Світлий день.
Фото на паспорт у намисті, їждження на мафинці на передньому сидінні, забрана з сервіс-центру ел-книга, а потім кава на Русанівській набережній. З корицею)))) вдихнеш запах і серце миттю тріпочиться з радості. Кава і погляд на затоку, на зелень та на сонце.
Коли приїхала додому повітря було таке, що йти в душну квартиру аж ніяк не хотілось. Вирушила до годинникаря, пробивати дірочки в ремінцях годинників. Але дорогою зустріла його самого - отже зачинився.
Гуляючи дворами, натрапила на бузок, відломила два суцвіття з грона і листочок. Тепер сушаться  чинно, правильно розправлені для мініатюрної, травневої аплікації

Стрижики прилетіли )))))))
А день нині настроєм своїм і сонцем, як літній

"Не зможу", це не значить, що для тебе це взагалі не реально. Це значить, що ти не зможеш, не зламавши себе

Різні почуття народжуються в серці людини, і добрі, і лихі. І які ти вибираєш, яким з них в собі віриш, ті й складатимуть тебе і наповнюватимуть життя

Смс від постачальника рінгтонів:
Задушевні пісні замість гудків! Стас Михайлов, Петлюра, група Бутирка.....

( ▔▔ _ ▔▔ )

В автобус зайшла дівчина з рожевим ранцем до якого причіплена стрічка кольору прапору. Статурою вона була викапана Жужу, навіть, руки дуже схожі. Вона, зосереджена, стояла поряд і цупко трималась свого ранця і держачка. Мені раптом захотілось її обійняти і притиснути - відчула наскільки скучила за Великою

Піст си (´｡• _ •｡`)

Тато продав нашого Лумзика - УАЗ 3303. Як мені не шкода розлучитись із нашим джмеликом, але він став для нас не рентабельним і я довго вмовляла тата його продати, тому тепер можна зітхнути з полегшенням: однією обузою менше. А радіти варто тому, що він потрапив у прекрасні руки і не стоятиме в гаражі, а служитиме усіма своїми вміннями.
Тато продавав його у Вінниці. Я так скиглила поїхати з ним у село, але зараз іще не пора. Звідти ж він привіз мені передачу Жужу: еклери із "Солодкої мрії"! (♡ﾟ▽ﾟ♡) Я ними марила майже, 2 роки!
А ще привіз подарунок про який я довго чула, але який досі не представлялось можливості отримати.
Мої дівчатка, крізь свої незгоди та переживання, вишивали по черзі сову із бісера.

Попросила Жужу розповісти "усю її історію":
" Юся захопилась вишивкою бісером і побачила у магазині сову - звісно, ідея народилася сама собою. Можливо вона б вишила самостійно, проте її відрядили в Полтаву, і по приїзді на Різдво, вона принесла цю радісну забавку мені. Ми вирішили подарувати тобі витвір нашого мистецтва на Пасху. Тоді у мене зліг дідусь і справа відклалася до літа: ти приїдеш і ми тобі вручимо. Проте і твоя поїздка відмінилася))".
Це схоже на легенду про трьох подруг, які, долаючи складнощі, творили і мріяли про новий спільний час..)

В наш час так мало чистої, теплої, світлої та Освітлюючої літератури! Всі чіпляються за захопливий сюжет або ж за якусь актуальність: якщо пише про бруд та мати гне - знач зрозуміле, знач наше. І тим ще глибше заганяє себе в потімки. Раніше я ратувала за тепло і світло бо це було моє, а тепер тому, що розумію згубну дію "реалістичних" сутінків.
Раніше люд був потрібен партії та заводам, навіть, мав театри для дозвілля. А потім необхідність відібрали, дозвілля занепало, а до релігії назад не привчили; і лишився народ сам-на-сам зі своєю ненаповненістю.
Це тобі не випещена Європа, що живе життям маленьких містечок, церковними хорами та власноруч згрутованою народною творчістю. І, навіть, ця Європа, з таким набутком, гниє у власних негараздах. А ми просто лишились незайнятими невігласами.
Але про що я.. так! Зараз зачитуюсь Дочинцем. Це близьке до Євангелії - чисте, як сльоза. Але не прісне) Якби наш народ пішов стежкою такої літератури!..

