Мені б не хотілося перетворювати Блог на звичайний щоденник. Це місце - домівка тихої, сердечної радості. Але саме зараз період такий, що, пишучи в ньому, я в цю радість, кольору сонця, вливатиму сірі відтінки, що зробить її не золотаво-жовтою, а брудно-гірчичною; колір гарний, але не на тлі сонячної ясності...
Тому були думки створити нову сторінку, до часу. Але ... несила мені писати деінде, ніби підтверджуючи зміни і роблячи їх безповоротними!
Цей НР і ДН планувалось провести з Доно і Жужу. Після всього пережитого і 1,5 років розлуки, побачити останню було все одно, що випити води. Але за два дні до приїзду у неї сталась біда. В порівнянні з тим, які складнощі їй тепер треба вирішувати, мені совісно нарікати на те, що її не побачу. Тому я радію, що "Jingle Balls", нарешті, актуальна; що вже встановлена ялинка і попереду її наряджання рука об руку з Доно; що срібне янголя висить на білій тюлі, а мені прибуло кілька очччєнь по мнє кофтинок, які я б не нарила ніде без сторонньої помочі, і тепер у мене дилема: стриманий, срібно-синьо-чорний наряд чи діко-стільний рожевий?
А ще я відчуваю, що коли ми вбиратимем деревце, Жужу буде з нами. Бо я знаю, які б були і, ніби, бачу усі її емоції, радість, рухи і голос; та й сама вона так сказала: "я з вами...".
Тож, нехай для неї свята будуть не настільки тяжкими і хай вона отримає свою порцію щастячка!