Шестая зона/No.6

Апокаліптична анімеха, з надією на порятунок і щастя; під чудову музику) З акуратним натяком на яой (блакитність). Багато теплих почуттів, реальних цінностей, дружності і дружби - щирої та не саможертовної. Серйозна, трагічна, дещо кривава, але справжня. Саме от такі я й люблю і вишукую - на жаль, їх мало.

Творцям і перекладачам велика дяка!

Я пошарил по закромам моей души в поисках маленького благоразумного паренька, который нередко приходит мне на помощь в критических ситуациях. Кажется, его не было дома. Макс Фрай

Знаешь, у меня была одна мысль… но пока я подбирал к ней слова… она… в общем без слов она намного интереснее…

Когда встретишь человека, которого сможешь представить сидящим напротив тебя за кухонным столом всю оставшуюся жизнь, тогда стоит подумать

Апельсинка, Вівальді, друга ночі і передчуття свята

Некоторым людям нравится проводить вечера в клубах с танцами, а я лучше испеку печенье

Бывает, не хватает леденцов, но всегда есть свежий прозрачный ветер и чудный персиковый свет раннего утра, они заменяют любые конфеты

Миядзава Кэндзи. Звезда Козодоя

Ааааа! Не натішусь своїм телефончиком! Окрім омріяної роботи з текстами і якісного екрану, ще він дав мені те, чого так довго бажала: невибагливих, але регулярних хронік життя. Тепер ще й Instagram висвітлює мою буденність.

Нині проглядала нове на тумблері - а там же безліч гастрономічних радощів - і тааак мені закортіло молока з вівсяним пряничком. І знайшлося! Старий, черствий пряничок і кип'ячене молоко на межі прокисання ^___^

Birdy - Shelter

Приятный запах свежего хлеба напоминает о том, что тебя ждут дома
"№ 6"

Похмурий, занепалий, брудний - у всіх розуміннях цього слова - жорстокий світ. В ньому творяться жахливі речі, що не вкладаються в голову. Але в ньому й живуть різні люди. І всі вони шукають щастя. Але ті, в чиїй душі порожньо - шукають його в задоволеннях, намагаючись забутись в них. Для когось це вишукана їжа і розпуста - їх теж варто пожаліти. А для когось читання і безперервна музика - в цьому, відносному, добрі вони шукають джерело життя своїм душам.

"6-тая зона":

В його жорстокості люди мають право намагатись бути чистими; і в цьому сила цього темного світу. Бо в ньому - такому - немає того, що є в привільному благополуччі: раптового, віроломного зламу - зненацька. Дріб'язкових подій, від яких віддає зловісністю. Бо живучи в цій розкоші, людина підсвідомо відчуває, що це щось не те, що мало б бути; що по-справжньому цінне

Думки на тлі перегляду "6 зоны/№ 6"

Когда я думал, что уже достиг самого дна, снизу постучали

Нарила азійський лаунчер. Китайський, скоріш за все. Але це справи не міняє - він втілення витонченості смаку азіатів. Прелестных, суто "домашніх" тем навалом і вантажаться миттєво. А головне: адекватний і зрозумілий - майже, як Го Лаунчер Екс. Була єдина печалька: відсутність такого необхідного віджету вимикання блюту, звуку і інету. Все треба було шукати в налаштуваннях, що дуже довго і морочливо. Вже й перешукала, качала ліве, а все не те... А виявилось, що не додивилась - воно було від початку. Тепер тішусь від всієї душі. Ня! (=☆_☆=)

Интересный факт дня: в Якутии так холодно, что дыхание замерзает с хрустящим звуком, который люди называют шептанием звезд...
Жутко громко и запредельно близко

Вечером здесь достаточно вытянуть руку, и ночь упадает тебе прямо в ладонь

Мой день состоит из кофе, интернета и кофе

С неба падает снег — значит небу так надо…

Ушел кормить акул...

— Дело было ещё в феврале, валил снег, а я подставил коробок, поймал одну снежинку побольше и – раз! – захлопнул, скорей побежал домой и сунул в холодильник!… На весь штат Иллинойс у меня одного летом есть снежинка. Такой клад больше нигде не сыщешь, хоть тресни.

