Чомусь задумалось нам з ма прослухати Ягудки, ДахиБрахи. Для мене це.. ну, важко словами передати дух і значимість. А от мамі "відразу згадується те поле перед сценою", купа народу, захід сонця, пагорби, ріка з порогами і туман. Тоді ми мабуть вперше її почули; було незабутньо, потужно і...
Відразу згадалось, як вони утрьох танцювали; ЯК вони танцювали! Дмитро, що не поїхав другого дня, її б не впізнав))) Мала під драм - геніально, запально! Андре закрутили до запаморочливого падіння) Це був, певно, перший наш "збір" утрьох.
А коли повертались, через круті схили і кочки, в кухарському таборі було димно, дуже. Дійшовши до авто, обернулись, а там: вся долина оповита туманом із Бугу і крізь нього просвічують безліч ліхтарів - таємничо і тихо.
На зворотній, 70-тикілометровій, дорозі переспівали усе, що змогли згадати)))
З тих пір минуло.. ой.. хе..) близько п'яти років.
Сьогодні мене розбудив спочатку невідомого походження гуркіт стурбована балаканина людей у дворі, а потім милі хлоп'ята із річним запасом пітард, що смирно стояли у мене під вікнами і пакостили, пакостили! 0_0
Ніколи жайворонком не була і не буду, тож нині я - сердита, невиспана сова!
Поробила, повідсилала листівки милим мені людинятам. Подзвонив Андре і повідомив, що з найближчими друзями святкує нр в готельному номері..... швидко діти ростуть)) Але я щаслива)
Доно очікуємо о третій.
Ой, побігла зустрічати! Мам, я і кола з буженіною :Р
З Новим Роком!!!!!! =))))