The Devil Within [Free Single] 

Парфуми Laugh Often by Reese Witherspoon

Прийшли-таки мені збірки Масаока Сики з Росії! Забирав тато. Своїм коштом, спішив щоб до закриття... Приніс додому і вздумалось щось йому читнути! Спочатку нерозуміння, потім здивування, далі, навіть, злість і закінчилось все розпачливим зітханням: "56 гривень!" - я осталась нєпонята))))
Колись і дядько-меломан, почувши Ogi no mato, сказав, що ми купуємо усіляку хр..ю.

А я, читнувши увечері кілька віршиків, ніби масла на душу вилила:

Над книгой склонившись,
жду, когда испекутся мандзю. 
Крик перелетных гусей

Хайку, як запах повітря після дощу. А танка, як вечірній аромат скошеної трави

Хороший день із Доно; надзвичайний вечір із заломленням світла в моїй кімнатці; три ммс від Малої. А зараз песики надворі гавкають, як у селі - втішно..)

Мала шле мені свої безкоштовні ммс, а вони не завантажуються - довелось дзвонити оператору.
Цікава ситуація: знайшовши порозуміння із зовсім чужою людиною, але не маючи ні причини, ні можливості перейти з нею із суто ділової розмови на приватну, не виходячи за рамки, ведеш розмову так, що вона висловлює усю можливу теплоту. З однієї сторони це сумно - для чого так, чому не можна бути простішим? З іншої ж - коли світ був складнішим, він мав глибші емоції.
Ммс налаштовано! <(￣︶￣)>

І знову в мене температура від перевтоми. Вже вдруге, та цього разу відчутніше. Вночі трясло, ломило кістки, майже не спала до ранку. Але замість того щоб відпочивати, саме сьогодні мене пробило на шиття; тепер гірше.
Гримить і ллє. Переступила через тверде рішення не ставити на Солу іграшок. Встановила дві кавайнющі від виробника Line і, навіть, засвітила свій номер. На кавову іграшку пошкодувала часу, а от ферма... там такі овечечки! (♡ﾟ▽ﾟ♡) І вони розмножуються! І нащадки їхні мають іншу породу .... (o´ ∀｀o)

У нас сьогодні наполегливо йде дощ. Дуже довго він збирався, мучив організм паркістю і сонливістю та, нарешті, прорвав.
А для нас він прорвав ще учора - ми ж поїхали на риболовлю! Тато набрав вудок на зграю козаків, згріб нас з маман і Анет (Доно) й повіз за ріки-поля на Жуків острів. Стрьомноє мєстєчко, я вамь скажу! (・﹏・)  Зарослі дикі, болотяні ставки і дивні будівлі з таємничою історією, часів Другої світової. Дух цього острова змішаний: часом відчуваєш прихованість уособленої природи, часом якесь недобре запустіння.
Ловили рибку ми в двох мілинних заводях. Чимала рибка плескалась поряд, але наші поплавочки бєзмятєжно пливли по течії ( ´∀｀*)
Зрозумівши, що ниньчє нє рибний дєнь і почувши шелест грози, що наростав і надихав (  ^ ^  ) ми побігли до дуба за поворотом, подивитись на нього, поки дощ остаточно не загнав нас у бус.
Старезне, розлоге дерево з чорною корою захоплювало. Вода мирно блакитніла грозовим небом в цьому місці. А потім папА нас з криком просвітив, що на наші голови йде не лише дощ, а й град. І під тарахкотіння криги ми повечеряли в машинці. А запивали кавою, дивлячись крізь запітнілі вікна на вечірнє віддзеркалення сірого неба в річці і вогні далекого міста-привида...

Літні новинки （＾_＾）