Вечір. З прочиненого настіж балкону надходить аромат... не те масла лаванди, не те чоловічих парфумів - віяння іншого світу

— Когда я прихожу на рынок, я могу тратить только то, что есть у меня в кошельке. Так же и при общении с людьми — я могу тратить только то, чем наполнена моя душа…

Все у нас квітне

Малою я сотні раз проходила повз цей голубник. Навколо нього ширяло безліч птахів і часто бачила там чоловіка, який над чимось корпів.
Зараз там вже немає ні того, ні іншого. Але захотілось сфотографувати на пам'ять, поки комусь не забажалось його знести...

Учора натрапила на дивовижний під'їзд. Вся територія біля цього будинку дуже доглянута, по-сімейному затишна. А в одному місці взагалі мальовнича хатка казкаря

Дивлюся рекламу "сухих сніданків Несквік" і наминаю

День нині був плідний; знову)
По справам мені треба було вийти в білий день (не надто вдячна справа, я вам скажу), тому я вирішила використати цю рідкісну можливість і у вільний момент пішла в "Мобілочку"; одну, а потім й іншу. Обожнюю спілкуватись з людьми! І Бог щоразу обдаровує мене доброзичливими, чуйними і просто цікавими. Чи може мені всі цікаві?... Мабуть!
Вдалось-таки знайти заплановану матову плівку до тел. Старанне дівча, хлопака... такий кумедний!))) по поведінці і неохайності - з глухого села. І водночас, не такий вже й простачок. Як взявся терти мій екранчик!... такої ретельності я ще не зустрічала!))) Навіть у мя - флегматички в третьому поколінні - почали нерви здавати))) Але котика-наклеєчку мою приліпив назад ^___^
Загалом, враження про плівку: якби знала, що так буде - мабуть, не купила б. Мат утворює зернистість на екрані, як на фото з високим ISO. І чим яскравіша картинка, тим цей шум видніший. Може комусь менш прискіпливішому і норм., а мені видко. На зір тисне. Втім, вже почала звикати, забуваючи, як було до того. Вирішила трохи поносити, бо... ех, що сказати: на дотик - сама насолода. Дуже м'яко, світло приємно відсвічує від екрана... та й шкода заплачених коштів.
Фоти згодом...

Коли я зустрічаю двох чоловіків за 50 неохайного вигляду, що мостяться десь перехилити пляшечку, мене це не дратує, мені не хочеться назвати їх '"ханигами" і т.п. Але коли я бачу молодого чоловіка в межах 35, що примостився на лавочці, з порожнім поглядом і пляшкою пива; коли вона йде і по мобільному розчихлиє про те, який має бути диван, а між словами оре "пойдем!" дитині, що й так покірно йде поряд; коли двоє за тридцять стоять з дитячими візочками і смалять, а, на вигляд, ще й випити непроти... Можна сказати: вони ж, все таки, народили. Та не забуваймо про допомогу від держави на новонароджених. Ця допога не покращить демографічну ситуацію, а наплодить покоління дітей з травмованою душею і психікою та потенційних злочинців. Сумно це все...

Знаєш твоє життя- це тільки весна і літо. Такий висновок можна зробити з формули:
"лето - это спокойной ночи в шесть утра". Якщо взяти невідоме Y(літо), який повинен = "спокойной ночи в шесть утра", а Х - стале = спокойной ночи в 3, 4 утра (мій звичайний, багаторічний режим), шляхом простих математичних підрахунків, твоє життя завжди весна)))

А це, дуже влучно підібране, напередодні

Вбрання Соли нині

Літо повернулось. Голоси, цвірінькіт, шум вулиці і її сухий запах змішаний із кавою в кімнаті та ледь відчутним ароматом парфумів. Добре, що перегдяд телевізору не утворює запаху, тоді б він усе зіпсував. Внизу, біля під'їзду, подав звук домофон - хтось добивається в під'їзд. Відразу так затишно стало...

