В основе наших претензий зачастую лежит элементарная неблагодарность. Я благодарен Богу за то, что раз в неделю имею возможность посещать тюрьму. Несколько дверей — и ты попадаешь в совсем другой мир. Тут человек не принадлежит себе. Десять, пятнадцать, двадцать лет он из-за забора думает о своих родных... Когда я возвращаюсь из колонии, меня, удивительным образом, дома всё устраивает, включая жену, детей и тёщу

Твоя віра - це і є твоя мотивація!
С. Вакарчук

Старенькі, моліться! Молодь, боріться! За Богом дану Україну!

Чем меньше человек заботится о своем душевном состоянии, тем большего он стоит

Кофе - это ведь не просто напиток, это скорее друг, с которым вам всегда легко. Он изменяет мир

Снаружи доносился размеренный плеск улицы прерываемый сигналами автомобилей. Когда кто-нибудь открывал дверь, улица что-то кричала нам

Ремарк

Вы не успели заметить что мы живем в эпоху полного саморастерзания? Многое, что можно было бы сделать, мы не делаем, сами не зная почему

Именно это и есть жизнь, жизнь в самом глубоком смысле, а может быть, даже и счастье: любовь, к которой примешалось столько тоски, страха и молчаливого понимания

В своїх психологічних мудрствованиях я перестала вірити просто так і вірити людям і в людей.

Вряд ли в свободе есть больше смысла, чем в детях

Принцип благодаті: ми очищаємось тим, що знаходимось з Христом. Цим ми святі. А втрачаєм святість, коли вперто і попри голос Духа потураємо своїм недобрим бажанням

Наше завтра живет сегодня в надежде Таникава Сюнтаро

Може свобода християнства в тому й полягає, що людина не повинна видушувати з себе якусь риму чи схильність, приводячи тим себе в депресію. Натомість вона має просити Бога щоб він те в ній забрав. Якщо в її серці є щось темне, вона має не робити зло, молячи Бога щоб вилікував серце і вірити радістю в те, що її спасуть

Обман - це невиправдання чієїсь довіри. Людина хворіє від негативу чи Божої кари? А це, майже синоніми! Відчай, гнів, чіясь образа на тебе, що виливається у побажання зла - все це має вплив на здоров'я тіла, спочатку, а потім і душі

В 1994 році Юпітер викинув таку порцію гравітації, якої не має властивості викидати, притягнувши, тим самим, комету, що летіла повз нього до Землі і мала її колись знищити. Лем писав у Солярісі про розумний Океан, що мстить людям нагадуючи про старі страхи, комплекси і т.п. Тепер вчені подумують, що всі планети - живі; все живе