Рэй Брэдбери. Вино из одуванчиков

- Не знаю, как там привидения, а вот наши души могут выйти из тела, даже пока мы живем.
- Да ну? Как же это так?
- Это очень легко почувствовать, нужно только лечь ночью на траву и смотреть прямо в небо, на какую-нибудь большую яркую звезду и думать о ней все время, - и тогда почувствуешь, что находишься за сотни миль от своего тела и оно тебе как будто совсем не нужно.

Томас Гарди

Небо было такое звездное, такое светлое, что, взглянув на него, невольно нужно спросить себя: неужели могут жить по таким небом разные сердитые и капризные люди?
Ф.М. Достоевский

Оптимист верит, что мы живём в лучшем из миров. Пессимист боится, что так оно и есть

Під Вівальді примайстровувала ланцюжок до пляшечки із сердечками - виглядало епохально і кумедно; але безуспішно. Як дасть Бог завтра, в оборот підуть або волосінь, або шовкова нитка або тато

Навіть той, хто народжується в християнській родині та отримує релігійне виховання, повинен щодня відновлювати своє рішення бути християнином, віддавати Богові перше місце, перед обличчям спокус, які йому невпинно пропонує секуляризована культура.
Завжди існує спокуса відсунути набік свою віру

Давно мені не було боляче від людини, хм) аж дивно.
Боляче, коли рік чекаєш, щоб зробити вчинок, на який сподіваєшся, а у відповідь отримуєш одне сухе слово.
Ну, значить на цій ідеї ставимо крапку

Жінка створює простір, чоловік його заповнює.
Так з дитиною у жіночому череві.
Так із затишком, атмосферою в оселі - від жінки і комфортом облаштованістю - від чоловіка

Коротке і тим більш жадане блаженство: скоро спати, але є трішечки часу наодинці - увімкнула "Too Beautiful To Lie" ◕ ◡ ◕

Не обов'язково йти до прямого зла. Достатньо й до фальшивого добра

Про "Отче наш":
"Затримаймося сьогодні лише на першому слові: «Отче». Це велика благодать і дар – так звертатися до Бога. Діти до батька можуть звертатися без обмежень і без страху. Діти не мусять боятися батька. Слово «Отче» є наче брамою до цієї молитви, бо вводить нас у стосунки, які існують поміж дітьми і батьком. Звідки у нас це право? Завдяки Ісусові – ми називаємо Бога «Отцем», тому що Він об’явив себе і свою любов через Сина".

Кредо

"Досконала любов виганяє страх".
Коли я думаю про Бога, як про Батька - в мені виникає любов і хочеться робити більше і щиро. Коли ж залякую себе виною - відходжу далі і забиваю цей страх іншими втіхами, не світлими і не гідними уваги.



Також, Любомир Гузар пише:

"Святе Письмо − Боже Слово − вчить нас, що секретом боговгодного життя є "страх Божий". Що це таке? Проілюструю це на такому прикладі.
Мої батько і мати − дуже дорогі мені особи. Тому мені соромно повестися так, щоб їм було прикро. Отже, не страх перед покаранням батьками чи іншими особами, але бажання робити те, що їм приємне, і жаль за те, що могло б завдати їм болю, спонукають мене до правильної поведінки.

Перенесімо цей приклад на Бога".

Грецьке слово айтео – «просити» – означає прохання особливого роду: прохання, коли хтось, маючи невисоку посаду, звертається до когось високопоставленого. Разом із цим це слово означає «просити», «настирливо просити», «добиватися свого», ба навіть «вимагати». Коли так можна просити когось високопоставленого, просити так, щоб аж вимагати і добиватися свого? На мою думку, в прямому значенні це слово можна застосувати хіба що до дітей, які наполегливо просять свого тата. Можливо, невипадково саме це слово Євангеліст використовує, щоб описати християнську молитву…

Слово дзето – «шукайте» – також сильне за своїм змістом. Ідеться про наполегливі пошуки. Наприклад, Есхіл використовує це слово, говорячи про старанні пошуки вбивці, щоб той став перед правосуддям.

І, врешті, слово екруо – «стукати» – означає ще й «вибивати», «відбивати», наприклад – у боротьбі або під час якоїсь битви; вибивати укріплення.

