Тепер вечір, тиша, небо блідо-синє, місяць пізніш завітає. Вдалині гурчить Андрієв "дирчик", прохолода і воскреслі відчуття дитинства: загострена й натхненна жага природи та життя. Про те, що на моєму "Місячному випасі" будуватимуть віллу, він вже не належить пішоходам; що те ж може статись і з найзавітнішим місцем - Місячною прогалиною - намагаюсь не думати