Це вже занадто! Закачана мною сусідці пісня Варвари Візбор "А зима будет большая", яка пробула зі мною з 2012 р., з якою пов'язаний чуттєвий і теплий сум, що водночас нестерпно холодить серце, звучить зараз в її магнітолі. Тихо, але виразно. Зараз! в момент такого жагучого суму через останній день літа і всіма наслідками його завершення...

Всі ми в Господа крихкі глиняні посудини. Сенс лише в тім, чим наповнити єси. Якщо глину обпалювати, вона скріпне й не кришитиметься

Дочитую "Вічник" в ел. варіанті

В сусідському радіо звучить Akon - Na na na - пісня, яка мене завше надихає на волю. Прикриваючи повіками погляд від сонця на заході, яке відбивається у вікні, згадую ніч на високому узбережжі моря, вітер розвіває волосся, ця ж пісня грає у навушниках, а я дивлюсь на місячну доріжку

"Жінці потрібна радість, а не безсила нудь"

Ніч, в навушниках-затичках слухаю Еру за закритими дверима. З дитинства боюсь чиїхось заглядувань через щілини, вікна й з-за рогу. Грає Моцарта реквієм, "Аменостро, Люциферо". Підіймаю погляд, а крізь двері заглядає хтось маленький, патлатий і в темному. Довго ми потім з мамою сміялись над моєю реакцією і словесним супроводженням її появи))))

Приємно так, після череди млявих, ясних літніх днів, посидіти під дощик в затишній хатці - з вікна якої лине свіже повітря -, виконуючи все, на що досі не вистачало часу й, кропіткою роботою хмарного клімату, удосконалюючи те, що боявся зіпсувати

Щойно прокинулась, як долинула до мене пісня з вулиці "Тиха-тиха", Гуляйгород. Як прекрасно, під передосіннє й ранкове, низьке сонячне сяйво слухати розмірену й затяжну народну пісню! Дивитись на веселкову павутинку, ним же підсвічену... І глибоко-блакитне небо: така блакить буває тільки восени. Це, як нектар життєдайний вип'єш. А потім чути вибухи, переплутані, напочатку, з громом...

Прочитала "Чарівний щоденник" Сесілії Ахерн - поздоровила себе з тим, що розім'ялась легким, захоплюючим чтивом - яке розбурхує цікавість, але не присипляє тривалими реченнями - і благополучно повернулась до рідної Остін. Як же я люблю її мову!

Справжня демократія, це не те місце, де всім має бути комфортно і тому всі утискувані "правами" іншого. А те, де кожен вчиться вживатись з іншим посередництвом терпимості, терпіння й любові

Тепер вечір, тиша, небо блідо-синє, місяць пізніш завітає. Вдалині гурчить Андрієв "дирчик", прохолода і воскреслі відчуття дитинства: загострена й натхненна жага природи та життя. Про те, що на моєму "Місячному випасі" будуватимуть віллу, він вже не належить пішоходам; що те ж може статись і з найзавітнішим місцем - Місячною прогалиною - намагаюсь не думати

Arlene Faith, тихий, самотній вечір в хатині і повний місяць у вікні...

З маленького, дешевого, кавайного "флешкоозвучувача", на соловіївському городі, звучать надривні опери Емми Шаплін, в період копки картоплі. Занятный микс!

Інколи мрії збуваються доволі чудернацько. Жужу, в своїх багаторічних, складних, сімейних умовах, завжди хотіла щоб в її оселі було затишно і розвівався приємний аромат. На днях вона позичила мої "leau par" і випадково їх розбила. Вони м'які і не удушують хатину ароматом, але в ній тепер пахне, майже, як у церкві))))))

В спекотний день, десь вдалині, чується гул комбайна, що збирає пшеницю. Під цю спеку, і в час вечірньої прохолоди, цей звук, чомусь, так заспокоює і душа наповнюється радістю й духом благополуччя

Андре: хочу тиждень дощу! Я: Іди геть! У нас було два місяці дощу! Навіть, нагрітись не встигли! Згодна тільки на грозову ніч. Андре: всі посіви ляжуть. Увечері "старійшини" згадали, що 2 серпня - день Іллі, "громовержця". Зазвичай, в районі цього дня бувають "горобині ночі". Посіви - це важливо. Нехай тоді вона затримається. Але най буде!