Біблійне навчання про молитву єднає в собі дитячу довіру і сміливість, а також настійливу наполегливість у тому, щоб Божа Воля і Божі плани звершилися в моєму житті.

Credo

Жодна справжня чеснота не може існувати без любові
Святий Фома Аквінський

Шанування і повага, які поєднані з любовним страхом - їх ми зобов’язані віддавати єдиному Богові

Ниньчє нас посєтіло солнце.
Да. Зайчики відбиваються

Вечір з Доно провели за розбиранням Камоме (Samsung Galaxy Ace S5830i Plum purple) - встановленням прог, аналізу його поведінки, "что-где-когда". Близько одинадцятої вона пішла, але на цьому нічого не закінчилось))) За вечір отримала вже н-ну кількість дзвінків - і щораз зі словами "ну все, добраніч" - і пару смс.

А ось, власне, і сам Plum purple:

Фроденя)))

Автор Анна Чехова

Модель Алина Кастюкевич

Мєчта ідіота (=︸_︸=)

Похмура, туманна, стара, недоглянута, подекуди брудна, гнітюча - і цим чарівлива, Венеція

Стесненная действительностью, правда томиться, словно в клетке. В вымысле она обретает свободу
Рабидранат Тагор - "Разрозненные афоризмы"

Доно купила собі телефон. І назвала його Каваме - чайка, японською. Правда, їй хотілось нарікти телефон чоловічою статтю; тож так і зробили і на цьому порішили.

Коли я дивилась "Каваме - чайка", то зрозуміла, в честь кого вона хотіла назвати телефон. Найцікавіше, що, коли вперше почула це ім'я від Доно, то в уяві постала дівчина, з виглядом саме тієї Каваме, яку побачила кілька годин потому - пряме, довге, чорне волосся; біла, широка сукня

Yuriko Yoshitaka

А ще: є на таке надзвичайне явище і кавайна няша, як скати, що літають ^____^

Камелия: Проект "Пусан"/Camellia: Busan Project

Загалом, можна сказати, що "проект" дуже достойний. Сильний, дуже сильний. Атмосфера нестримна, як море. А от щодо моральності цих фільмів... можна засумніватись. Безперечно, "щось" автори сказати хотіли і те, як їм це вдалось - вимагає шукати в фільмі позитиву і повчання; але в цілому - не найствітліша річ, за виключенням...

Першу історію я взагалі не дивилась. Мало того, що вона .. дивна! до неможливості, та її "любов".. ну, це вже край. Проглянула лиш кінець. І по ньому зробила висновок, що фільм мав би бути нічогеньким, чуттєвим і страждальницьким, але... якби не та ідея перевтілення рибника в "пуссі кошечку" @_@

А кінець і справді був сильним. Під невимовну інтерпретацію "Дунайських хвиль", плач людей, різного віку, за любов'ю і від спогадів про пережиті страждання.

Зате другий восполнил міру нормальної трагічності. Суто в японському стилі. Такий знайомий відтінок розпачливого трагізму і щему в серці; його неможливо, так просто, позбутись; та й недуже хочеться, бо він болить і гріє водночас.

У третій же історії, єдине, що гріло це Ду.

Так, історія про любов. Жахлива історія. Про те, як у близькому майбутньому вона витягуватиметься із мозків закоханих і нею торгуватимуть; дуже цинічно торгуватимуть; рахуючи скільки разів був секс, наскільки вона тривала і які професії в учасників. Буде й чорна торгівля, "піратська". Людей викрадатимуть і витягуватимуть насильно. За "партії" з "любов'ю", між конкуруючими фірмами, відбуватимуться побоїща зі смертельними жертвами. А хтиві, неосвічені багатійки віддаватимуть величезні гроші, щоб пережити таку любов.

Фантастика, так, але дивлячись на це, стає страшно і починаєш радіти за те, що світ досі настільки "відсталий" і такі святі речі ще живуть і утворюються самі по собі.