Така троянда дісталась нам, разом із хатою, від попередньої господині. Росла розлогим кущем між будинком і парканом, що до дороги. Хоч, часто, ми, приїздивши, заставали її вже квітучою, але вона радувала. І навіщо її тато скосив? Жаль... мінус одна цінність

Хорошо иметь при себе в чужом месте свои книги.
Корнелия Функе. Чернильная кровь

В чужому місці мати хоч щось своє - прекрасно. Заспокоює дуже. Особливо, коли "місце" з не найприємніших

І ще два варіанти обробки фоток

омріяна в'язка:

омріяна кімната:

майже я))

Сьогодні на мені запах лаванди... В Ужгороді зацвіла сакура. Як дивно... виявляється ті "домашні" чари навіює саме вона. Вона перевтілює все. Тому ужгородські вулиці зараз мало відрізняються від "домашніх". Хочу туди...

Жив собі один патріот. Співав в народному хорі "Гомін", збирав книги. А кілька років тому помер. Син його пив. Онук коловся. І зараз його нащадки віддають мені його бібліотеку. Чомусь, так буває завжди. Навіть благополучним дітям не потрібні здобутки батьків. Якими б цінними вони не були, згодом, діти оцінюють лише їх фінансову вагомість. Єдине, про що безмежно шкодую, це те, що у нас немає іще однієї кімнати з якої я могла б зробити бібліотеку зі своїх і цих книг

(¬‿¬ )

Трохи хронік.
Учора трапився іще один продуктивний день для мобільного.
Пішла я за програмкою для читання манги на тел. Потім вирішила спробувати-таки якийсь інший файл-менеджер. У цих пошуках мені дивовижно випадково (наскільки, взагалі, можна припустити наявність випадковостей) трапилося дві вкрай потрібні проги, які було б непросто знайти умисно.
Нещодавно говорила я собі безпечно з Рудою і раптом вона замовкає, я дивлюсь на екран і бачу, що Сола-тян, радісно приспівуючи, дзвонить особі, якій я не наважувалась подзвонити, навіть при наявності бажання. Особі-то я все пояснила, але так з'явилась потреба в контрольованому наборі номеру. Що я знайшла учора.
А ще програмка для установки шпалер із фоном, якщо вони некоректного розміру. З Tumbler'у поставити щось кортить вкрай, там унікальні творіння, а розмір у них ну вкрай маленький.
Читалки для манг знайшла аж три, але запрацювала адекватно лиш одна. Дуже проста та практична. І я підсіла на мангу.....
Ось і самі посилання:

A Comic Viewer

Simple Call Confirm

Wallpaper Wizardrii

між

ES Проводником

та

File Expert Manager Explorer'ом

я ще не визначилась остаточно, оскільки перший мені менше подобається, але другий більше важить

В 20 хв на десяту небо за вікном, все ще, ледь синіє. Літо...

Закінчилась кава. Згадали і вигребли залишки німецького Якобсу із кавомолки. Остаточно врятував пакетик зерняток від Дівчинки, чотиримісячної давності. Ми спасєни \(≧∇≦)/ День хилиться до завершеня. Над двором прогуркотів вертоліт

Если у человека появляется возможность вести необычную жизнь, он не имеет права от неё отказаться...

Хорошие люди принесут вам счастье, плохие люди наградят вас опытом, худшие — дадут вам урок, а лучшие — подарят воспоминания. Цените каждого.

Уилл Смит

Дыша духами и туманами
Она садится у окна

Такой уж людской обычай - детей называют цветками, пока они не появились на свет

Нет ничего более прекрасного, чем жизнь человеческая, более жестокого, чем человеческая судьба
Ихара Сайкаку

"Не надо стоять на перроне, пытаясь влезть в любой подъехавший состав. Следуйте расписанию своего сердца."
Эльчин Сафарли

Відчуття, коли чекаєш чийогось повернення додому після опівночі. Спати раніше лягти не зможеш і це виправдано. А ще відголосок дороги...
Воно, майже, рівносильно відчуттю, коли тобі самому передбачається нічний виїзд в далеко дорогу. Це незрівнянно!..

На вибір:

Halo «Sea and sand»

Бенкет під калиною на саморобному столику. Да!

Не надо совершать в жизни подвигов, надо не совершать подлостей

Хрущ жужжить і б'ється у скло - кров холоне в жилах.....

