Mario Castiglia - sta voglia eВґte

Запорука вдалого фільму - музика. Її ти ніколи не зігноруєш. Навіть, якщо їй все ж таки не вдасться спасти остаточно гидкий фільм, ти просто скачаєш саунд. А зараз, переглядаючи старі, збиті, рідні стрічки - класику - я по-новому оцінюю їх, вслухаючись в давно знайомі мелодії. Так "Georges Delerue - Separation and Reunion" із "Кучерявої Сью" - просто геніальний витвір! Такі одиночні шедеври трапляються рідко і, зазвичай, вони й справді одиночні. На увесь фільм.

А тепер "Alan Menken (так, так, той самий, що створив незабутню атмосферу Діснеєвських мультиків 90х) - Prologue". Не можливо передати наскілький ж потужну атмосферу казки вона задає з самого початку історії. І ця тема, в різних інтерпритаціях, з'являється в самих  трепетних моментах напротязі усього мульту. А ще "The Mob Song" - в мене змалку від неї мурашки бігли. І не від чого іншого, як від войовничої урочистості.
І от ще одна цікава річ. Випадком, знайшла суто укр. ресурс (який, чомусь, ніде не виказав, що він УКР - сама звичайнісінька назва), заповнений онлайн відео в хорошій якості зі СПРАВЖНІМ укр. перекладом! Скільки перелопатила сайтів-обманщиків, і ось тобі, як сніг на голову (який, чомусь, досі не посипав, хоч крихту, а вже 25.11!). Але суть не в тому. На цьому сайті я знайшла.. просто геніальний.. дубляж "Красуні та Чудовиська". З усіма інтонаціями, луною над обривом, шепотом.. він ідентичний англ. доріжці. І це великий дарунок!
Moviestape.com

Перша ночі, свіже повітря і місяць... Проходиш під вікнами і раптом в когось починає голосно грати "На небі". Хлопаки гуляють свято, співаючи разом зі Славком; а я разом з ними))) Давно я не відчувала такого піднесення й трепету, ще в часи юності)) Сміх і спів...

Менсфілд-парк.
Дуже цікавий 8мий розділ 3ї частини. Саме про те, над чим я думаю вже кілька місяців і що намагаюсь втілити в ясний предмет.
В Менсфілді розкривається контраст двох тодішніх світів. У тодішнього панства були ті ж проблеми й нещирості, що й у нас. І проте, вони вели себе з ними інакше. А головне: чітко оцінювали, як поводяться інші і як, при цьому, виглядають вони самі. Ми в цьому плані нагадуємо тупих телят, настільки далеких від об'єктивної оцінки себе та інших, що, інколи, замислюєшся: чи можна себе назвати людиною? Бо ж людям властиво мислити...
Я не могла збагнути: це упередженість їхньої думки про себе, контраст ментальностей через різницю в століттях?.. Як можна досягти цього в сьогоденні і чи можна?
У цьому ж розділі Остін показала, що я таки не помилилась, помічаючи такі нестиковки. І що вони дійсно печалять, відбирають радість і нормальними не є

Ніколи не думала, що прив'яжусь до Фанні Прайс, але якщо поглянути на неї з іншого боку, то стають виразнішими й приємнішими і її характер, і їхні з Едмундом відносини. Чомусь саме коли уявляєш її вищою на зріст, а головне самостійнішою й самодостатнішою (як в момент, коли їй дали самостійне доручення і вона потрапила під дощ), вчинки й спонукання, якими вона керується, стають очевидними. А ніжність Едмунда безперечною та належною.
Вона, звісно, не Ен Еліот, але явно приємніша за Емму Вудхауз

Сон до мене не прийшов. А тому, друга ночі, а я набрала книг і збираюсь читати. Таке приголомшливе відчуття свободи, що аж дихається вільніше

Перериваюсь на інше читання, але все одно повертаюсь до Андрія Ворона. І все в ньому підштовхує мене до нових і нових умовиводів. Я не можу не дивуватись з того, у який період і яким чином до мене прийшла саме ця книга. Не даремно кажуть: знання це - сила. Не можна жити чужим розумом, особливо у суперечливих питаннях. І те, що ми не вчимось на чужих помилках, а мусимо вчинити свої - і це правильно: кожен, на одному й тому ж, вчиться Власної мудрості в якій буде переконаний і про яку вже зможе розмислювати. "Все досліджуйте, хорошого тримайтесь" - ап. Павло. А осінь, крізь прочинені двері, п'янко пахне собою: листям, північним вітром і сонцем... І хочеться Жити. І любов до життя нікуди не зникла. До тих, хто щасливий й до тих, хто його також любить

