Тато продав нашого Лумзика - УАЗ 3303. Як мені не шкода розлучитись із нашим джмеликом, але він став для нас не рентабельним і я довго вмовляла тата його продати, тому тепер можна зітхнути з полегшенням: однією обузою менше. А радіти варто тому, що він потрапив у прекрасні руки і не стоятиме в гаражі, а служитиме усіма своїми вміннями.
Тато продавав його у Вінниці. Я так скиглила поїхати з ним у село, але зараз іще не пора. Звідти ж він привіз мені передачу Жужу: еклери із "Солодкої мрії"! (♡ﾟ▽ﾟ♡) Я ними марила майже, 2 роки!
А ще привіз подарунок про який я довго чула, але який досі не представлялось можливості отримати.
Мої дівчатка, крізь свої незгоди та переживання, вишивали по черзі сову із бісера.

Попросила Жужу розповісти "усю її історію":
" Юся захопилась вишивкою бісером і побачила у магазині сову - звісно, ідея народилася сама собою. Можливо вона б вишила самостійно, проте її відрядили в Полтаву, і по приїзді на Різдво, вона принесла цю радісну забавку мені. Ми вирішили подарувати тобі витвір нашого мистецтва на Пасху. Тоді у мене зліг дідусь і справа відклалася до літа: ти приїдеш і ми тобі вручимо. Проте і твоя поїздка відмінилася))".
Це схоже на легенду про трьох подруг, які, долаючи складнощі, творили і мріяли про новий спільний час..)