Дивлюсь "Камелію".
Йорошіку онегаі шімасу ^___^

Любомир Гузар про свободу

Часом ми добре працюємо гуртом. З історії відомо, що українські військові формації в різні часи були досить вправними. Проте, коли йдеться про життєві проблеми, нас напрочуд важко переконати, що треба співпрацювати. Життя призвичаїло мешканців нашої землі боронитися, але не навчило спільно розбудовувати навколишній світ, коли загрози немає. Складно відчувати себе спільнотою, коли відсутній спільний ворог. То невже нам неодмінно треба ворогів, аби відчути себе справжньою родиною, не роз'єднаною парканами особистих прагнень, дрібних острахів та нісенітних забобонів?

Українців на певний час може об'єднати шляхетна ідея, прекрасна мета, велика боротьба. Заради цього багато хто спроможний віддавати останнє, йти до в'язниці, ризикувати здоров'ям, жертвувати життям. Натомість речі не менш важливі, але зовні більш буденні, марудні, не в змозі пробудити таку ж пристрасть, такий же запал, таку ж схильність до жертовності. Ми здатні боротися за чітко окреслену героїчну мету, але нам не властиво налаштувати себе на копітку, щоденну спільну працю.

Який зв'язок я вбачаю між спільною працею та свободою? Дуже простий. Свобода не є сама в собі цінністю. Свобода — це обставина бути людиною. Свобода — це лишень право творити добро. Свобода не в тому, щоби робити що заманеться. Свобода — то змога служити людям. Чим більше людей усвідомлять таку свободу як природну потребу, тим більше добра вони здатні спільно створити одне для одного, а отже, для цілої країни. Свобода є умовою, вона не є ціллю. Держава може почуватися вільною лише тоді, коли вона спирається на людей, які почуваються справді вільними. Водночас тільки у вільній державі народ може почуватися свобідним. Ми спільно повинні збудувати державу, де вільна людина має бути на першому місці. Повна свобода цілої України має складатися з частинок свободи кожного з нас.

Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним. Але брак таких людей не давав змоги цілому народові стати вільним. Ми справедливо пишаємося часами козацької держави, але надто ідеалізуємо той період, який не був аж таким беззастережно світлим. Невільники-кріпаки ставали вільними козаками, тікаючи до свободи. Але вони її не втримали.

Ми час від часу отримували можливість ствердити свою незалежність, але завше цю можливість марнували. Напевно, не варто виправдовувати хиби тільки зовнішніми чинниками та несприятливими обставинами. Якби весь народ був справді волелюбним, то чому він не підтримав вільного духом Івана Мазепу? Хіба в Україні на кожного Мазепу не знаходився свій Кочубей? Не варто боятися ставити неприємні запитання, не слід боятися шукати відповіді на них. Подібна властивість є ознакою вільної людини.

Пастир може перетворитися на фарисея, коли паства німа.
Мусимо сходитися, аби разом думати, як будувати країну, яку ми хочемо. А не покладатися на когось, хто її буцімто збудує за нас. Не збудує.

Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити.
Люди, зіпсовані школою радянського життя, здебільшого поранені духовно.
То політики обіцяють облагодіяти всіх і негайно. А от пастир Божий дорожить кожною спасенною душею. Ми не змагаємося за мільйони, ми боремося за кожну душу.
Не слід складати розлогі плани, як хутко змінити одразу всю Україну. Слід змінювати людей, повсякденно й наполегливо. Власним прикладом, переконливим словом. Не треба лякатися, що це триватиме довго. То політики обіцяють облагодіяти всіх і негайно. А от пастир Божий дорожить кожною спасенною душею. Ми не змагаємося за мільйони, ми боремося за кожну душу. Кожний, хто ще вчора не думав про те, нащо йому свобода, але замислився над тим сьогодні, є кроком до великої перемоги.

