Капелька волшебства

Это - 6-дюймовая дверь, сделанная в низу одного из деревьев на озере Гарриет, Миннеаполис. сюда приходят люди всех возрастов и оставляют за дверью каждый год около 1500 записок. и на каждую эту записку обязательно будет дан ответ с подписью внизу: "я верю в вас". никто не видел маленького человечка, который там есть, но его называют Мистер Маленький Эльф.

Ще одне чудо і відкриття.

З усіх моїх найближчих, Доно, мабуть, сама така.. з сюрпризами, неочікувана. Хоча Андре я знаю ще гірше за Доно.

Що твориться у неї в голові......... одному Богу відомо! Вона поводиться, як "неживущая в мире сем" і "пані Байдужість", але місцями діко дивує мене такими вчинками і словами!... Що я починаю сумніватись, що я взагалі знаю своїх близьких.

Сьогодні я відкрила для ся блог "Life is elsewhere". Виявляється він складається з нашої переписки. Після поїздки у Львів, так само хотіла опублікувати нашу переписку; навіть блог хотіла окремий створити - багато там цікавого було.

Хоча підозрюю, що вона це зробила, лінуючись писати те ж саме у формі розповіді. Але, як би там не було: ти чітаєш маї мислі! 0_0

Я вовсе не хочу, чтобы из меня вышло что-нибудь особенное, чтобы я создал великое, а мне просто хочется жить, мечтать, надеяться, всюду поспевать...
А. Чехов

Я також не маю прагнення створити щось грандіозне. Так, останнім часом, все частіш замислююсь навіщо живу я̕. Але при тому не прагну "запечатлеть" своє існування чимось. Просто хочу подивитись фільм, і написати про нього в блозі; можливо взяти щось корисне.
Я люблю просто жити. Як сказав хтось "щоденно виконувати одні і ті ж дії". Церемоніально пити каву з близькими і чекати цього, як свята; з ними ж ділитись знахідками і відкриттями. Всотувати і передавати, хоча в мить поглинання я не думаю про когось, а лиш насолоджуюсь для себе; часом згадую про блог і мимоволі вже формую тексти.
Я пристрасно люблю своє життя. І не хочу проживати його, марнуючи цей дар. Хочу бути корисною комусь. Але надто егоїстична щоб віддавати оточуючим свій час і себе в достатній мірі.
Всі говорять про кохання і сім'ю. Не знаю, це звісно щастя, але чи підходяще для мене? Мені поки вистачає тієї любові, котру маю. Тих інтересів. Того наповнення. Може я надто вперта самітниця, щоби змогти присвятити свій час комусь; і присвячувати постійно і безперервно. Це найоб'ємніша праця на Землі, а мені цікаве інше

Діалог з Андре:

- Ти не хо свій блог розкрутити? Тобто прибутки, більше відвідування і тому подібне.
Я знаю шо не хош, можеш не друкувати

- Ах-ха-ха-ха-ха!!!)))))) ну ти даєш!

- Та да, я тя добре знаю

- Думаю, це реально було б зробити. Але я не хочу. Він - одне з найособистіших речей, які я маю. І я боюсь це втратити

- Я навчаюся на факультеті захисту інформації, тому, я вважаю, що до кінця цього навчального року я буду мати достатньо знань щоб захистити твій блог

- За це я була б безмежно тобі вдячна

- Так що ти подумай, це хоч і не захмарний прибуток, але, все ж, на каву з молоком вистачить

- ))))) і на пристойну кафешку

________________________________

Він так і не зрозумів мене. "Втратити", я мала на увазі, не фізично, а духовно. Але його пропозицією захисту, я скористаюсь))

- Откуда столько солнца?
- А я , брат, всегда ношу солнце с собой
Джером Селинджер

Доно почала більше писати в блозі. І більше свого, від себе. Це шокуючий і... благодатний факт. Бо, як хтось зігрівається від мого блогу, так зігріваюсь я від її

На балконі таке різноманіття плодів осені, як на городі і в саду))))
Сьоня Хелоуін. Люблю це свято. Але не хочу ототожнювати його з нечистю, хоч і приваблює певна грайлива моторошність) Для мене це свято осені і її символа - гарбузика, pampkin! ^___^

Ніщо так не засмучує, як розлущена і загублена насінинка; і ніщо настільки не радує, як знайдена ^______^

Знайшла в чернетках і здивувалась, чом не опубліковано

Життя занадто коротке, щоб пити погану каву

Якби я купила собі смартфон, то заради того, аби мати легкий і швидкий доступ до усіх резурсів. 