Конечно, человек вообще мельчает. Эту тенденцию нельзя не замечать. Мельчают мысли, жизненные ценности, мельчают или вовсе исчезают идеалы. Человеку становится не о чем петь, некого славить, некому удивляться. Тогда, конечно, ничего не остается, как
констатировать свое пребывание в тупике новыми эпатажными способами. Поставить, например, посреди выставочного зала унитаз, а в него положить оплеванный глобус. И намек прозрачен, и имя для подобного творчества у критиков найдется. Но это, конечно, не искусство. Это именно эпатажное объявление всем и вся о том, что жить незачем. И почти все эти «перфомансы», «инсталляции» — об этом. Если человек разлагается вместе со всеми, и все его творчество сводится лишь к художественному изображению своего и общего разложения, то он променял Божий дар на чечевичную похлебку. Ведь талант дается человеку не для того, чтобы красиво поведать миру, как мне плохо, а для того, чтобы сказать читателю, которому так же плохо, куда идти, чтобы было лучше. Автор всегда куда- то ведет или зовет читателя, зрителя, слушателя. Знает он об этом или не знает, он должен будет дать ответ за тех, кого пленил своим талантом. «Нам не дано предугадать, как наше слово отзовется». Оно похоже на мифического Голема, который не хочет слушаться создателя. Голем становится опасен, его нужно уничтожить. Видимо это чувствовал Гоголь, когда сжигал второй том «Мертвых душ». Или он чувствовал несоответствие замысла — воплощению. В любом случае, автор счел необходимым не засорять вселенную, и это — еще большее творчество, чем написание книги. На востоке есть такой вид искусства — каллиграфия водой по асфальту.
Начертанные искусной рукой иероглифы исчезают через секунды после написания. Здесь есть чему поучиться европейцам. Такие рисунки не подпишешь и не растиражируешь. Это почти что осиновый кол в чванливое европейское художество. Лучше разочароваться в своем призвании и ничего не выпустить в свет, чем наплодить незрелых или просто вредных произведений, за действие которых на людей потом придется отвечать Создателю. Кстати, почитайте басню Крылова «Писатель и разбойник» — она об этом говорит лучше меня. Церковь сегодня не столько борется за обожение человека, сколько вынуждена бороться за сохранение человека, за недопущение его деградации до образа бесовского. В этой борьбе как раз и играет свою роль весь позитив, накопленный мировой культурой. Когда победа в борьбе за человека совершится, можно, поблагодарив, оставить светскую культуру и перейти к вопросам чисто духовным. Но это только после победы. А до собирания плодов необходимо обрезать сухие ветви, окапывать и поливать лозу
Андрей Ткачев

Светлая религиозность тяжела и не естественна, но сверхъестественна. Она не работает на коротких отрезках типа «сделал — получил», но требует именно веры и ожидания, как труд земледельца. Менее всего она рассчитана на людей нетерпеливых, ожидающих быстрых плодов. Она предъявляет высокие требования к человеку, поскольку исходит от Бога, создавшего человека, а не подстраивается под человеческие похоти и прихоти. Уже того, что мы успели сказать, достаточно, чтобы понять простую вещь: людей суеверных и мыслящих магически всегда больше, чем людей, несущих веру на плечах, как крест

"Надо осознать, а не слепо делать" - Енді. Може це і є принцип благодаті? Християнство дає людині можливість усвідомлено змінитись, а не сліпо і всупереч себе виконувати закон

Я згадала це слово!!! Доно - мій Детонатор! Я можу довго налаштовуватись на щось ризиковане, а потім приходе Доно і я берусь за це за нєфіг дєлать! Щоб показаться крутой?
(←_←)
Прошила свій смартфон...

Как я начинаю подозревать, во мне заложено неистребимое желание вмешиваться в чужие дела, разумеется с самыми благими намерениями
Люсі М. Монтгомері

Hey, I found a nice theme for #91PandaHome# at:http://market.pandaapp.com/theme/ThemeDetail.aspx?id=42010#

Cartoon Glasses Lovers

  Cute Girl Cartoon Leather

Причитала мамі діалог з Енді, вона й видала:
"Ти знаходиш мені подібних. В мене є дочка, тепер ще й і син". По коротком обьяснении виявилось, що під "дочка", вона має на увазі зовсім не мене, а Доно. За сина ж має Енді.
Пореготали від душі

Не можна ображатись за відсутність прихильності, бо серце вибирає не по критеріям і некеровано, тому засуджувати його є злочином

Татове ліжко "пошло ко дну" - провалилось у цементну підлогу. Тепер тато, як Доно буде спати на футоні

Розмова з Андре:
"Я: Ти як? Будь ласка щось довше за "норм"
А.:  нормально
Я: Да, це довше
А.: :) "
От, що зайнятість робить з людьми

Новорічний настрій теплого і затишного, а перед будинком хлопці запустили феєрверк

Любое нарушение надоевшего распорядка всегда желанно

Пахну акацією і смачно пахне їжа

Цяця-мрія алі цяця-іграшка?

"Російський айфон", а в оригіналі YotaPhone - смарфон і читалка з eInk екраном в одному корпусі.

