Довго слухала Nina Simone. Особлива вона... Від душі відлягло і я ніби наповнилась якоюсь животворною рідиною, соком


Listen or download Nina Simone Images for free on Prostopleer
Nina Simone - Images

Все мы дети... Даже взрослые. И если мы не ловим снежинки на язык, это ещё не значит, что мы их не замечаем ;)

Когда тебя кто-то любит - это как будто твое сердце завернуто в одеяло

Барист - специалист по приготовлению кофейных напитков.

Хочу спробувати лате і капучіно, вперше в житті. А ще: знову посмакувати пиріжками з м'ясом у "Віденських булочках". І сходити на виставку кімоно. І на різдвяний, благодійний ярмарок. І спекти печиво "дівчинці" з "янголом". І підкупити подарунки. І віддрукувати, таки, фото. І купити Роберта Бернса.
Мабуть це не те, що слід зробити до від'їзду, але про багато-що в списку я не шкодую; і я б хотіла... З теплотою і чистою радістю

Ioanna Gika - Gone

буває находить на мене

МИ щойно прокинулись, вибачте.. дещо не в надлєжащєм відє

Мрія збулась (важко втриматись від залипання літери "а") !!! Я купила! новий цифрик, що потужніше мильнички

Nikon 1 J1

Гарної якості макро (заради чого й купувалось), все легесенько тиснеться, сам красивущий. Є велика проблема: важкезний, як для мене. Але.. на даний момент, я налаштована войовнчо. Я так давно цього прагнула! І по-справжньому пристрасно, а в мене таке буває рідко. Тексти, фото, коти та подорожі - лиш це викликає таку жагу.

В мене є надія і мета.

Останніми днями у нас часто туман. Вночі. Пізно вночі - о четвертій. І такий! Двічі світло в "будинках навпроти" примарно виднілось аж при землі. От так просто дивишся вдалечінь, а там молочно-біла порожнеча, пустеля: краса... Так вільно! Прокидаєшся вже завидна - те ж саме. І тільки ближче до обіду: "о! наш світ повернувся!". Як з іншого, дорогого місця прийшла)))

Щойно завершила черговий перегляд "Герою", Чжана Імоу; зі слізьми, з тугою, з роздумами і потужністю.

Чжану велика повага і подяка. Він - істинний патріот, коли знімає для себе, а не на замовлення. Він - майстер і мудрець. Вдячна йому за особисте...

Tan Dun - For the World

Я человек, для которого уединение жизненно необходимо. Я не могу без него, как другие не могут без воды и пищи. Каждый день без одиночества отнимает у меня силу
Чарльз Буковски







За такі знахідки дуже хочеться обдарувати друга коштовностями

Останнім часом в мене все частіш виникала думка: "Всі головні героїні мають неодмінно бути милими і відразу помітними - це передбачувана банальщина". Але, якщо придивитись, зовні вони всі різні. І по характеру, звичкам, рухам. Просто поводяться вони однаково. І світяться з середини

Монстр в Париже/Un Monstre à Paris

Надзвичайна стрічка! Новий сюжет, приємні, виразні герої, трохи незвична кінцівка; вражаюча музика!... Давно не чула чогось настільки оригінального. Насолоджувалась і дивувалась: який талант потрібно мати, яким слід бути взагалі, щоб писати таке! І завдяки ній, і тій же анімації, деякі моменти дійсно вагомо чіпляли.
Я з величезним, радісним очікуванням переглянула б його ще, і не раз! Він у числі найулюбленішого, як "Вендетта"...


Listen or download Vanessa Paradis La Seine for free on Prostopleer
Vanessa Paradice - La seine cabaret


Listen or download A Monster In Paris for free on Prostopleer
un monstre a paris

Як лікують картини! Побачив і ніби маслом на душу хлюпнули

а ще лікують Обійми дощу

Listen or download Обійми Дощу Зоренько Моя for free on Prostopleer

Зоренько моя

Я знову почала втомлюватись, морально. Жадаю чиєїсь підтримки, сильного плеча - такого нема.

Уильям Йейтс в переводе Г. Кружкова.

ПОХИЩЕННЫЙ

Там, средь лесов зеленых,

В болотистой глуши,

Где, кроме цапель сонных,

Не встретишь ни души,-

Там у нас на островке

Есть в укромном тайнике

Две корзины

Красной краденой малины.

О дитя, иди скорей

В край озер и камышей

За прекрасной феей вслед -

Ибо в мире столько горя, что другой

дороги нет.

Там, где под светом лунным

Волнуется прибой,

По отмелям и дюнам,

Где берег голубой,

Мы кружимся, танцуя

Под музыку ночную

Воздушною толпой;

Под луною колдовской

Мы парим в волнах эфира -

В час, когда тревоги мира

Отравляют сон людской.

О дитя, иди скорей

В край озер и камышей

За прекрасной феей вслед -

Ибо в мире столько горя, что другой

дороги нет.

Там, где с вершины горной,

Звеня, бежит вода

И в заводи озерной

Купается звезда,

Мы дремлющей форели

На ушко, еле-еле,

Нашептываем сны,

Шатром сплетаем лозы - 

И с веток бузины

Отряхиваем слезы.

О дитя, иди скорей

В край озер и камышей

За прекрасной феей вслед -

Ибо в мире столько горя, что другой

дороги нет.

И он уходит с нами,

Счастливый и немой,

Прозрачными глазами

Вбирая блеск ночной.

