Невже це сталось? Я її знайшла.

Колись давно, как фсєгда в час ночной ( в таку пору мені вже неодноразово відкривались перли ), я дивилась інтерв'ю про Шекспіра - ким він був і з кого складався. Розповідала про нього одна пані... бабуся.. це дивовижне створіння! Саме тоді я вперше почула якусь іншу вимову англомовного змісту: то був англійський акцент у накрасивіших його проявах.
Як вона говорила! Фанатка, одним словом. Але! Не заучка! і це неймовірно... В ній світився запал рудих, північних народів і тепер, після всіх років аналізу, побачивши її, я розумію: існують не аби які підстави здогадуватись про її приналежність їм.
Вона розповідала про свої дослідження, про поїздки в Британію і копирсання в архівах. Вже тоді я уявляла собі це із жадібністю.

Але її ім'я було забуте, як програма, що брала інтерв'ю, ведучий і канал.
Не знаю, яким чином, але порпаючись в пам'яті, здогадах і гуглі, я відрила цей бешкетливий скарб:

Марина Литвинова

Посеявший "Бурю"

Оправдание Шекспира

А ось цитата користувача shishoq з LitForum, який також бачив розмову з М. Литвиновою:

авторы: Рэтланд+Бэкон
стратфор Ш не мог всё это написать, - очевидно, Ромео и Джульетта - очень Веронская пьеса (это мой аргумент), тот даже не выезжал.
В то время все знали, кто автор, но об этом не принято было говорить
Рэтланд по сути содержал Гл
+ ... ... ...
но запомнился 1 удивительный аргумент:
портрет
его известная версия (гравюра) имеет особенность: 2 левых руки
Но гравюры печатали, как отражения живописи оригиналов!
=> на оригинале (утерянном) д.б. 2 правых руки!
что есть явный символ соавторства

нотатка для себе: 

Фрэнсис Бэкон,
Супружеская пара графов Рэтленд,
Поэт Филип Сидни, якобы инсценировавший свою смерть, в соавторстве с графом де Вером

Мене не приваблюють інтриги; мені просто цікаво

 "О Шекспире правды не знает никто, есть лишь легенды, мнения, некоторые документы и его великие произведения"

Підсумок вечора бути має, але зайві 10 хв. у твіті заманюють мене у нього на все довший термін.
Цінність блогу - необмеженість в тексті. Коли говориш уривками, виробляється якась внутрішня засмиканість.
Отож, що хотіла сказати: я ще ніколи (або дуже давно) так не зачитувалась кимось. Разом з твіттером підсіла на дописи Вакарчука.
_________________________

Увечері гуляли Маріїнкою. Мокрим листям встелені доріжки. Воно пахне. А те, що ще на деревах, час-від-часу, спадає до долу юрбами - повільно і замріяно. Така краса!...

А, як їхали туди, побачила телевізійну вежу, третій перегін якої ховався у низьких, сірих хмарах. Потіхи було! Так дивакувато це бачити! Усвідомлюєш, наскільки вони низько; небо ближче)))

В мене, здається, полетів цифрик. Вже вдруге викидає коньки. Але через батарею, все одно, потрібно було міняти. Вона не витримує і однієї фотосесії, а купувати нову - сенс? якщо він чудить. Хоча, якщо чесно, я рада, дуже. Хо нову цифру, напівпрофесійну

Sm;)e

В мене нове захоплення з домішком пристрасті: Твіттер. Тепер важко розділити короткі думки для нього і нормальні, цілісні сюди. Боюсь, що втрачу себе для блогу бо люблю коротке, але влучне і їм - думкам - простіше і цікавіше формуватись в пару речень.
Сьогодні мені прибуло три книги:

Збірка Шекспіра (кепсько, що не в Пастернаку)

Збірка з різних авторів англійських детективів

Булгаков "Белая гвардия" та "Киев-город".

Останнього я категорично від себе не очікувала. Після почутого про Булгакова, як особистість - не надто добре ставлюсь до нього. А після "Майстра і М." та всіх недобрих дивностей, з нею пов'язаних і взагалі вперто остерігаюсь.Та після того, як А.К. мені порадила ці його творіння, вони, дивним чином (і саме в цьому, лише в цьому сполученні), припливли мені до рук.
Ну, що ж, побачимо...

Цей терпкий запах винограду... пахне божевільно! Солодкий, але з підступною кислинкою біля шкірки від якої пече язик

Під терпкий запах дикого винограду, читаю опис південної башти, напівготичної, напівдруїстичної.
Опис Едгара По, в "Лігейї"

----------
Надіслано з мого телефону Nokia