На ніч вибрались з Доно "у парк кави випити". Набрали канапок з м'ясом, пиріжків, води 0,5 і кави.... одну турку з осадом (як ти могла?!!!). Цукру, звісно, не виявилось. Майже ніч, а ми шукаєм лавочку. Люд, що зрідка минає наше прістаніщє, скоса поглядає на цей бенкет. Прозора рідина з пляшечки нагадує... коротше, ханижок ми нагадували. Реготу на все поважне "Паркове місто". Тато сьорбнув воду "Еех! Крєпка!")))) Надворі холодрига. Доно вкрила рушником. Начепивши рюкзак під рушник вона дуркувала, прикидаючись жвавою старушенцією.
Гуляти заправленими кавою вночі - непередаване задоволення. Залишками хліба погодували напівсонних лебедів і по осяяному парку почимчикували шукати вихід...