Менсфілд-парк.
Дуже цікавий 8мий розділ 3ї частини. Саме про те, над чим я думаю вже кілька місяців і що намагаюсь втілити в ясний предмет.
В Менсфілді розкривається контраст двох тодішніх світів. У тодішнього панства були ті ж проблеми й нещирості, що й у нас. І проте, вони вели себе з ними інакше. А головне: чітко оцінювали, як поводяться інші і як, при цьому, виглядають вони самі. Ми в цьому плані нагадуємо тупих телят, настільки далеких від об'єктивної оцінки себе та інших, що, інколи, замислюєшся: чи можна себе назвати людиною? Бо ж людям властиво мислити...
Я не могла збагнути: це упередженість їхньої думки про себе, контраст ментальностей через різницю в століттях?.. Як можна досягти цього в сьогоденні і чи можна?
У цьому ж розділі Остін показала, що я таки не помилилась, помічаючи такі нестиковки. І що вони дійсно печалять, відбирають радість і нормальними не є