Перериваюсь на інше читання, але все одно повертаюсь до Андрія Ворона. І все в ньому підштовхує мене до нових і нових умовиводів. Я не можу не дивуватись з того, у який період і яким чином до мене прийшла саме ця книга. Не даремно кажуть: знання це - сила. Не можна жити чужим розумом, особливо у суперечливих питаннях. І те, що ми не вчимось на чужих помилках, а мусимо вчинити свої - і це правильно: кожен, на одному й тому ж, вчиться Власної мудрості в якій буде переконаний і про яку вже зможе розмислювати. "Все досліджуйте, хорошого тримайтесь" - ап. Павло. А осінь, крізь прочинені двері, п'янко пахне собою: листям, північним вітром і сонцем... І хочеться Жити. І любов до життя нікуди не зникла. До тих, хто щасливий й до тих, хто його також любить