досі там жила), це більша кількість куточків, з яких можна було б побачити сонце і вечірнє небо

Коли Андре спокійний, а не бешкетувато-галасливий, розмова з ним діє на мене живильно, благотворно і заспокійливо - як от зараз.
Кампанія по придбанню тумбочки для аква провалюється вже N-ний раз. Тре послухати муз...

Обвиняйте людей не за то, что они не похожи на вас. Если твое мнение отличается от мнения большинства, этого не стоит стыдиться. Стыдиться стоит того, что ты не умеешь существовать в мире с теми, кто думает по-другому!

All About My Romance

Телефончик-телефончик, зарядись сам, як учора! Бо ніяк немає часу ставити тебе на шнурочок...

Soulmate

напередодні я дещо пояснила Енді і він, нарешті за 6 років "дружби", знайшов правильне визначення нашим відносинам. От, що про це говорить Вікі:

"Родственная душа - человек, с которым взаимное чувство глубокого или естественного родства. Может включать сходство, любовь, романтика, близость, сексуальность, сексуальная активность, духовность, или совместимость и доверие".

В точку!
Є й відповідний, чоловічий типаж. Тут дівча ділиться досвідом:

"Он с искренним интересом относится к внутренним мирам окружающих людей и с большим вниманием к своему, конечно. Он романтик. С ним можно смотреть на звезды и мечтать, можно обниматься ночью лежа на лесной полянке и смеяться над всякой чепухой.

Обычно таких мужчин нельзя назвать состоявшимися по жизни. Они ранимые и обидчивые, склонные к рефлексии, выяснению отношений. Они часто с презрением относятся к богатству и власти, считая самым ценным любовь, дружбу и доверие. Короче они голодранцы с широкой душой. С ними всегда весело и они всегда помогут советом, если спустило колесо или выгоняют со съемной квартиры за неуплату".

Далі вона розповідає про "антонім" такого характеру - "Мужика". Він сильний, успішний, надійний, але.. з ним жінка залишиться самотньою і вільною до непотрібності. Повна версія тут

Як на мене, вона дещо вкоротила список можливих варіантів і тим не менш, це дає зрозуміти, що особистості, як і гаджети - вдаримось у цинізм - мають в собі крайнощі і нездатні включати персональний, ідеальний набір "функцій". А далі, просто, кожен вибирає те, оптимальне, що найбільше йому підходить і чого він потребує. А також ті мінуси, з якими змиритись важко, але реально. І тут відкривається безмежна Божа ласка, яку ми не помічаємо в пошуках ідеальності: її просто не буває. І це не песимізм чи трагізм, це - досконалий закон Буття. Але саме в тій людині, риси якої нам найбільш до душі, мінуси її ми найлегше здатні знести. От така математика і Милість!...

Б'юся над питанням, чим замінити свою електронну книгу. Головні варіанти PocketBook Basic Tuch та Kindle Paperwhite. Мене б влаштував і Kindle 5 чи 4, але якби ж я могла потестувати їх якийсь час!

Але ось що знайшла на користь Покета:

Центральный офис PocketBook International S.A. расположен в городе Лугано (Швейцария) . Департамент разработки программного обеспечения находится в Киеве, Украина. Сборка устройств производится на заводах Foxconn и Netronix (Тайвань)

Підтримати, шолі, українського виробника?))

Ето судьба (зараз буде заплутане пояснення шотландського напрямку, приватного інтересу, тож не запрошую нікого його розділяти)! На днях дала мамі і родичам по її лінії шотл. прізвище МакЛахан. І тут виявляється, що це прізвище належало бабусі Сенді з "Дорогого Ворога"! Перед тим - як читачі могли помітити - ми провели паралель між Сенді та Енді. А ще раніше я з моїм оточенням змушені бул визнати, що мій друг Енді - син моєї матері, оскільки за характером і по духу значно більше підходить на цю роль, аніж я

Тримаю в руцях телефон, без будь-яких проводів, а він заряджається! Гг. Як зняла з нічної зарядки, побачила, що вона таки не відбувалась; було 10% і розряджався далі. А тут, раптом, пішло, саме, без проводів! Чудасія! Ілі чудо к нєрєлігіозному восьмому марта? Вже 83 - няху!

Змінила звичку виходити побродити-подихати лиш в темний час доби, тому сьогодні ледь устигла на залишки сонечка. Вийшла і вдихнула весну. Аж дивно стало: невже вона таки з'явиться знов?? Чемчикуючи по справах зустріла дівчинку... біляву, на обличчі таке мудро-світле! Ну, справжній маленький ельф з кокер-спаніелем! Спочатку вона обережно глипнула на мене, а помітивши мій прямий погляд, вже відверто подивилась і посміхнулась)))
Забрала фоти, які вийшли ну, просто шикарно! Вибирала туалетну воду на подарунок і стрималась щоби собі не купити, заразом - герой!)). Видно, моє квоктання обережності у тісному ліфті з ще двома фіфочками, сподвигло привітати мене "з наступаючим") Прогулялась "окольними путями", по сонечку і скверу, до пошти, відіслала бандероль і купила мемози. Так, по-весняному тепло, минув день)))

Ірисоньки від та

Єдина чашечка, яка змогла гідно, але по-своєму замінити мою коричневеньку "enjoy hot"

Сьогодні так гарно поплакала, аж легше: не навзрид, але від самої душі. Зачепила ідентичність наповнення наших з мамою чоловіків: один в один, тільки персонажі дзеркально перевернуті. Ніхто не ідеальний, але, навіть, без "різноманіття")), просто копія. І дуже важко, коли немає сильного, плеча поряд... А у відповідь мені подзвонила Доно і тато запитав, які квіти купити..) Тож тепер в улюбленій вазі стоять Мої сині іриски ♡ І мамині жовті тюльпани

Дочитала "Енн": моя блаженна книга! Вона утримує в собі все, що складало раніше мене; маю надію, і зараз складає... Парфуми, подаровані татові на ДН і розлиті у вітальні, вже втратили свою різкість і лишилась лиш їхня несамовита стриманість, свіжість, ніжна теплота і мужність

Нещодавно зробили з Доно маленьку вилазку: на базар. Її. Сто років на ньому не була! І надибала чашки з акції "Мій Якобс". Я хотіла собі таку (особливо зважаючи на те, що пачечка в мене йде за пачечкою, а тому, зібрати потрібну кількість балів, не так вже й складно), а тут вже продається. Але мені подарували =)))

Та, що праворуч.
І от, мені подумалось, що непогано було б Жужу теж таку заімєть. А потім, серед нової колекції, побачила:

як по писаному: я (ліво, вже "коротенька"), Жужу і.. Андре! Вилитий!
Мама спитала: "а де ж Мала?
- А Мала в опозиції!)))))))"

Кава з молоком і творог зі сметаною. Оце думаю: чи не знудить мене?

Хотіла взяти книгу почитати, але згадала, що вона поїхала в сервіс-центр: вітер гонить осіннє листя - тоска!.........

МакГрігнси із Норзема - ми.
Макгрігнси із Сауза - дядько з його родиною
***
МакЛахан - мама.
МакЛахани із Хілла - дядько з бабусею
МакЛахани із Ентренса - родичі, що при в'їзді в село
і МакЛахан-Фаленси - новознайдена троюрідна сестра, яка переїхала в Київ