Пані Атено, мені дуже прикро, що Вас тут вже нема...

Пашко Атена-Святомира Василівна

1931-2012

Вчора нарешті вибралась у костел на віолончель Вівальді.
Підготовка минула гладко, якщо не зважати на парочку заторів, що суттєво нас затримали, перед тим потріпавши нерви і зіпсувавши декому увесь настрій. Та дістались ми майже вчасно.
Віолончель дивовижний інструмент; я б назвала його унікальним. Усіма прославляється скрипка; можливо через те, що своєю "струнністю" зачіпає саму душу. Та для мене вона надто писклява.

Віолончель.

Це м"яка проникливість у самі глибини сокровенного. Не дратує. Не тисне на вуха. Вона, як голос найближчого друга - розуміючий, стишений, що від серця втішає - ллє масло на рани. Інакшого опису я не знайду.

Вівальді.

Єство кожного композитора, як у дзеркалі, відображується у його музиці. Вівальді - першокласний майстер, з іскоркою оригінальності у творах і - як і віолончель - здатний досягнути усіх глибин, не посягаючи в них нав"язатись.

Дружність виконавців пробуджувала посмішку. Бідного молодого музиканта, сина старого, гордовитого віолончеліста, ганяли на різні кути сцени вклонятись публіці при бурхливих оплесках та вигуках (шкода, кричали не "браво").

________________________________

Тєпєрь а груснам:

від усієї показності, навіть помпезності, музичного і службового складу концертного залу віяло бутафорією. Говорю без зневаги, а з жалем. Підлога витерта до сірості, до цементу; позолота не блищить, по всій вірогідності через шар застарілого пилу на ній. Древні провода; жовті, радянські розетки; претендуючі на багатство, але віддаючі дешевизною оксамитові штори... Все це нагадує історію колись обожнюваних, та зараз старих акторів, що намагаються "блеснуть", та вже нічим.

Тоді, як музиканти тутешні, нічим не гірші закордонних. Тоді, як весь зал був повен (я забронювала останні місця в партері). А мінімальна ціна квитка у Національний Будинок Органної Музики складає 20 грн., максимальна 50; хочуть підняти на 30 грн більше; багато хто проголосував "Прикро. Менш часто буду відвідувати концерти", і я в тому числі.

На останок додам, що від повороту на Червоноармійську до Палацу України (що за 100 метрів від костелу) стояв страшенний затор з автівок ціною в мою квартиру. Сьогодні глянула афішу: виявилось учора в П. Укр. був Вечірній Квартал /квитки:250-1200 грн/.

____________________________________

Після відвідання концерту в душі осіло відчуття власної... людяності. Саме в розумінні гідності; не гордості.

Дякую, панове! І Тобі!... 

Той, хто пережив самотність, але врешті знайшов близьку людину - навіть якщо згодом втратив її, але до кінця був близьким з нею - вже ніколи не буде самотнім
© йа - тобто С. О.

_____________

висновок після перегляду 3 - 3 Шерлока.

Хочу Третій Сезон

Сьогодні я пережила два потрясіння: це "Па де де (Лускунчик)" - Чайковського і "Краплі запізнілого дощу" - Коляди.
Це був справжній удар, подвійний, і він накочувався хвилями. В такі миті оголяється вся істинність існування і правда стає очевидною.
А композиція Коляди - така обережна і спокійна - наприкінці шибонула, як раптовий поцілунок: приємний, бо бажаний, але шокуючий бо неочікуваний, перший, саме від цієї дорогої людини

 ___________________________________

Роман Коляда − Drops of rain late
 

Kevin Kern − I Miss You

автор роботи Succombe au charme

Вражаюча серія Шерлока ( 2 - 1):
 оповідь про особистостей, що уособлюють чоловічий та жіночий концентрат функціональності і принад. А ще фатальної незаурядності та вічної пов"язаності

Ти - скрізь; а я можу це бачити

The Cinematic Orchestra − To Build A Home Feat...

Ще один спогад:
Не пам"ятаю звідки ми їхали - чи то зі Львова, чи до Києва після літа -, лив дощ, під колесами так шуміла вода, що я ледь чула музику в плеєрі. За вікном усе було соковито-зелене, а згустки води, що кидалася нам у вікна, були світло-сірі - красиве сполучення кольорів. Я слухала симфонічні композиції Muse, але ця картина мені найбільше запам"яталась під

Я знаю, що розповідала вже про це, та тільки-що прослухала цю саму пісеньку Еммасика

Сьогодні вранці прокинулась і згадала фестиваль Шешори: я лежала на траві, до мене підійшов хлопака, дав шматочок затверділої смоли і без слів пішов геть; і досі згадую з посмішкою)

У собак есть хозяин. У кошек — обслуживающий персонал