В наш час так мало чистої, теплої, світлої та Освітлюючої літератури! Всі чіпляються за захопливий сюжет або ж за якусь актуальність: якщо пише про бруд та мати гне - знач зрозуміле, знач наше. І тим ще глибше заганяє себе в потімки. Раніше я ратувала за тепло і світло бо це було моє, а тепер тому, що розумію згубну дію "реалістичних" сутінків.
Раніше люд був потрібен партії та заводам, навіть, мав театри для дозвілля. А потім необхідність відібрали, дозвілля занепало, а до релігії назад не привчили; і лишився народ сам-на-сам зі своєю ненаповненістю.
Це тобі не випещена Європа, що живе життям маленьких містечок, церковними хорами та власноруч згрутованою народною творчістю. І, навіть, ця Європа, з таким набутком, гниє у власних негараздах. А ми просто лишились незайнятими невігласами.
Але про що я.. так! Зараз зачитуюсь Дочинцем. Це близьке до Євангелії - чисте, як сльоза. Але не прісне) Якби наш народ пішов стежкою такої літератури!..