Один гарбузик мав бути лячний, інший - милий. Але.. не склалось. Лячний спочатку вийшов застудженим у якого повело лицьовий нерв. Але після поправки він став просто здивованим і викликає щирий "гигик". А у "милого" випав вампірський зуб, його причепили на сірник, він став довшим... коротше, спросоня на нього краще не дивитись...

В моїй хатинці пахне гарбузом: вирізаємо писочки гарбузів на Хелоуін.
А завтра буде In Noctem

Фатальне шосте число! На тебе стільки планів, що пожертвувати переглядом "Один вдома" з Доно на Святвечір - найлегше з усього

Вперше почуваю себе дорослою, якій треба зробити вибір між жаданою, очікуваною подією і приємним обов'язком, на користь останнього

Свята відгомоніли. Новий Рік ми з Доно зустріли разом, а головне: з ночівлею, що для неї "із ряда вон". Спали під тепле сяйво увімкненої ялинки, я - на дивані, вона - на підлозі. І ці босоногі переходи по підлоговому ліжку! Такі, незрозуміло звідки, знайомі, втішні і домашні! Ранок першого був радісним і затишним, під дзенькіт дзвіночків оленя на піжамі Д.
Двоюрідна сестра подарувала каблучку - давно я мріяла про прикрасу (саме прикрасу, як річ довговічну і пам'ятну) від тих, кого хочеться пам'ятати! Колись дуже-дуже мріяла, зараз менше, але все одно.
Гостей стрічали під Іль Діво - сестра посміялась: "як на арестократичних прийомах!". Галас закінчився і хоч я й не надто тужу, проте сумно, що предметів очікувань лишається все менше або ж до них аж надто далеко. Але в мене є ще три не перечитані книги Остін, потім Хобіт, далі ще щось знайду; молитва і близькі. А це щастя! Багато кому не відоме або не доступне...

Признак свята і радості здавна: запах смачностей змішаний з парфумами

У нас туман. Густий настільки, що видно лиш найближчий будинок. Білий світ відбивається у боковому склі балкону в будинку навпроти. Пташка в червону клітинку вмостилась на верхівці ялинки - це краще будь якої кінцівки. У мене є ще трохи часу і я збираюсь малювати фарбами

У нас туман. Густий настільки, що видно лиш найближчий будинок. Білий світ відбивається у боковому склі балкону в будинку навпроти. Пташка в червону клітинку вмостилась на верхівці ялинки - це краще будь якої кінцівки. У мене є ще трохи часу і я збираюсь малювати фарбами

Мені б не хотілося перетворювати Блог на звичайний щоденник. Це місце - домівка тихої, сердечної радості. Але саме зараз період такий, що, пишучи в ньому, я в цю радість, кольору сонця, вливатиму сірі відтінки, що зробить її не золотаво-жовтою, а брудно-гірчичною; колір гарний, але не на тлі сонячної ясності...
Тому були думки створити нову сторінку, до часу. Але ... несила мені писати деінде, ніби підтверджуючи зміни і роблячи їх безповоротними!
Цей НР і ДН планувалось провести з Доно і Жужу. Після всього пережитого і 1,5 років розлуки, побачити останню було все одно, що випити води. Але за два дні до приїзду у неї сталась біда. В порівнянні з тим, які складнощі їй тепер треба вирішувати, мені совісно нарікати на те, що її не побачу. Тому я радію, що "Jingle Balls", нарешті, актуальна; що вже встановлена ялинка і попереду її наряджання рука об руку з Доно; що срібне янголя висить на білій тюлі, а мені прибуло кілька очччєнь по мнє кофтинок, які я б не нарила ніде без сторонньої помочі, і тепер у мене дилема: стриманий, срібно-синьо-чорний наряд чи діко-стільний рожевий?
А ще я відчуваю, що коли ми вбиратимем деревце, Жужу буде з нами. Бо я знаю, які б були і, ніби, бачу усі її емоції, радість, рухи і голос; та й сама вона так сказала: "я з вами...".
Тож, нехай для неї свята будуть не настільки тяжкими і хай вона отримає свою порцію щастячка!

Іще не Новий Рік, а мене, останніми днями, снабжають мандаринками

У під'зді пахне печеними пасками. 4 травня, субота

Все було класно!))))

Почалося все з кремових, карликових троянд. Очне і заочне тепло друзів, неочікувані гості, смачності і традиційний, англійський, різдвяний кекс від Доно ( 0_0 нова залежність), приємне спілкування. Чомусь все було в міру і тепло, як ніколи.

Я щаслива, що маю усе це!

