Із рубрики "як воно робиться"

З нашим клопітким життям, рідко вдається потрапити під нічний дощ та ще й осінній. Такий теплий і приємний, пахучий і свіжий. Коли в такий момент йдеш на зустріч з подругою в затишному Мак'у, його вогні вдалині виглядають такими домашніми)) А повернення додому настільки по-міському затишним, безкінечно затишним! Затуманені вікна 6'го тролейбусу сяють різнокольоровим боке вуличних вітрин, фар та ліхтарів. А бус поскрипує й похитує, вколисуючи тебе, сонливу...
Скетч із фотки і я осягнула, що перо - це моє все, так я бачила собі процес скетчингу і не могла досягнути цієї легкості лінером. Це прекрасно. Амінь.... 😁

Проби пера :))
Зараз, коли навколо ажіотаж якогось клопоту і переважно не для себе - коханої, ця хвилинка умиротворення і спокою, коли п'єш чай із маминим тортиком... така цінна) І короткочасне, але таке плідне чирк-чирк пером - це те, що надихає та лікуюче наповнює!..

Я два роки, п'ючи ранковий чай, дивилась у вікно на осінні, опалі дерева і філософськи роздумувала: що це може бути за відтінок? А сьогодні осяяло: кармін, кобальт синій і зелена або, простіше кажучи - морська хвиля і рожева.
А у нас перший сніг! Зранку сипле пластівцями і  затишно капотить по дашках 😁 Вітаю себе, @seven_il_ і всіх )))