Ніч, в навушниках-затичках слухаю Еру за закритими дверима. З дитинства боюсь чиїхось заглядувань через щілини, вікна й з-за рогу. Грає Моцарта реквієм, "Аменостро, Люциферо". Підіймаю погляд, а крізь двері заглядає хтось маленький, патлатий і в темному. Довго ми потім з мамою сміялись над моєю реакцією і словесним супроводженням її появи))))