Кадзуо Исигуро

"Не отпускай меня"

Відразу після прочитання я могла сказати значно більше, але.. чи то враження були надто сильні і надто непридатні для обгрунтування своєї сили, а чи - скоріш за все - сила враження рівномірна із силою відрази, не надала мені наснаги описати цінності її та бажання витягувати із себе причини захоплення. Загалом, минуло вже, мабуть, більше, ніж півроку, багато-що вагомого вивітрилось, але я знаю точно, що ця книга мене привабила дивовижно переданою правдивістю людської поведінки.
Автор не забув, як діти підсвідомо відчувають правду, загрозу, таїну, при цьому нічогісінько не усвідомлюючи ясно. Він природно описав емоції власності, прагнень та дорослішання, ніби напряму списав з розгорнутої душі. Двостороннє замовчування здогадів, які здатні принести біль одному та чинники, переконання, що до цього спонукають. Врешті, дружба, ревнощі, розуміння та розлука, котра змінює людей, але не розриває зв'язки.
Все це на тлі.. явища, котре не має місця в наших реаліях, але яке цілком може стати дійсністю згодом, коли світ спроможеться перейти межу від страху перед відповідальністю, до бажання зберегти власне життя та здоров'я за будь яку ціну. Автор показав картинку того, про що сперечаються теоретики та філософи, які, власне, не мають безпосереднього доступу до того, про що говорять, а ті, хто має - не переймаються такими високоморалістичними польотами.
Книга - брудна, безумовно. І тому маю сумніви щодо повторного її перечитування. Але в одному я визначилась: мені цікаво почитати автора, який спромігся написати настільки незвичайну, несюжетну і, тим не менш, захоплюючу книгу, після якої лишається присмак вартісності. Це, безперечно, якісна річ і варта уваги вона саме своєю побудовую

Сила духа гораздо важнее техники. Принцыпы и идеалы гораздо важнеесилы духа. А важнее их - радость

З 1 по 11 квітня дні пролетіли дивовижно швидко. І все ж, щодня дивлячись на число, я дивуюсь, чому це досі не 20 чи, взагалі, не травень - квітень тягнеться повільніше за всі попередні місяці. Учора в мій список додалась іще одна людина, яку б мені хотілось повернути в лави живих. І якщо інших я мало знала, чи не знала зовсім, але заочно їх люблю; то з цією людиною мені б хотілось Познайомитись. Зараз я вишиваю сорочку за її зразком, таку, яку вона вишила моєму татові. Мені здається, вона немалому мене б навчила, чого ніхто, ніколи особливо не робив... І так предивно.. і пресумно розуміти, що дійсно - її ніколи вже не повернеш

Неужели я так облегчила
Твои хождения
По моей жизни?

дуже слушна фраза

- Ты не можешь всю жизнь нести ответственность за него
- Ну и что с того, если нет? Даже руку помощи подать не могу?
Школа 2013

Стрес на два дні: купувати цяці на ебеї за максимальну ціну 100 грн. - це одне. А за один день зняти в банку обмеження на суму сплати по карті і перерахувати на різні речі 4.500 грн. - ЦЕ ЗОВСІМ ІНШЕ!!!!!!!!
М'ятки, валеріаночки і воздуха, воздуха!.........

Дорогий серцю звук хотьби наручного годинника. Умиротворює краще за цюрчання коника в траві, літного передвечора

Тепер я маю свободу в смс, про яку мріяла з тих пір, як отримала мобільний.
Розмова з Доно:

Г.І. (вона, тобто) зустрів вчора гояні (неко) але уви пообшатса нє удалос! ••'

Видать, гояні бил нє настоко рад встрєчє с Г.І., как сам Г.І. ........

Ви совершенно прави мой друг! == Так " попід стеночкой, попід стеночкой..."

mamegoma

Нарешті, за стільки часу, я зіштовхнвлась з живим прикладом фрази "якщо не любиш себе, тебе не полюблять інші" і зрозуміла її. Ніколи не могла погодитись, але завжди розуміла, що в ній є щось равдиве, але чого не розумію. Любов може не бути взаємною (це не найбільше горе, важливіше знати, що любиш того, хто любові гідний), але необхідно, щоб вона була оцінена. Якщо людина не любить себе, вона зневажить і любов до себе. Припише це чому завгодно: сліпоті, упередженості, чужій обмеженості. А мало є що гіршого за неоцінену любов. Мабуть тут є щось із неписаних законів світобудови: в такому випадку любов стає марною, безсмысленной. "Не цікаво віддавати, коли не відчуваєш, що воно йому потрібно"

Думаю: що то жовтіє за водоростями? А то Міядзакі видерся на хитку зеленину і преться доверху. Вода поміняна і він зрову викидає коники - видать щаслів

Давид у псалмах закликає виголошувати кожну Божу милість. Але тому, хто пройшов непростий шлях Його підживленням, це - безумовна поміч та сила; для тебе така неосяжна і надвагома, але та, яку іншим не передаси і весь шлях, кожну дрібну сходинку не поясниш, тому хочеться просто мовчки показувати дієвість, цінність цього та вдячність