Чомусь виходить так, що реальна твоя зовнішність дуже відрізняється від того обличчя, яким ти себе бачиш душею; уявляєш, якщо завгодно. Інколи, глянувши в люстерко, навіть вжахаєшся: хто це? Чому Така?? Я подумала: можливо обличчя більш проявляє того тебе, з яким ти боришся - тілесного і не найкращого. І тільки очі правдиво відображають зовнішність (в цьому випадку єство) твою внутрішню, душі, так би мовити. Не знаю, чи зрозуміло вдалось пояснити. Подумала я про це, коли вдивилась у очі одного знайомого художника: в спілкуванні він був м'яким і адекватним, а обличя дещо пихою віддає. І тільки погляд очей - відкритий, прямий, щирий, але не зовсім наївний, хоч і трішки дитячий