А потім прийшло смс від Енді: "Привіт тобі! Я - почуття Вдячності! Хо-хо :Р". Після виснаженого Андре, після Жужу в філософічно-розпачливому стані, після Дідюлі і маминих, болісних від цих споглядань, слів: "і мій висновок: життя це - болото, але завдяки цим діамантам (музиці), які інколи можна в ньому виловити, жити варто".
І я подумала: так, це і є "почуття вдячності". Я живу у вдячності за них. І те, що я можу розділити їхнє навантаження, душею лише молячись за сили для них на витримку.

"В изгнании",
Γιάννης Πλούταρχος - "Κρυμμένα μυστικά" - Παλιοχαρακτήρας

Це вже занадто! Закачана мною сусідці пісня Варвари Візбор "А зима будет большая", яка пробула зі мною з 2012 р., з якою пов'язаний чуттєвий і теплий сум, що водночас нестерпно холодить серце, звучить зараз в її магнітолі. Тихо, але виразно. Зараз! в момент такого жагучого суму через останній день літа і всіма наслідками його завершення...

Прочитала "Чарівний щоденник" Сесілії Ахерн - поздоровила себе з тим, що розім'ялась легким, захоплюючим чтивом - яке розбурхує цікавість, але не присипляє тривалими реченнями - і благополучно повернулась до рідної Остін. Як же я люблю її мову!

Arlene Faith, тихий, самотній вечір в хатині і повний місяць у вікні...

В наш час так мало чистої, теплої, світлої та Освітлюючої літератури! Всі чіпляються за захопливий сюжет або ж за якусь актуальність: якщо пише про бруд та мати гне - знач зрозуміле, знач наше. І тим ще глибше заганяє себе в потімки. Раніше я ратувала за тепло і світло бо це було моє, а тепер тому, що розумію згубну дію "реалістичних" сутінків.
Раніше люд був потрібен партії та заводам, навіть, мав театри для дозвілля. А потім необхідність відібрали, дозвілля занепало, а до релігії назад не привчили; і лишився народ сам-на-сам зі своєю ненаповненістю.
Це тобі не випещена Європа, що живе життям маленьких містечок, церковними хорами та власноруч згрутованою народною творчістю. І, навіть, ця Європа, з таким набутком, гниє у власних негараздах. А ми просто лишились незайнятими невігласами.
Але про що я.. так! Зараз зачитуюсь Дочинцем. Це близьке до Євангелії - чисте, як сльоза. Але не прісне) Якби наш народ пішов стежкою такої літератури!..

Дочитала "Енн": моя блаженна книга! Вона утримує в собі все, що складало раніше мене; маю надію, і зараз складає... Парфуми, подаровані татові на ДН і розлиті у вітальні, вже втратили свою різкість і лишилась лиш їхня несамовита стриманість, свіжість, ніжна теплота і мужність

Боль еще тяжелее,
Когда ты сам причиняешь ее себе.
Самое сладкое из жутких творений —
Любовь без перспективы...

Заслуховуюсь Dido. Не сказати, що тексти мені подобаються чи, тим більше, гріють... Вони, як похмурий, зимовий день; і такі ж вкореніло-м'яко-депресивні, як і музика; але музика прекрасна! І от саме вона наповнює пісні блакиттю ясного неба і теплом рожевих хмар, що відбивають передзахідне сонце! І тоді я її слухаю; дивлячись на це; в темноті кімнати

А тепер "толкование"

Сьогодні ми з Доно знову обговорювали Енді і наш з ним стиль спілкування. І вона зауважила, що ми схожі на Саллі і Сенді. І це дійсно має місце! Я сказала, що нещодавно мені захотілось вигадати звернення до нього, на кшталт "Дорогого ворога", але, при тому, я не проводила паралель між цими героями і нами. Саллі була ірландкою, Сенді (доххтор Робін МакКрей) - шотландцем.
І от, порившись по характер, звертаюсь: Мусіґ, ти биль правь! Какая драма!!!

