Нарешті, за стільки часу, я зіштовхнвлась з живим прикладом фрази "якщо не любиш себе, тебе не полюблять інші" і зрозуміла її. Ніколи не могла погодитись, але завжди розуміла, що в ній є щось равдиве, але чого не розумію. Любов може не бути взаємною (це не найбільше горе, важливіше знати, що любиш того, хто любові гідний), але необхідно, щоб вона була оцінена. Якщо людина не любить себе, вона зневажить і любов до себе. Припише це чому завгодно: сліпоті, упередженості, чужій обмеженості. А мало є що гіршого за неоцінену любов. Мабуть тут є щось із неписаних законів світобудови: в такому випадку любов стає марною, безсмысленной. "Не цікаво віддавати, коли не відчуваєш, що воно йому потрібно"