Он больше не услышит,

Как дождь стучит по крыше,

Как чайник на плите

Бормочет сам с собою,

Как мышь скребется в темноте

За сундуком с крупою.

Он уходит все скорей

В край озер и камышей

За прекрасной феей вслед -

Ибо в мире столько горя, что другой

дороги нет.

над морем також ідуть дощі))

Ночью музыка набирается большего волшебства, стихи более трогательные, а люди ближе

випила кави, тому в мене наблюдается некоторая активность, дехто вже це відчув

Человек - это вселенная, которая с ним рождается и с ним умирает

Когда так много позади всего,

в особенности - горя,

поддержки чьей-нибудь не жди,

сядь в поезд, высадись у моря

Sarah Brightman – Adagio de Albinoni

Sarah Brightman – Adagio

Жаданна долина

"Я не могу говорить. Я могу только чувствовать"

Це про Доно. І я її розумію

Абсолютно випадково (якщо щось взагалі трапляється випадково), у людини, з якою .. мм.. не маю, майже, жодної лінії пересічення, у якої 3% зі 100 складає ймовірність знайти для мене щось приємне (добре це, чи погано - я не знаю), натрапила на.. дивовижну цінність, рідкісну, навіть, для іноземних джерел:

Обійми Дощу

український рок-гурт з міста Київ, що грає сумну, по-осінньому ліричну рок-музику із впливами таких музичних жанрів, як прогресивний рок, дум-метал, неокласика. Як проект заснований Володимиром Агафонкіним у 2004-му році, існує як гурт з 2006-го.

Елегія

дебютний альбом 2009 р-ку

Писати, чомусь, немає натхнення. Мій блог - блог радості, тепла і тихої втіхи, а все це зараз присутнє в моєму житті із присмаком отчаяности. Із жадібною жагою. От.
Сьогодні ми з мам уявляли, як попросимо Андре вирубати нам ялинчатко, встановимо його на старій, маминій, швейній машинці (або тумбочці, яку він же ж зробив), бум наряджати її цукерками і горіхами (як в давнину) і радіти всі разом. Аби тільки "всі" були разо̕м.
Ще планую завести - після дворічної перерви - паперовий блог)) Бо, через якийсь місяць, до цього, свого доступу не матиму. Буде лиш "гострое неудобство в отсутствии тегов")) І можливості вставити зображення.
Відібрала фоти для віддання на друк. "Свое ношу всегда с собой".
Учора дивилась "Спокусу вовків". Як скучила за Ду! Як добре, що є кого берегти в серці. Саме так я уявляла собі ситуацію в подібні часи і тривоги.
Чомусь бажання дивитись щось невідоме і почасти порожнє немає. Дуже хочеться передивитись "Дуелянта", "Чон У Чхи", "Брейв" і решту з найдорожчого.
От так от живем))

P.S. Як прекрасно стає на душі, коли тобі, не награно, а цілком серйозно, відповідають виваженим, послідовним, стриманим, ввічливим, з правильними розстановками текстом. Це невимовне задоволення! І рідкісне

Незчулась, як минув компівський час і ось вже, майже, дванадцята. Та даремно проведеним я назвати його не можу, хоч і не знаю, чи заняття моє принесло більше шкоди, а чи користі.
Я трохи заспокоїлась. По різним причинам. Але, зокрема: мені є кого любити

Я втратила будь який спокій. Ми з мам і Андре (не думала, що він - самовпевнений скептик теж серйозно поставиться до цього) вже другий день впритул роздумуєм про грудень. Наша родина збирається виїздити з Києва - із цього чужого каміння, ближче до землі, до близьких. Я хочу бути коло тамтешніх дорогих мені людей, а для цього муситиму покинути Доно.
Я знаю, що лякатись не повинна, це, навіть, грішно якось. Я хочу Його правди тут, і скучила за Ним. Але я не впевнена у своїй придатності. Хоча, по суті, за що саме хвилююсь - не знаю. Взагалі, мене дивує мій теперішній стан неспокою, якогось розпачу і жалю.
Те, суттєве, що говорить загал - це найменш болісний і кращий із варіантів. Але така масштабна подія, як на мене, не могла пройти непоміченою в Книзі, а якщо це те, що описане... цього я й боюсь. Боюсь змін? Чи порушення звичного, дорогого мені устою? Значить, все ж, надто прив'язалась до земного? Не добре...
А тепер все робиться, якось по інерції і тієї радості нема. Хіба з потужним присмаком відчаю і вселенського суму - як суму за Всесвітом.
Нуталь.. саме і лиш вона відповідає моїм емоціям абсолютно, як розуміючий друг.
Мені жаль прекрасного в цьому світі, жаль людей за їхній біль, жаль Батьківських старань...



katharina nuttall - don`t you ever let me down


katharina nuttall - bring me love

Нині приїхав Бобо!

Зараз би чорне пальто, той довжелезний шарфик і піти "носити Бобо", на морозне повітря, але щоб було затишно і радісно.
В нього дуже тонесенькі лапки і вушка - ніжні і вразливі. А саме воно дивовижно миле))) Я рад!)

Ранок складається з учорашньої кави, галетного печива і Brian Сrain'а. Так складається мій сьогоднішній


brian crain - august moon

Мені бракує віолончелі... Точніш, я дико за нею скучила


brian crain - spring waltz

Бог дав людині потреби, щоб, коли їх задовільняє інша людина, потребуючий міг бути їй вдячний і вони взаємно обмінювались добрими емоціями

----------
Надіслано з мого телефону Nokia

Анатолий Соколов

запах сосни..)

Зимка)