День нині був плідний; знову)
По справам мені треба було вийти в білий день (не надто вдячна справа, я вам скажу), тому я вирішила використати цю рідкісну можливість і у вільний момент пішла в "Мобілочку"; одну, а потім й іншу. Обожнюю спілкуватись з людьми! І Бог щоразу обдаровує мене доброзичливими, чуйними і просто цікавими. Чи може мені всі цікаві?... Мабуть!
Вдалось-таки знайти заплановану матову плівку до тел. Старанне дівча, хлопака... такий кумедний!))) по поведінці і неохайності - з глухого села. І водночас, не такий вже й простачок. Як взявся терти мій екранчик!... такої ретельності я ще не зустрічала!))) Навіть у мя - флегматички в третьому поколінні - почали нерви здавати))) Але котика-наклеєчку мою приліпив назад ^___^
Загалом, враження про плівку: якби знала, що так буде - мабуть, не купила б. Мат утворює зернистість на екрані, як на фото з високим ISO. І чим яскравіша картинка, тим цей шум видніший. Може комусь менш прискіпливішому і норм., а мені видко. На зір тисне. Втім, вже почала звикати, забуваючи, як було до того. Вирішила трохи поносити, бо... ех, що сказати: на дотик - сама насолода. Дуже м'яко, світло приємно відсвічує від екрана... та й шкода заплачених коштів.
Фоти згодом...