Цього разу, проголосувавши, почуваєшся не як після безглуздого театрального дійства, а так, ніби дійсно виконав обов'язок і ти неабияка частка своєї країни. Без понтів! Скоріш, зі стриманою відповідальністю

Наш з Доно обід складався із: Шато Лафер ігристе, 1624 року, до фазану з пюре із пастернаків та салату Ла Бок із корнішонами. А на десерт Креольська кава з чізкейком із творога альпійських кіз Торді МакДугела і вишнево-шоколадним рулетом місіс Патерсон. (Смажена курка з картоплею і крученими помідорами та кава Якобс з тістечками із Сільпо)

Матінко моя, хто міг подумати, що я писатиму це колись в своєму сонячному й теплому блозі, але: так дивно чути незнайомий досі і незвичний, потужний гул гелікоптера і задумуватись, розуміти! що це...

Енді більше не шле мені картинки, тож доводиться шукати їх самій

Мама сьогодні, говорячи про Тимошенко, її компанію і те, як привільно, по-хазяйськи вони поводяться та попутно витираючи мою безрозмірну каблучку - збільшила її на два розміри)))

Сьогодні бачила дівчину дуже на мене схожу: метр.тридцять, тонке, як билина, одягнуте просто та стильно і, навіть, волосся такого ж кольору та густості, як у мене. Мєлочь, але мені сподобалось)))

Давно хотіла шампунь "Чиста лінія". Не наважувалась, але таки купила, а тепер гризе совість: підтримала рос. виробника
( ╥ω╥ ) Шампунь для об'єму. Вже вдома сообразила: покаранням мені буде підвищена волохатість- з моїм-то густим волоссям і Для Об'єму......
(╯︵╰,)

Шоста година, а я досі на скромному сніданку.
Дівча кинуло на стінку повідомлення з гри "Мне срочно нужна сосиска" - мені теж

.･ﾟﾟ･(／ω＼)･ﾟﾟ･.

Сидіння удома викликає непотріб в голові і пасмурність в настрої, тож я вибралась на весняне повітрячко, хоч і без сонечка. Таке дивовижне відчуття опинитись поза домом і без телефону! Почуваєш себе таким вільним і не впійманим! (✧ω✧)
Чимчикувала і все думала: що ж я хтіла зробити, куди піти, що купити - пам'ятаю ж було щось! Згадала, пішла якомога довшим шляхом і на півдорозі стрельнуло піти на базар. Сто років там не була, хоча можна сказати, що на ньому виросла: базар з його галасом і товарами (￢‿￢ ) був улюбленим місцем відвідування.

Мені нізя ходити в місця продажу дешевих речей - якщо розгулятись, я можу витратити там більше, ніж у якомусь бутіку. Коли інші не можуть знайти собі "нормального" в блискучих крамничках з широкими вітринами, я б скупила третину базару і бачучи річ, вже уявляю, що має йти в комплекті.

Пройдя бистро мимо заманчівих, манящіх ракушек, купила собі пишущі інструменти і... сумочку (￣ ￣|||) Н-ну по щьоту... родітєлі, как одін, вимовили слово "collection!". Зато кака сумочка! (*´▽`*) Каку "всю жизь" шукала! Тож, тепера до літа я готов! От тіко прішло би оно!.....

Но сюрпріз ждал мєня опосля! Зранку моя аквинка була такою мутною, якою не була вчора - мікрофлора встановлюється си. Потім я вийшла на годинку прашвирнуцца, пріхожу, а акваріум.. прозрачєн! Нє совсєм, канєш, НО сущєствєнно. І от, вже скоро ніч, а він все празрачнєєт і празрачнєєт. Скоро будєт как стьоклишко! Няху (✯◡✯)
А вечеряла я "раменом" - спагетті, які плавали у бульйоні з домашньої курки - тепло, ситно і жовто
╰(*´︶`*)╯

Коли Андре спокійний, а не бешкетувато-галасливий, розмова з ним діє на мене живильно, благотворно і заспокійливо - як от зараз.
Кампанія по придбанню тумбочки для аква провалюється вже N-ний раз. Тре послухати муз...

Телефончик-телефончик, зарядись сам, як учора! Бо ніяк немає часу ставити тебе на шнурочок...

Тримаю в руцях телефон, без будь-яких проводів, а він заряджається! Гг. Як зняла з нічної зарядки, побачила, що вона таки не відбувалась; було 10% і розряджався далі. А тут, раптом, пішло, саме, без проводів! Чудасія! Ілі чудо к нєрєлігіозному восьмому марта? Вже 83 - няху!