Я і хочу купити, дуже, але моєму телефону трішки більше року і совісно будувати плани вже на щось нове. Але от зараз моя Нокіа не приєднує додаток твіту до інету. А мені його бракує...

Подія дня: прокинулась об одинадцятій, а не о другій! Тепер лишень дев'ята, а в мене відчуття, що я прожила три дні, а не один доживаю.
Мдя... так би завжди...

Анонім/Anonymous

Особливий фільм. По-перше, головний герой, можна так сказати, відсутній. Ні на кому, аж настільки виразно, не акцентують увагу.

По-друге, тут присутня любовна лінія, але не просторікують про нещасне, палке кохання - жалійте і плачте!

Про що цей фільм, взагалі-то, відразу і не втямиш. Ні, тема в нього, звісно, є - він про Шекспіра, але яку саме його сторону хотіли висвітлити - не ясно.

Мені здалось, що стрічка мала за мету, по можливості, максимально реалістично зобразити усе начиння та інтереси того часу; і якщо це справді так, то це йому вдалося на п'ятірку.

Цьому припущенню існує ще одне підтвердження, саме до цього предмету я підводила усю рецензію. Освітлення. Геніальне, неочікуване і рідкісне рішення. Я захоплююсь ним і його автором. Справа в тому, що уся картина проходить в абсолютно реальному освітленні: від свічок, від вікон, від каміну. Якщо додаткове і є, то про це можна лише здогадуватись. І через цей факт події, в більшості, відбуваються майже в повній темноті. Підозрюю, що саме цей хід навіює ту безсумнівну реалістичність; до речі, далеко не найприємнішу.

Я обожнюю ті часи, як і древність в цілому; люблю її несамовито. Але тут був реальний шанс побачити старовину "у всій красі", перейнятись проблемами і зацікавленостями того темного світу. За розвагу і гідні цілі там виступали ненависть та розпуста. І зараз так, але в сьогоденні є вибір більший. І лише такі творіння, як тексти сера Уільяма, могли посіяти світло і надію

*примітка для себе: цей текст писався із закритими очима (борюся зі сном) - вдалося краще зосередитись, не витягувати із себе лещатами слова і враження; зараз побачимо скільки вийшло помилок...

автор ARNOLDAS JURGAITIS

Цікава річ: я пам'ятаю очі і руки на вигляд, а особливо на дотик, майже, всіх людей які є або були мені близькими

Наскільки ж я обожнюю оформлювати предмети, працюючи з кольорами! Речами також. Але кольори, лиш вони можуть створити такий ефект, щоб перехопило дух.

*

Найбільший подвиг кохання не пожетвувати собою заради коханої людини, а пожертвувати коханою людиною. І лишитись жити без неї

© McGrigns

Чуть-чуть попала

Після того загострення твіттерості, я не пишу ні тут, ні там. Точніш пишу, але без тієї любові. Хочеться змін

пам'ятаєш, як почувши про пришвартування парусника в Одесі, уявлялось це?

а це доріжка до тієї уславленої квартирки в Лондоні. Все ж таки, воно існує - бачене

"Сьогодні вранці, прокинувшись, я знайшла порожню кімнату і записку "Mon amour!"

У мя ночувала Доно! ^____^

Я дочекалась печеньоґ!! - вже зжувала двійко натще. Вночі читали валлійські легенди під дві свічі; а вранці я абнаружила аставлєнную кнігу і записочку на розгорнутому блокнотику.

