Які б складнощі не навалились, якщо в тебе є дружня родина чи люблячі друзі - здолати, з найменшими моральними втратами/травмами, можна будь що. Але тільки людина, що відчула на собі самотність - чи то відсутність підтримки/захисту сім"ї, а чи, ще й до того ж, бувши покинутою друзями - може назватися сильною

 Jan A.P. Kaczmarek − Dance Rehersal

Nokia C 2-03

Давно я мріяла про цілковито білу "жабку", а потім мене пробило на слайдер і, противниці сенсорів, чомусь уявлявся широченький, проте не продовгий з великим екраном - дивина.. видно підсвідомість пророкувала)) І раптом, на площі біля Михайлівського, в сонячний день, я "прозріла": на білборді красувався Light gold
Загалом, тепер у мене вищезгаданий телефон на ім"я Сінікка - фінське ім"я)
А тепер враження триденного користувача:
Спершу сама песимістична ремарка: якщо хочеш позбутись педантичних звичок - купи нокію) утримування файлів у ідеальному порядку тобі дорого коштуватиме..
До нестями незручне меню - з усілякими утримуваннями клавіш для відкриття опцій -, та ще й заторможене. Звісно мої палко обожнювані друзі СЕ не йдуть ні в яке порівняння; втім, я не мала нагоди познайомитись із сенсорним еріксоном, проте маю віру у їхній непохитний глузд.
Ну.. цим, власне, весь негатив і обмежується. Враження тел. складає надійне, з проблемами, що описувались у оглядах, я поки не зіштовхувалась, дяка Богу.. Сенсор доволі чутливий, навіть для мене, кнопочки, хоч і туговаті, проте дуже м"яко натискаються - приємно..) Від екранчика, правда, не в захваті (знову ж таки не йде у порівняння із моїм досить примітивним СЕ) та ще й яскравість не регулюється. Динамік не вразив, та й несхвалення не викликав - середньої потужності, без рипів. Немає віртуальної клави (покладаю великі сподівання на нові версії прошивки).
Але попри все він білий і саме тої, омріяної форми. Вселяє надію на міцність марка телефону і взагалі: я йому рада)))

Манчкін

В истории манчкинов свой след оставила Вторая Мировая война. Карликовые кошки исчезли, хотя и были замечены в Сталинграде. Но они погибли в военные годы и теперь можно лишь представлять их внешний вид. Правда, сохранились сведения о том, что у Сталинградских кошек были очень короткие передние лапы и вполне обычные задние.
Современный этап истории манчкинов начался в 1983 году. Жительница штата Луизиана нашла кошку и оставила её у себя. Сначала она предполагала, что такая необычайность зверька последствие дефекта, но вскоре рожденные коротколапые котята засвидетельствовали о своей особенности и стали основополагателями новой породы.
Коротколапые кошки не относятся к селекционным породам. Необычные зверьки с названим сказочного народца из страны Оз появились в результате спонтанной мутации. В то время, как большинство кошек встают на задние лапы, чтобы осмотреться, манчкин крепко садится на бедра, а свой хвост использует как подпорку для удержания равновесия. В этом положении они могут находиться достаточно долго, а их коротенькие лапки, висящие вдоль тела, довершают сходство с кенгуру. Выглядит это достаточно комично, поэтому такие кошки не могли остаться незамеченными

ALyosha − To Be Free

Мій ідеал жіночої краси: Emma Watson

Привабливість та благородство рис обличчя в перемішку із якимось фаталізмом і розумом - може, навіть, мудрістю -, що проглядується на ньому

Невимовної дивовижності та іреальної краси Соляне озеро, що розташовується у містечку Вендовер, штат Юта, в 88 милях від Солт-Лейк-Сіті - природня декорація до книг Р. Баха. Гігантське, висохше озеро Бонневіль вражає не лише грандіозними розмірами та лякаючою красою, але й пласкою, рівною, як стіл поверхнею, що тягнеться до самого горизонту..

Celine Dion − Je ne suis pas celle

Celine Dion − La diva

 0;15

Чашка кави 




Нино Катамадзе & Insight − Beauty

Сeline Dion − Et s'il n'en restait qu'une

 

Celine Dion − Je cherche l'ombre

Така туга, така туга!


Ду на два роки відбув до армії

Це, як вода, яка може стати льодом, але вогнем - ніколи. Так і меланхолік може схилитись на бік холерика, але аж ніяк не в сторону сангвініка. А сангвініку жити з меланхоліком ой, як непросто!

А ще учора дізналась, що мій дорогий і любий технік і-нетівського провайдера - звільнився і, навіть, переїхав на західну Україну. Цей факт чомусь так засмутив, не очікувала.. З ним дуже легко працювалось - він - людина комунікабельна, проте серйозна і слова "це наш майстер" так і просились на зовні.
"Павле, мені Вас бракуватиме дуже. Добра Вам!"

Отож, учора "я видала" заміж приятельку, стаж відносин з якою складає без місяця все життя. Весілля "не розчарувало" мої очікування - мильно, особливо передвесільне, "романтичне" відео. В першу годину після прибуття, в мене навіть виникали думки, все ж таки, прийняти запрошення в ресторан, але вже ближче до кінця мені стало достатньо цих "урочистостей".
Якби я робила собі щось подібне, то зібрала б лиш найближчих людей, перед якими не боялась осоромитись, могла б почуватися вільно і просто радіти, а головне: цим людям не було б байдуже до, такого важливого для мене, дня, почуття..
Дяка Богу там я зустрілась із Доно. На прощання, новоспечена дружина, поцілувала нас усіх, я від щирого серця привітала її і.. поїхала до Д.))))
Давно я не була у неї вдома.. І от там ми вже  натішились вдосталь! Правда розпочались "втіхи" ще в Новусі: за хв. 20 ми витратили 150 грн. на хавчик і ще 50 на лічноє, + ледь не приплюсували зайві 130 на срібний ланцюжок) Світило сонечко і в ейфорії ми неслись по парковочному майданчику.
В неї вдома ми смачнюньо обідали, пили каву з кавоварки - перед тим зачаровано споглядаючи сам процес її приготування -, читали Толкіна і Марка Твена, дуріли, сміялись, вигадували, розглядали її роботи і слухали якісну муз. на всю гучність. Навколо було темно і лиш монітор та акваріум були джерелами світла у протилежних кутах кімнати розділеної посередині шафою. Та головними забарвлюючими елементами програми були незвичні, дуже легко-солодкі емоції)
Варто додати, що у розпалі дуркування, ми помінялись телефонами :Р Доречі дуже вигідна річ: без великих затрат вносиш різноманіття у життя.
Ну і наостанок: від татка Д. мені дісталась, власноруч відремонтована, кавоварка у подарунок - радості не було меж: у моїй квартирі нарешті з"явилась кавоварка!!!

В логове змеи было скромненько, но с укусом

І сьогодні я прокинулась під державний гімн - 1 вересня!


Вночі не вдавалось заснути, прокинулась о пів на 10-ту - ледве відійшла. Більше не питиму каву наніч; але ж хочеться......
Зате гімн я почула аж двічи: у своїй школі і у приватній - кака радость!