Цікаво так. Зараз модно "возвращаться к истокам", схилятись до вічних, мудрих речей, старовини і прихованих значень/символів... І одна справа, коли це в людині закладено від початку: у вигляді нестримної цікавості, власних глибоких міркувань. Інша ж справа, коли дівчинка із двосантиметровими нігтиками, всіяна стразами говорить про аури і справжньодружбу, вічнолюбов і надеждоодиночество. Втім, не мені судити: можливо, це і є прояв людського навернення до правди.
Та через що увесь сир-бор. Спробувала дізнатись, яке значення має ірис (зокрема синій) на мові квітів. Старезна ідея про значення квітки, видко, прийшлась до смаку сучасникам, бо заголовки рясніють "языками цветов", а от щодо змісту, особливо ідентичності одного з другим, можна сказати лиш те, що воно доволі - дуже суттєво - різне, в різних місцях; і ще більш різноманітне в одному джерелі.
Ось, наприклад, мені сподобалось, що "ирис – это мудрость", але до мудрості там ще й додається "вера, доблесть, надежда, бесстрашие". Доволі різні чесно, чи не так? А приклади інших "значень" наводити не буду.
Звісно, інет не найкраще джерело інфо і десь, таки, має бути достовірне, першопочаткове джерело асоціацій. Але за інтернетними статтями стоять не роботи, а, все ж таки, живі люди і прикро розуміти, що пихате свавілля захопило усіх і посягає на авторитетність. А ще турбує, що в суспільстві більшість беззавітно вірить у все, що несуть літери і цим, часто, калічать свої тіла та душі; і навіть не лише наївні дівчатка із двосантиметровими нігтиками.

А взагалі: величезне, безмірне полегшення визнати, що апріорі ти не мусиш бути правою і є люди компетентніші і глибші.