Тер у мя чорні нігті ^________^ І мені це дуже подобається!!! Like it!

Наскільки приємно повертатись до буденщини і її любощів, після теплого свята! Думаю, кожен мене зрозуміє...

*

А, після перевірки пошти, мене так взяли і гарнесенько огріли обухом "Гггеп!" - Мала в дорозі на Полтаву...... Через Київ... І буде там півроку.

I came.

Ночной город пахнет звездами

Відчуваю, що коливаюсь; чи то я, чи то ліжко... Відчиняю фіранку: а я вже в космосі! І моя хатка парить

мдя... мєчти-мєчти...

Привыкайте счастливыми быть!

Просыпаться с улыбкой лучистой.

И со взглядом по детскому чистым,

Привыкайте друг друга любить.

Привыкайте не злиться на зло,

А рискните помочь, разобраться.

Если кто-то вдруг начал кусаться,

Значит, в чём-то ему не везло.

Научитесь плохое не звать,

Предвещая заранее беды.

Вы ведите другие беседы.

Научитесь душой расцветать.

Ефимова

Seventh Heaven

Укрываешься — жарко. Раскрываешься — холодно. Высунул ногу — идеально! Пока не вспомнил, что под кроватью чудовище

по осени, в октябре,
изморозь по утрам лежит на коре,
это время – перед морозами,
почти уже без травы,
пахнут окраины дымом,
и мусор горит в костре

Рассвет в лесу

Spring?

Перебирала нотатки, які мали піти у смітник. Серед них знайшла список речей, котрі повинні були супроводжувати нас у поїздці на Печори. Усміхнулась. Прикро...

Тліфки фото:

Незадоволення публіки переросло у зміни, як і передбачалось:

Я пропустила День відкидання хвоста,

23 жовтня ="(

тер лишусь з не відкинутим о_О

Від протягу прочинились балконні двері. Потягнуло крижаним повітрям. Холоне кінчик носа. Чуються писки автівок, яких ставлять на сигналізацію втомлені робочим днем господарі; вдалині лунає музика - не розібрати, ледь чутно; на тлі монотонний гул міста. Це неможливо передати...

Молитва Екзюпері:

• «Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
• Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
• Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти важливе від другорядного.
• Я прошу про силу стриманості і помірності, щоб я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і далі, і хоч іноді знаходив би час для насолодження мистецтвом.
• Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу.
• Убережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко. Подаруй мені ясну свідомість того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо.
• Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
• Пошли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи.
• Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, то ж навчи мене терпінню.
• Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжного Подарунка Долі.
• Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло.
• Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім „внизу“.
• Убережи мене від страху пропустити щось у житті.
• Дай мені не те, чого я собі бажаю, а то, що мені дійсно необхідне.
• Навчи мене мистецтву маленьких кроків»

Нема-нема, та й прорветься! Пристрасть до привабливого вигляду системи. І я можу годинами сидіти і шукати, встановлювати, перебирати... шукати вспоміжні програми. А головне, що більшість цього відбувається вручну, тому займає багато часу, а мене надовго не вистачає! І через пару тижнів я прагну оновлення.
Але ж як приємно, пометушившись такими марнотою, зануритись у щось пізнавальне і мистецьке! Піти і подивитись творіння художників на Дрімі; щось читнути; навіть глянути! Або змістовно і тривало з кимось поспілкуватись. Просто благодать для душі!

Зате тепер мій роб. стіл виглядає так:

та я не надто задоволена. І мені безмежно шкода часу

Те, що я люблю: витягувати з людини людину. Зникає офіційність і вона рада і хоче тобі допомогти і просто бути людяною. Я це несамовито обожнюю

Довго не слухала Нуталь. А тепер Falling Dawn і сльози на очах. Її музика!...

17 січня 2002 року, в Британії випустили диск в який входять 53 сонети Шекспіра, прочитані різними знаменитостями, деякі під музику. До того ж виконавців об'єднує той факт, що практично всі вони є випускниками, різних років, Королівської Академії театрального мистецтва

When Love Speaks - The Sonnets

тут можна прослухати