Не погоджуюся з тим, що нинішня молодь уже необоротно зіпсована байдужістю, інертністю, індивідуалізмом, що їх отримала в спадок від попередніх поколінь. То не є правдою, молодь поранена, але вона жива. Вона втомилася від штучного, облудного, несправжнього, їй бракує щирого й правдивого. Якщо знайдеться достатня кількість людей, чия віра в свободу виявиться справжньою і твердою, — віра ця неодмінно знайде відклик у серцях багатьох із тих, кому розбудовувати Україну майбутнього


повна версія: Дзеркало тижня

То політики обіцяють облагодіяти всіх і негайно. А от пастир Божий дорожить кожною спасенною душею. Ми не змагаємося за мільйони, ми боремося за кожну душу.
Любомир Гузар

Легче жить на свете, когда есть человек о котором приятно думать

Мені прийшло запрошення на весілля. Воно складається з віддрукованого, на матовий папір, фото пари і прикріпленого до нього, стрічечкою крізь дірочки, вірша-запрошення, без імен, урочистостей, просто україномовний віршик з місцем і датою у риму.
Люблю, коли люди не рівняються на "як у всіх" і "як прийнято", а, не боячись, роблять по-своєму, виявляючи хоробрість, креативність і дружню легкість.

Дівчинка ця - єдина, хто жив у нас, як квартирант і то тому, що вона родичка близьких друзів сім'ї. Сама вона з села, але серед сільського контингенту була, певною мірою, вигнанцем - трохи "не така". Може на цьому ґрунті ми й вжилися і зійшлися. Правда, лиш доти, доки вона жила тут.
Зараз, вона сама влаштовує собі весілля, попри те, що родину має. І хоч її батьки не вважаються незаможними, я так зрозуміла, що в тутешньому святкуванні, з її людьми - а не батьківськими - вона намагається вкластись у меншу суму

Я хочу заміж за розумну, "толкову" людину! Яка буде здатна зробити стіл, який їй замовили, а не який у неї вийшов. Це - чи не єдина причина, чому б я хотіла вийти заміж. Я втомилась змирятись з тим, що вийшло, хоча можна було б запросто зробити те, що хотілось. Тепер розумію маму...

«Культура нужна, поскольку она воздействует на характер человека. Если она не облагораживает, не укрепляет характер, грош ей цена. Она должна служить жизни.
Цель ее — не красота, а добро.»

Сомерсет Моэм «Подводя итоги»

Перегляд серіалу

"Глорія" 

- завершений.
Сказати є багато що, тому спочатку мені хотілось просто мовчки вставити постер.
Але зараз, завершивши, хочу узагальнити, як рекомендацію для когось, а не як особисте ставлення: серіал схожий на "1% вірогідності", тільки не такий набридливий, монотонний, а значно динамічніше, цікавіше і захопливіше - як я й вже казала.
Глибоко моральний сюжет (хоч і не минулось без нехристиянської помсти) настільки бережный і, водночас, наполегливий в повчальності, що не замислитись важко. Попри язичництво цієї країни, їхня християнізація принесла значно більші плоди - у нас немає таких етичних фільмів і, відповідно, такого виховання.
Крім того, сюжет дуже цілісний, завершений. Так, за 50 серій, їхні та боріння втомили; були неправдоподібні, "мильні" (як для нашого менталітету, але не факт, що для їхнього) моменти: але, маючи на меті сказати саме це і саме так, вони мусили робити сюжет саме таким. І, навіть, хеппі-енд вийшов мудрим, не награним - нормальні люди, після подібних подій, мали зробити такі висновки.
І маленький бонус: я ще глибше зрозуміла заплутаність, складність і загубленість заможних верст населення; а це, порівняно чесна, Корея - не ми - варвари і не Європа - зажиріла і самовдоволена.
І останнє: музика! Вона дуже якісна і чуттєва, та, на жаль, я не можу знайти її всю

Як це здорово і щасливо: дивитись, як люди вечеряють в ресторані на 300-500 $, хотіти цього й собі, а потім щиро і легко сміятись над тим, що у тебе на плиті гречана каша підгорає, треба помішати))))

Знову випливає образ з дитинства: батон під великим шаром масла (я так люблю ^__^) з абрикосовим варенням і розчинна кава з молоком. Саме цікаве, що ці кавові епізоди, які надавали такої атмосфери тим часам, не знає ніхто, окрім людини, яка в той період була поряд і другом; він не раз їх розділяв...