З одного боку, чудова, надзручна річ, що заощадить місце в сумці. З іншого: для читання надто мєлкий екран, та й завжди буде брудним від утримування рукою під час користування кольоровим.

Але якби хто, от так, прєподньос - то нічо, я б якось змирилась з недоліками (⌒‿⌒)

Зізнання:

Я перейшла на "російське мило".
Правда, "перейшла" - голосно сказано. Просто запала, а потім скачала і додивилась фільм, який є одним із кращих представників "оного". Дотепна комедія; романтична але не замилена; цікава, навіть, дещо психологічна; з приємними акторами

"Квартирантка"

Учора, стоячи у Володимирському, помітила поряд себе жіночку з білими трояндами. Постояла вона і пішла. Коли вийшла, по дорозі в парк Ш., знову стрілись мені ці білі троянди. Від дами пахло сильним парфумом, солодкуватим, зимовим, що сам по собі нагадував ладан. Потім наші дороги розминулись, але мелькнула думка запитати назву парфюму, яку успішно подавили. І вже коли "троянди" були зустрінуті втретє, не зробити цього було б ігноруванням знаків долі)) Погляд переляканої жіночки, заглибленої у телефонну розмову, потрібно було бачити. Але коли вона второпала, що хочуть з її душі, доброзичливість розкрилась і повалила. На вигляд жінка була фатальна. Тільки не того фаталізму, що ламає чужі життя, а скоріше того, який нівечить своє власне; який пройшов безліч заплутаних і багатостраждальних стежок, вже має не надто чисту репутацію, що надяскраво висловлено у зовнішньому вигляді. А, проте, чомусь, саме такі люди, часто, попри все, залишаються відкритими, щирими та щедрими і спогад про них лишається теплий.
Щедрість її рясно вилилась на моїх попутчиків у вигляді багаторазових "пшиків". Я себе вберегла і недаремно - з такими стійкими і сильними ароматами потрібно поводитись обережно, а мені ще носити своє пальто...

Jacques Battini - Crystal Edition No.9
NO.9 MADE WITH SWAROVSKI ELEMENTS

Очень часто мы страдаем не столько от поведения других людей, сколько от своего отношения к ним. Эта абсолютная истина засвидетельствована поговоркой: «Не по хорошему мил, а по милу хорош». Сравните храп драгоценного мужа или даже трепетно любимого французского бульдога — и соседа по купе. Станет ясно: не в храпе дело.

В области мелочей порой трудно отличить обиду от раздражения — всё в одном неприглядном коме. Но если старательно классифицировать именно обиду, то её корень, думается, в том, что человеку кажется, что ему не додали любви, которая ему якобы причитается. И тут приходит на ум Алёша Карамазов, который всегда поражал меня очень трезвым без иллюзий взглядом на людей. Он не видит их ангелами, но любит; или иначе: любит, не выдумывая, что они хороши и безупречны. Так вот, не надо представлять, что мы окружены святыми, главный смысл жизни которых — нежная любовь к нашей драгоценной особе. Рядом ближние, о которых заповедано носить их тяготы

У пошуках парфумів цього дня, знайшла мої старі, що прийшли мені з-за кордону:

" FATH DE FATH BY JACQUES FATH
Perfume 3.4

Мы с тобой из разных детских

Sugar day

"Люблю грозу в начале мая". 6 листопада, а за вікном дощ, грім і блискавка

Как жаль, что многие не понимают, что для чего создано, и из кожи вон лезут, лишь бы соединить вещи, которые друг для друга вовсе не подходят

Все прекрасные мысли, по сути дела, духовные, о чем бы они ни были и в какой бы день недели мы их не думали
Л. М. Монтгомери

Милосердя - це поміч така, яка потрібна і проявлятись вона може, навіть, як бездіяльність. Але це не сліпа жалість, що потурає і прощає й негатив

Чугунні труби, якими переварюють нашу загиблу теплотрасу, вдаряються одна об одну і дзвенять, м'яко та співуче, як церковний дзвін