Убітса ап стєнку! Я вже "тьотя Софія" （−−！）•  •  •

На клавиатуре труднее всего найти букву Ё. Сидит там в углу и таращится на тебя своими точечками. Тварь бездушная...

Спочатку Іхара Сайкаку, потім салат з краплею соєвого соусу.
Сьогодні в мене знов чорний лак на нігтях. Комфортно!

В "Панді" є такий додаточок, що дозволяє вантажити китайські рінгтони. Справедливости заради, варто сказати, що серед китайської музики можна частіше знайти красиву і якісну, аніж серед японської.
Сьогодні я вдруге там попорпалась і знайшла ще кілька цінностей. Кинувши ієрогліфи однієї в гугл, знайшла ... ніби анонс, фільму, якого б з превеликим бажанням подивилась. А поки не знайшла ні його, ні пісню цілу, оголошую координати:
Виконавиця Ван Фэй, или Фэй Вонг (кит. упр. 王菲, пиньинь: Wáng Fēi, кант. Вон Фэй)
Стрічка називається, ніби, "So young", гугл перекладає "Для молоді", "До молоді".
І, власне, саме відео:

Хто не знає: сонце пахне! І з приходом тепла і ясного неба, в повітрі з'являється сонячний присмак. Трішки сухий, трішки смаженокартопляний. Але найбільшою і найдивовижнішою його відзнакою є нестримна, надпотужна натхненність; саме цей запах спонукає податись у мандри

В такий сильний вітер птахи літають, як клапті газети - п'яно і непевно
21-ше квітня

"Боротись", це коли рішуче наважуєшся на те, чого досі боявся, з впертим бажанням успішно закінчити справу. Зазвичай, так вона і закінчується

Новая любовь...
Сквозь шрамы от жизни
На нежной коже
Пробиваются робко
Разноцветные крылья.

© Басё

***


Весенний брызжет дождь.
Отблески фонарика
На рукаве Цуна.

© Бусон

Якщо розглянути лише одну обставину одного аспекту історичного впливу на нашу культурність.
З приходом радянщини, духовна, мовна ціліснісність, в один момент, спростилась в рази, місцями зникла зовсім. Інтелегенція вмить стала чимось вражаючим аж до остраху і відчудженості. Як і їхні цінності. Вони хотіли щоб вершками, до яких мала доступ тільки освічена частина населення могли насолоджуватись і прості люди; бажали, так би мовити, рівноправ'я. Так, простих вони підняли (не заглиблюватимось в те, що вони, попутно, зробили з населенням, яке складало ядро культурності і духовності), але коли ця влада зникла, коли, на зміну утискам і обмеженості в новизні, прийшла свобода; тоді, той простий народ, якого вже не змушували цінувати духовне, залишився, як стадо без пастуха, і природні схильності цього стада взяли верх, результатом чого став занепад літератури, музеїв, мови. Культурні і духовні потяги тієї інтелегентної частини народу, яку знищила радянська влада, формувались століттями. В них це набуло генетичної сили. А ті, хто взяв верх, їм на заміну, мали мінімальні і спрощені потреби: їжа, житло, дружність - це засади сільської культури. Вона і стала кредом радянщини. Сільських потрібно було лишити на їхній землі. Вони ж кинули люд у незвичне середовище, і там вони перетворились на реалізаторів "ідеалів", втративши, при цьому, свою власну місію, безмежно цінну - зберігання традицій. Потрібно було просто перестати їх утискувати, чого, можливо, відпочатку, і домогались ті, хто затіяв цей переворот. Але аж ніяк не заміняти одну частину населення іншою. І саме з цього й почалась наша деградація. А теперішнє поголовне заселення технікою і спосіб, частота її використання, це вже наслідок попередньої біди

Ремонт квартири в стилі "хай тек", плавно перейшов у стиль "хай так", і закінчився стилем "хєр з ним"!

Спішу повідомити по-справжньому душераздірающу новасть, яка ввела мене у розпач: "Лимонні дольки від "Roshen" зняли з виробництва. Про це повідомила співробітниця "Каравану" на Луговій.
Предивно і дуже безвихідно, якось, коли розумієш, що доїдаєш те, що так любиш і більш ніколи вже не матимеш...