Знйшла у дорамі національний, корей. інструм. Пішла на пошуки його звучання. Знайшла чарівну музику, яку вже десь чула до того. Виявилось: саунд. до фільму "Струны души". З пошуком вийшла халепа і я вже починала непокоїтись, що він залишиться незнайденим; поки не зрозуміла, що назва знайома. Це дорама, в якій і побачила каягим. Щось я туго соображаю, останнім часом.....


Прослушать или скачать Park Shin Hye OST Heartstrings бесплатно на Простоплеер

"Угол ее круглого дома" цитати part 3

І просто цікаві роздуми про чоловічу натуру; дуже правдиві, як на мене, і гарно викладені, але не єдиноправильні:

Порой мужчины, как пустые лестницы, унылы. Возможно, любят - но молчат. В своих мужских мирах у них, должно быть, все иначе, здесь же они лишь убегают, оставляя рябь, чтобы курить и множить тупики.
Я злюсь, но понимаю, что мужчины приходят в этот мир, неся сомненья. Им "да, сказать заведомо труднее, им легче "нет" отдать в хозяйство девичье.
И я не тороплю. Я снова жду, я покупаю платья, я стрижку делаю такую, какую любишь ты. Я вся твоя, но даже я не знаю, когда сотрутся каблуки у туфель Веры

"Угол ее круглого дома" цитати part 2

Мне тем интересннее, какое именно будущее случится, оттого, что случится оно вопреки всем моим планам и предположениям. Что ж, жизнь учит держать удар. Делать лимонад из лимонов. Ведь нам всегда достается именно то, чего мы хотели получить, другой вопрос, что на складе не оказалось вещи нужного размера или цвета

Похожими могут быть обстоятельства, но не любовь: любовь соткана из мелких деталей, мелких, но способных нарушить все ходы, стратегии, планы... ... Полутона, переходы - вот, что делает каждую любовь особенной.

Я научилась не жалеть. А не жалеть - значит верить. Открывать сердце. Горжусь всеми пролитыми слезами. Их соль действительно лечит. Со временем то, над чем ты когда-то плакал, обязательно утрачивает былую остроту - воспоминание становится легким, как тополиный пух

Забавно оглядываться туда, где простыли мои следы... Какой я была, сколько всего отпущено, написано, сказано... И как долго нужно учиться молчать о главном - чтобы не выболтать сокровенного первому встречному. Но и это нужно было пережить, ты понимаешь?

"Угол ее круглого дома" - анотація, цитати part 1

2.02.2014

За сьогодні почала і закінчила одну книгу. Правда вона виявилась на 55 сторінок :Р Але ж закінчила!))) І, навіть, дещо перечитала. Ці 55 сторінок виявились напоєм, який грів душу і наповнював світлом. А ще "Угол ее круглого дома" - це суцільна цитата, притча, як "Маленький принц"! Його можна розтягти на уривки, але краще, час від часу, просто перечитувати усе: і нап'єшся, і переосмислиш по-новому, і цитати на 3-тій раз вже будуть в голові, а не на стінці у вк.

***

Невозможно быть предусмотрительным, следуя за счастьем

Никто из нас не особенный, но мы мало чем похожи

Я люблю писать о том, что было, как будто это происходит сейчас

На перепутье всегда кажется, что есть выбор, правда?

Мы становимся зрелыми, когда учимся смотреть на жизненные обстоятельства отстраненно. А сама история... Что ж, в ней, как и в жизни, нет выверенной схеммы

Слезы - наш женский способ справляться с замкнутым пространством дурных эмоций и с сослагательнім наклонением, которое дразнит обманивой близостью желаемого через забор непреодолимых "бы"

Как часто жизнь не дает нам возможности действовать, не для того ли, чтобы задуматься действительно ли действие необходимо?
Интересно, есть ли на свете большие города без пробок? И как их жители оправдывают опоздания, личные неудачи?

Зраночку вже намітила собі аж 5 книг, і вклала їх у "закладки"! Амбіційно, правда? Взагалі, я за те, щоб читати одну книгу, а не цілу купу одночасно - і мабуть так і буде - от тільки яку саме важко вибрати бо кортить всі. Майже кожна - абсолютно відмінного жанру. Жіноча класика 19 ст. - гідна і психологічна та більш спрощена, релігійна. Пригодницька класика; закордонні нотатки блоггера, в легкому, жартівливому стилі; і сучасна проза (вона ж сучасна?) з філософсько-щемливою назвою. До всього цього мені бракує лиш маленької, світлої, добре провітреної кімнатки в чужому місці, а ще краще місті, а найкраще країні