Свята відгомоніли. Новий Рік ми з Доно зустріли разом, а головне: з ночівлею, що для неї "із ряда вон". Спали під тепле сяйво увімкненої ялинки, я - на дивані, вона - на підлозі. І ці босоногі переходи по підлоговому ліжку! Такі, незрозуміло звідки, знайомі, втішні і домашні! Ранок першого був радісним і затишним, під дзенькіт дзвіночків оленя на піжамі Д.
Двоюрідна сестра подарувала каблучку - давно я мріяла про прикрасу (саме прикрасу, як річ довговічну і пам'ятну) від тих, кого хочеться пам'ятати! Колись дуже-дуже мріяла, зараз менше, але все одно.
Гостей стрічали під Іль Діво - сестра посміялась: "як на арестократичних прийомах!". Галас закінчився і хоч я й не надто тужу, проте сумно, що предметів очікувань лишається все менше або ж до них аж надто далеко. Але в мене є ще три не перечитані книги Остін, потім Хобіт, далі ще щось знайду; молитва і близькі. А це щастя! Багато кому не відоме або не доступне...