Результати Cymer'и та обіду（　´∀｀）

Пост із заголовком: "Я боюсь, что обязательно наступит день, когда технологии превзойдут простое человеческое общение".
Нині Доно, вибираючись із лісу, забігла занести свого шоколадного торта. І ми з нею плідно посиділи разом в телефонах >__<
І, тим не менш, про "плоди" наші відзвітую, мо кому стане у пригоді:

Окрім купки взагалі і трьох схвалених прог із запасом каомоджі, нарили дві корисності для android. Аналог для "Галереї" QuickPic
І аналог ( до речі, настільки вдалий, повніший і розгорнутіший, що я дивуюсь: кому ще охота користуватись Instagram?) Cymera.
Зустріч завершилась фотосесією, заміною змісту пляшечки-брелка і спогадами про "темне минуле"

Чому говорять, що той, хто любить/знає/вірить насправді - ніколи не волає про це на кожному кроці? Тому, що людині не властиво розголошувати по-справжньому сокровенне. І вже тут утворюється замкнуте коло: чим більше ми розповідаємо про щось особисте, тим менш дорогим воно нам стає. Ніби випаровується зі словами

У меня в записной книжке телефона давно, не помню как, появилась странная запись под именем «Ад» Звонить туда боюсь, но иногда от туда поздравляют с Новым годом…

Я, звісно, не митець, нічого особливого не творю своїми руками... Але, як казав колись один близький співрозмовник: "у тебе на все є своя думка!" - так, роздуми про найрізноманітніші речі і "формування власної думки" є, певною мірою, моєю професією. Тобто, тим, чим я рефлекторно і беззупинно займаюсь із дня у день і що безмежно люблю.
Так до чого я вела. На сторінці однієї майстрині вгледіла цитату з форумної дискусії на тему "Копіювання чужих і власних творінь тобою ж чи сторонніми майстрами". Висловлення, з цього приводу, панночки, яке визначило мою думку. Втім, боюсь, що їхня компромісність не свідчить про безкорисне благородство, але, принаймні, гарантує миролюбність і виключає амбіційну зацикленість:

"Я тоже думала на тему повторов много раз, мне не нравится становится конвеером каким-то. Сделала одной девочке серьги и кольцо розы, 2 ее подруги захотели такие же. Я в душе долго сопротивлялась, а потом для себя решила, что материал стоит денег, лепить мне очень нравится и на таких обычных заказах можно просто понемногу отбивать расходы. А повторять вещь, над которой я долго работала, долго вынашивала идею или делала под конкретного человека я не буду"

Менталитет японцев таков, что у них не принято говорить о любви. Даже шепотом и наедине от парня вряд ли услышишь ласковые слова. Сдержанность и скромность в японской культуре ценятся намного больше, чем откровенное выражение своих чувств. Строгость воспитания прививает японцам идеалы сексуальной сдержанности, на публике не то что целоваться, даже держаться за руки нельзя. В древней Японии обычай не допускал, чтобы мужчина и женщина, даже состоявшие в близких отношениях, приближались друг к другу в общественных местах. Верхом неприличия считалось держаться за руки, а тем более идти под руку. И лишь в одном случае это допускалось - в дождливые дни можно было идти под одним зонтом. Поэтому в Японии не принято выражать свои чувства, а излишняя эмоциональность считается неприличной. Но это не совсем так, нельзя сказать, что японцы скупы на эмоции, скорее, они скупы на выражение своих личных эмоций. Всё дело в менталитете, в силу традиционного воспитания японцы стараются воздерживаться от открытого проявления эмоций. Но приходят новые поколения, всё меньше японцев воспитывается традиционно, всё большее влияние в Японии получает западная культура, в первую очередь - американская. А новое мировое воспитание культивирует другое - раскрепощенность, равенство полов, политические и гражданские свободы. К этому образу жизни привыкли последние поколения японцев, на улицах японских городов все меньше хмурых людей, все больше улыбающихся девушек и мужчин. Несмотря на всю свою скромность и стеснительность, все чаще можно встретить девушку с парнем, которые держатся за руки или идут под ручку. Сказывается синдром большого города, когда люди перестают обращать друг на друга внимание. Ниже выкладываю фотографии японских парней и девушек, публично держащихся за руку, это новое раскрепощенное поколение японцев, открыто выражающих свои чувства