Змінила звичку виходити побродити-подихати лиш в темний час доби, тому сьогодні ледь устигла на залишки сонечка. Вийшла і вдихнула весну. Аж дивно стало: невже вона таки з'явиться знов?? Чемчикуючи по справах зустріла дівчинку... біляву, на обличчі таке мудро-світле! Ну, справжній маленький ельф з кокер-спаніелем! Спочатку вона обережно глипнула на мене, а помітивши мій прямий погляд, вже відверто подивилась і посміхнулась)))
Забрала фоти, які вийшли ну, просто шикарно! Вибирала туалетну воду на подарунок і стрималась щоби собі не купити, заразом - герой!)). Видно, моє квоктання обережності у тісному ліфті з ще двома фіфочками, сподвигло привітати мене "з наступаючим") Прогулялась "окольними путями", по сонечку і скверу, до пошти, відіслала бандероль і купила мемози. Так, по-весняному тепло, минув день)))

Жителі Оболоні збираються там-то. З собою мати медикаменти, теплий одяг і засоби захисту конституції
)))))

Мені сьогодні снився особливий сон. Снилось, що Велика вміла літати і брала мене за руки і ми парили. Потім і маму почали брати, але їй злетіти було важче. А потім я побачила бурхливе море і захотіла політати над ним. Вона попередила, що це буде складно і небезпечно; з нами буде все гаразд, але чи готова я до такої боротьби? Я погодилась і ми полетіли. Правда, враження не були такими, як очікувалось: це було щось схоже на розчарування і "вже не моє"

Останнім часом подумую про акваріум. Колись давно - коли ще був набір киця-хома-рибки - у нас він був, але доглядав за ним тато і він був не надто приглядним. А зараз мені захотілось водички. І зелені.
Мою затію не підтримали, тому я тягнула. І тут, одного вечора Доно пита: яке населення я хотіла б в акваріум? Ми подумали і на наступний день поїхали на куренівку.
Спочатку ми з Анькою хотіли маленький, круглий і золоту рибку. Потім дві - бо одній буде сумно; потім квадратний, бо в круглому довго не живуть; потім більше літрів ніж 20, бо за меншим більший догляд; а потім дізнались, що золоті не покатят, бо одній рибці треба від 30 літрів. Але! тітонька подарувала нам золоту рибку, чим спровокувала купити ще 3! Тож поки вони живуть у акваріумі матері Доно (іще одна схожість: Вален і я - "рибки ня!", Бдж і Анька - "нащо воно тре?!") і статус їхніх "нє подтвєрждьон".

А ось розмова із сестрою:

Я: Хотіла золотих, але саме вони мені не світять - надто чутливі

Люда: Рослабся и получай удовольствие.У папы машинки,а у Сони аквариум,все по чесному:)

Я: )))) так йому і скажу))

Л.: Чого,бери золотих,поживуть трохи побачимо.

Я: Нам побачимо, а їм - вічна пам'ять!))

Л.: Неотступай, це доля. А век у них и так короткий. Зато жить они будут в шоколаде:)

Я: )))) Думаєш? Хіба в любові. В любові і мутній воді)))

Л.: Точно)) а мы им будем диферамбы петь

Життя набуває своїх втішних деталей.
П'ю колу разом з обідами. Валяю сову і з жаданням чекаю, що вийде. Звичка Енді кидати мені купу гарних картинок у вк входить й мені у звичку і я вже починаю цього чекати, як затишного елементу вечора. Змінила вкладиші на вакуум. навушниках - тепер зручно і менше проблем - мі-мі-мі! Після дорами "Достоинство Джентельмена" мені запало там дві пісні: тепер збираюсь прослухати один корейський ідол-гурт, хоча раніш дещо зневажала їх. А ще почала передивлюватись "Кошик фруктів" - ех! Раніш робили по-справжньому добрі, а головне здорові анімехи!

Зраночку вже намітила собі аж 5 книг, і вклала їх у "закладки"! Амбіційно, правда? Взагалі, я за те, щоб читати одну книгу, а не цілу купу одночасно - і мабуть так і буде - от тільки яку саме важко вибрати бо кортить всі. Майже кожна - абсолютно відмінного жанру. Жіноча класика 19 ст. - гідна і психологічна та більш спрощена, релігійна. Пригодницька класика; закордонні нотатки блоггера, в легкому, жартівливому стилі; і сучасна проза (вона ж сучасна?) з філософсько-щемливою назвою. До всього цього мені бракує лиш маленької, світлої, добре провітреної кімнатки в чужому місці, а ще краще місті, а найкраще країні

Пляшка з гарячою водою удостоїлася звернення "моє сонечко": надворі за -20

Морозний вечір без опалення, світла й теплої води, зігрітий лиш духовою піччю, що пекла періжки. Співання усіх знаних, народних пісень в темноті. Під'йом о пів на шосту, наважування і врешті збори для переїзду в теплішу оселю друзів. І протікаюча труба, що припинила всі сумніви та пакування. Так минула моя ніч з 28 на 29 січня