Чомусь задумалось нам з ма прослухати Ягудки, ДахиБрахи. Для мене це.. ну, важко словами передати дух і значимість. А от мамі "відразу згадується те поле перед сценою", купа народу, захід сонця, пагорби, ріка з порогами і туман. Тоді ми мабуть вперше її почули; було незабутньо, потужно і...
Відразу згадалось, як вони утрьох танцювали; ЯК вони танцювали! Дмитро, що не поїхав другого дня, її б не впізнав))) Мала під драм - геніально, запально! Андре закрутили до запаморочливого падіння) Це був, певно, перший наш "збір" утрьох.
А коли повертались, через круті схили і кочки, в кухарському таборі було димно, дуже. Дійшовши до авто, обернулись, а там: вся долина оповита туманом із Бугу і крізь нього просвічують безліч ліхтарів - таємничо і тихо.
На зворотній, 70-тикілометровій, дорозі переспівали усе, що змогли згадати)))
З тих пір минуло.. ой.. хе..) близько п'яти років.
Сьогодні мене розбудив спочатку невідомого походження гуркіт стурбована балаканина людей у дворі, а потім милі хлоп'ята із річним запасом пітард, що смирно стояли у мене під вікнами і пакостили, пакостили! 0_0
Ніколи жайворонком не була і не буду, тож нині я - сердита, невиспана сова!
Поробила, повідсилала листівки милим мені людинятам. Подзвонив Андре і повідомив, що з найближчими друзями святкує нр в готельному номері..... швидко діти ростуть)) Але я щаслива)
Доно очікуємо о третій.
Ой, побігла зустрічати! Мам, я і кола з буженіною :Р
З Новим Роком!!!!!! =))))

Дивина! Вперше за довжелезний відрізок часу єдине, що можу робити - сидіти за компом. Ну, ще почитати, але це вже за бажаннями. Не потрібно писати листи, щось замовляти, підготовляти... Все, що не встигла - вже й не зможу до 2013. Залишилось лишень два дільця, але швидкість їхнього вирішення залежить не від мене.
А я просто чекаю, з нетерпінням, понеділка щоб зробити манікюр і нафарбувати, нарешті, нігті чорним лаком із запахом шоколаду...)

Soon

30 Seconds To Mars  – Alibi

Birdy – White Winter Hymnal

Коли виходила із хатинки лісничого посипав негустий сніжок; падав на моє чорне пальто. Сніжинки не збивалися в комочки, більшість вирізнялась окремо, чітко, шестигранно, невимовно гарно і благодатно. Ніби відповідь: сніг ще сипле і він ще гарний, а отже: благословіння ще падає нам з неба.
Дорогою додому споглядали небачену казку. Гілля лісів понад трасою густо присипав сніг, нагадуючи торт-сметанник)) На менших деревцях комочками поналіплювалось де-не-де - мило так; а кущики понад землею стали красивими кучугурами - не щільними, але вражаючими - велич і захват!
А взагалі, уік-енд був справжнім уік-ендом і вдався на славу! Зі сміхом простих, доброзичливих господарів, з просторим будинком, з каміном - від якого ледь не вчаділи))) - і, однак, холодом)
З постійним фотографуванням і двома теликами, у кімнатах господарів, які, майже, не вимикались.
Я ні про що не шкодую. Я дуже рада - просто щаслива - і вдячна за, якесь, оновлення, можливість дещо переоцінити, дещо оцінити по-новому, над дечим замислитись.
Ми знову маєм час і шанс; я на те сподіваюсь. Хочеться використати усе до мізеринки

Забігла в блог, натисла на тег "святкове" - вантажу різдвяні фільми. Щоб не було! А тепло все одно все наростає))))

Ах! Я малость завертілась. Але, що це у порівнянні зі звичним розпорядком дня пересічного громадянина?! І як людство це витримує?
Приїхали книжечки (курирувати мого посильного ой, яка непроста справа!), я їм так рад! таак рад! Добре, що питання.. ее.. металевої ємності скинула на Доно - бо це було б вже занадто. Лишились.. "ті штучки", і мені каблучку забрати. Хо відвідати антикварну виставку і виставку кімоно. Ну, мо, як буде час і настрій, в "Піцца І Гріль" змотаємось; але то таке! І на цьому програма року 2012 буде вичерпана. Він вийшов блестящим! Навіть із сюрпризами-досягненнями і неочікуваними радостями. Я, майже, стала такою, якою прагнула бути завжди. За що я безмежно вдячна! А далі вже, як Бог дасть! Тільки б з нами був)

Людоньки, помилуйте! Ще ж тільки початок листопада, а ви мене вже занурюєте у те, чого я сама чекаю з нетерпінням.
Саблік скинула мені кілька пісеньок до запасу, що вже готується:

Якщо станеться якийсь катаклізм і світло зникне з квартир, одним із того, що вжахатиме люд, будуть їхні ж оселі - будинки. Усім захочеться поближче до Землі - ніби, як прихистку шукатимуть в неї; і аж ніяк не жити у цих грудах каміння

*

Сьогодні, в папочці шпалер 2012, створила папку "New Year" і зберегла туди перше фото.

Сьогодні ж в мене вже був Новий Рік: запах смачностей, що доносяться з кухні, і парфумів...)