Мене не можна випускати з дому.
Сьогодні було продовження операції "Куртка", частина 3-тя. Знову поїхали міняти на розмір більше (от, яка я "велика"!). Пощастило! Десь в іншому магазині лежала м-ка і л-ка, тому треба було швиденько вирушати туди. Але погляд зупинився на суминці... за 249 грн. Маленька, замшева, компактна і вмістка - просто прелесть! Але ціна... я жертовно сказала "ні!", а мам мовила "так! ми нічого не дарували тобі на ДН (вона вже випоминала його мені н-ну кількість разів) ..." і я не стала впиратись ^___^
Курточку знайшли. А на шиї такої ж, тільки білої, висів світло-бузковий шарф з бомбонами (мій зелений аж ніяк не підійде до нової) і я почула "ааай! гулять так гулять!" і шарфик вмостився в пакетик.
І ще радість: ми купили!!! мамі перлове намисто. Правда до її ДН ще трохи зарано і я хотіла подорожче, але вона б не дозволила, але можна було б утрясти це без її відома... коротше, намисто в неї вже є, а те, з КЮЗ'у розглянемо, як варіант, пізніше.
І наостанок: ельф з натуралістичними крильцями у надзвичайному виконанні. Давно я їх не купувала. Але цей.. просто неймовірний!
Тож вечір понеділка вдався і тиждень почався гарнюньо! ^___^

p.s. Мала права - ми помінялись ролями))

Повторюсь:

За, ще короткий, 2013: в турецьке море впав метеорит; в один день повз Землю, страшенно близько, пролетів астероїд і знову впав метеорит, але вже в Росії, ближче до людей - так, що є постраждалі -, та, все ж, у безлюдному місці; папа Римський зрікся престолу і, в той же день, блискавка вдарила у шпиль Ватикану.

До слова: дехто з тлумачів Святого Письма, стверджує, що в книзі Малахії говориться про кожного папу, і на їхню думку Бенедикт буде останнім перед спокійним життям; за наступного папи будуть гоніння, руйнація Риму і Кінець.

І ще дещо: щойно переглядала відео з падіння уральського метеориту. Вражає. От так спокійно все, буденно, звично і раптом випливає вогник, швидко збільшується, щосекунди стає все яскравішим і ти розумієш, що він летить сюди. Сліпучо-білий спалах, що засліплює усе; і все біло; і нічого не видно. І гуркіт який вибиває шибки.

Дівчинка на тумблері написала:

When you arise in the morning, think of what a precious privilege it is to be alive - to breathe, to think, to enjoy, to love.

З листа до Малої:

"Знаєш, Юль, це просто прекрасно: я щойно побачила твій останній лист. І куди мої очі дивились? Все через цю перетасовку з поштами - мобільна і компівська.
В той же вечір послухала "Обійми". Що тобі сказати? Сама пісня монотонна до посередності, але цей приспів!......... Так, певно, й було задумано. По-перше: він - втілення тих мелодій, які я .. не сказати люблю.. які з дитинства живуть глибоко в моїй душі і втілюють мене саму. З роками, цей сум (невідомо за чим. я ніколи не могла збагнути, що за туга живе в мені. вона з'являлась при погляді на світло вдалині, від звуків траси і потягу. таке враження, що я тужила за несамовито дорогим і забутим) поутих, я стала більш легшою, легшу музику почала слухати (бо Така була рідкісним явищем і це мабуть добре) - попередня ж бо часом аж дуже тисла на мою душу -, а от тепер це все згадалось. Дивно так... і ще більш згадалось, як почала описувати тобі. Ніби з минулого життя все це випливло. А саме головне, що картинки-асоціації, при цьому, більшість їхня пов'язана з Соловіївкою. Пам'ятаєш бабину вітальню, де ми спали? Там, біля ліжка, було вікно - в нього прекрасно було видно небо; і зорі. І зорі у вікні, що виходило на дорогу. І заходи сонця з бабиного городу зі старезним гликом. І наші з тобою походи на берег. І грунтова дорога. А ще часто вимикали світло і в цій темноті... оо, вона мене зростила такою, якою я є зараз. Все, що було в глибині мене, все прагнення "кудись", вона підкріпила і ствердила.
І все це дуже передав цей приспів; ідентично передав; багато з цього"

Тематический хлебмушипан (изготовленный на пару) в виде Нянко-сенсея, производится сетью японских магазинов FamilyMart

Джерело