Жив собі один патріот. Співав в народному хорі "Гомін", збирав книги. А кілька років тому помер. Син його пив. Онук коловся. І зараз його нащадки віддають мені його бібліотеку. Чомусь, так буває завжди. Навіть благополучним дітям не потрібні здобутки батьків. Якими б цінними вони не були, згодом, діти оцінюють лише їх фінансову вагомість. Єдине, про що безмежно шкодую, це те, що у нас немає іще однієї кімнати з якої я могла б зробити бібліотеку зі своїх і цих книг