З 1 по 11 квітня дні пролетіли дивовижно швидко. І все ж, щодня дивлячись на число, я дивуюсь, чому це досі не 20 чи, взагалі, не травень - квітень тягнеться повільніше за всі попередні місяці. Учора в мій список додалась іще одна людина, яку б мені хотілось повернути в лави живих. І якщо інших я мало знала, чи не знала зовсім, але заочно їх люблю; то з цією людиною мені б хотілось Познайомитись. Зараз я вишиваю сорочку за її зразком, таку, яку вона вишила моєму татові. Мені здається, вона немалому мене б навчила, чого ніхто, ніколи особливо не робив... І так предивно.. і пресумно розуміти, що дійсно - її ніколи вже не повернеш