Прослушать или скачать Kwoon Great Escape бесплатно на Простоплеер

Попросила Енді кидати мені всі не важкометальні пісні Тар'ї Турунен, у відповідь:
"Пункт приёма металла: обращаться Полярна стріт"

Я думаю люди в душі кращі, ніж про них думають інші. Навіть, ніж вони думають про себе самі

Сьогодні вели дискусію з Енді (Ж.). Мене зачепила стрічка "Попіл", а її трек - то окрема річ, надособиста і прониклива. Але цим співрозмовником моє захоплення розділене не було. На перевагу саме серіальній версії пісні Бумбоксу - Пепел, мені була дана пісня Сплин - Романс. Обидві дивовижно схожі по духу. Але, в той же час, вони абсолютно різні.


Прослушать или скачать ost, ост, саундтрек бесплатно на Простоплеер


Прослушать или скачать СПЛИН Романс бесплатно на Простоплеер


Я: "Романс - це пісня народжена з відчаю і підтверджує це, як дух її, так і слова про самогубство.
Пепел - це страшенно болісний, вистражданий твір, але світлий бо породжений з любові і любові не зрадивший. "Как гореть, знает только пепел" - він згорів, але не жалкує"

Ж: "как-то так) мой друг, как-то так)"

Як докорінно може різнитись те, що так подібно, на перший погляд! І ми так часто втрапляємо в пастки, йдучи на поводу в емоцій. А варто лиш чесно приглянутись і визнати правду!

Про чесність ми сьогодні говорили з Жужу. І погодились на тому, що чесно визнавати свої темні сторони, поразки та слабкості - ватніше перед Богом, бо тоді ми визнаєм те, що було правдою від початку: впоратись із собою в нас немає способів і лиш Він може дати нам опору або просто виправити все Сам

З листа до Малої:

"Сьогодні пішла здійснювати мрію: здається, іще з часів "Денс" Муракамі, я мріяла про каблучку на мізинець. Нещодавно нарила тоненьку "Господи спаси и сохрани мя" і вирішила переробити її. Але ти знаєш, ЯКИЙ у мене мізинець, тож думала не вийде. Але її переробили! І зробили замалою..... я вже засмутилась. Та на іншій руці вона краще вмостилась, тож тепер я щаслів. Мені подумалось, що ювеліри - мають майже ідеальні пропорції характеру. Вони ніби митці, тому у них більш витончена душа; і водночас робота фізична - надає їм мужності, а доторк до металу - облагороджує. Дуже до душі мені став чоловік, що поблажливо виправляв мої хиби у визначенні розміру пальця.
По дорозі додому зустріла однокласницю. В школі вона була вертихвісткою і хитренькою такою, але коли подорослішала, то змінилась. Пам'ятаю нашу приватну зустріч з класом, вже в більш дорослому віці. Той вечір ми провели дуже тепло, радісно і змістовно. Тих, про кого я думала по-одному, в ту зустріч взнала інакше. Тоді для однокласників стало відкриттям, що я дружу з Максимом - він цього не викривав. А чи зі скромності, чи із сорому - не знаю... Вітка на той час вже пережила хворобу і може через це вона проявила себе найсвітліше: як щирий, цікавий співрозмовник, розумна дівчина і відкрита людина.
Перемовились трішки. Запитала, чи не спілкуюсь я із однокласниками. Що мені було їй казати? Що саме зараз я дуже сумую за Максимом і мені його сильно бракує; саме його, того, якого я пам'ятаю, і з його дорогою мені сім'єю. Хоча був період, коли я відверто ображалась, але те минулось і лишились тільки теплі спогади, які, можливо, не мають тепер під собою жодного підґрунтя, бо всі ми змінюємось; проте, я воліла б в цьому переконатись на власні очі.
Сама ж В. була з чоловіком і дитинкою - усміхненою і милою. Я від серця рада, що в неї все добре"