JapanBlog

Мабуть, мені, все ж таки, треба було родитись в Японії. Мало про що з їхнього я можу сказати, що воно мені не імпонує. А тим більше, вище описане

У японцев считается, что белые коты - символ чистоты, черные - отпугивают нечистую силу, а рыжие, которых большинство, привлекают богатство. Трехцветные коты расцветки микэ (комбинация белого-красного-черного) - приносят удачу во всем и считаются талисманом для привлечения богатства и благополучия

Останні кілька днів я провела м'яко, світло і премило: весь день лише читала, перериваючись тільки на те, щоб покламцати телефон чи слухнути музику; і знову читала. Дні були сонячні і тепле світло освітлювало кімнату, душу, а з нею і настрій. А ще їла, щось смачне і відрадне. Пізно ж увечері вмикала комп і просто збирала красивості; і знову слухала музику.
Шкода, та книга кінчилась - думати про неї було втішно

 В ее повадках есть что-то от кошек, она очень чистоплотна, вытирает свою мордочку и облизывает лапы после еды. Говорят, собаки очень похожи на своих хозяев, и акита-ину в этом смысле не исключение. Прожив столько веков вместе с человеком, она смотрит на окружающий мир чисто японским взглядом и тонко чувствует природу. Весной акита-ину как и все японцы ждет, когда наступит ханами и можно будет полюбоваться цветущими лепестками цветущей сакуры. Это не преувеличение, смотрим ниже, все фотографии свежие, только что выложены в интернет, стащил отсюда

Джерело JapanBlog

За це я люблю і свого Бу. Він не просто собака, щира і дружня. Бу - пес з характером, незалежний; як кішка!

Зал ожиданья, очередь, контроль.

На шпильках деловая дама в белом,

Девица в шортах с мужиком дебелым,

Костлявый парень, стриженый под ноль.

Старик, в его глазах - тупая боль,

Мамаша с сыном, чуть оторопелым,

Девчушка с выраженьем осовелым,

Мужчина, элегантный, как король.

Я тоже здесь, хотя и не лечу -

Я просто наблюдаю. Я молчу.

Мне интересно получить ответ:

Когда б известно было им, как мне,

Что лайнер кончит свой полет на дне -

Которые б не сдали свой билет?

***

© Юрий Нестеренко, 2000 год

Щойно відрізала см. 20 волосся. Було боляче на це піти, але зараз ніби зо два роки життя скинула. Їхню інформацію. Легше...

Доно, як признак літа, зустріла метелика; а мені, за останню добу, трапились тільки комар і муха.
Як подумаю про них, тоскаа берееее.....

Не спромігшись, в потрібний момент, згадати підходяще слово для шнурочка від кофти, Доно назвала його "цвіріньчик". Занятно! А як же пробиває на "ха-ха"!

"Каждий из нас принадлежит кому-то еще"
"Hwang Jin Yi"

«А ти знаєш, що спільне читання книг вголос пов'язує людей міцніше, ніж спільна виплата кредиту?»
Я.Л.Вишневський

Переважно, історії про народних месників, повстанців і "робін гудів" схвалюються і підтримуються простими людьми. Але більшість повстань закінчуються трагічно лише для самих повстанців. Їхні дії, в більшості, здаються справедливими, тому мені завжди хотілось дізнатись у Бога, чому Він не рятує їх.
Чи, все ж таки, проти влади повставати не слід. Вона дана Богом і є такою, яку заслужив народ. А чи вони, борючись за - як здається - правду, все ж, виходять переможцями, навіть, коли гинуть в досадній ситуації, коли програють; переможцями власної совісті - бо інакше вчинити вони не могли.
І, останнім часом, я все більше схиляюсь до першого варіанту відповіді. Навіщо зайві роздуми, якщо в Письмі чітко написано про повагу до влади? Втім, мабуть саме тамтешнє уточнення про владу справедливу і збиває людей з пантелику; а ще сьогочасний біль від несправедливості вельмож і, від цього, неспроможність поглянути на ситуацію в цілому

Clem Leek - And Now, She's Gone

Літо і місто

_______________

А вдома весна...