Щодо посткросінгу

Після Норіко, доволі нескоро, але таки прийшли мені листівки від Се-Кванга, Міви-сан і, нарешті, від Он. Міва прислала аж 2 листівки і одною з них був вид на Окаяму. Саме такі я й хотіла отримувати: фото простих вуличок, стареньких або закинутих, але якомога буденніших.
А до листівок вона доклала узгодженого листа; і мені було тепло й дорого прочитати те, що вона захотіла мені оповісти.
Листівка від Он прийшла мені в той же день, що і їй від мене - ми над цим посміялись. Вона виявилась такою ж чудернацькою, як і здалась спочатку; але вона мені люба. Зараз Он в маленькій подорожі і просила молитись за її перельоти.

Се-Кванг же пообіцяв молитись за Україну і попросив молитву у відповідь за мир в Кореї. І прислав копійочку - приємно потримати частинку Дому)))

Отож, разом із листом Же (в якому містилась записочка і заскотчена конюшина із Замкової Гори), листівкою з Малайзії, мені прийшло перше послання direct swap'у від Норіко. Їй я написала останній, її листівка прийшла першою і її листівку я послала останньою.

В мені знову прокинулась тяга за Домом. Корея - це круто! Вона проста, зрозуміла; вона близька! Але Японія... це дім. Він холодний до тебе, ти знаєш, що ніколи, до кінця, його душа не відкриється тобі і до тебе: але від того він не перестає бути твоїм домом - найріднішим і найбажанішим

Тато: вже сама собі квіти купуєш? Дожила!
Мені шкода цілого року, якщо навесні не потішилася хоча б одній ірисці.
Сьогодні пішла по маленьких справах. Літо все ближче, тож оновила батарейки в годинниках. Знову почали топати)) Нарешті відіслала Се-Квангу та Міві листівки, авіа поштою ^^ І придбала ручку з тонким стержнем щоб вміщувати мої "новелли" на ті маленькі клаптики листівок, які лишаються після н-ної кількості марок

На сьогодні маю завдання написати текст на три листівки, перекласти його (цим, маю надію, займеться Же. - самонім, її дворецький і секретар) і підписати це все.
В ідеалі я б хотіла кожному різне. Але, походу, бути якісною, оригінальною людиною також боротьба. І тому я борюсь зі спокусою послати всім одне

Все! Посткросінг, як такий, втратив для мене особливу цінність після того, як я знайшла Се Кванга і Он Чжо - корейчат, веселих, милих і дружніх, які зраділи можливості приватного листування з українкою. Он Чжо взагалі виявилась з українськими коренями по маминій стороні - от тут я була дійсно глибоко вражена. Її, глибоко патріотична, листівка, вся в Шевченкові та ін., лежить в книзі, очікуючи правильно написаної адреси.
Се Кванг задирає мене написати адресу хангилем - зайва рисочка і листівка пішла не туди
( ≧▽≦ ) тож я "пожалуй" не ризикуватиму))

Активному дівчаті з Росії дійшла моя листівка. Вона сердечно подякувала.

"Здравствуй, София! Большое спасибо за теплые слова о моем творчестве, мне оч приятно :) Ты красиво пишешь о Киеве - мы были там неделю, но успели проникнуться к этому необычному, но уютному городу.
Открытка очень милая, а марки просто восторг! Спасибо!
Успехов в рисовании, хотя, главное ведь получать удовольствие) ".

Чехи також нині зареєстрували листівку. Ось це я слала:

І це отримала:

" Hello Sophie :)thank you so much for the nice painted card, I really like it! Have a sunny day, Zuzana".
А також комент від жінки з Болгарії:
"Ooh, it's amazing! I'd wish to have it!!! :)"

А тепер мені прийшла перша, після Н-ної спроби, відповідь з Японії. Дана згода на взаємний обмін. Але, поки я понасилала запитів туди і в П. Корею, ліміт на ПП закінчився. Чекаємо завтрашнього дня щоби сказати, що я хочу гортензію і побільше марок
（  ^ ∇ ^  ）

Шкода, що попередні дві не додумалась сфотати. Починаю входити у смак, але трох пужає ціна, тому тепер я, як Андре - думаю про курс долара більше, ніж про можливість заробітку))