Підсумок вечора бути має, але зайві 10 хв. у твіті заманюють мене у нього на все довший термін.
Цінність блогу - необмеженість в тексті. Коли говориш уривками, виробляється якась внутрішня засмиканість.
Отож, що хотіла сказати: я ще ніколи (або дуже давно) так не зачитувалась кимось. Разом з твіттером підсіла на дописи Вакарчука.
_________________________

Увечері гуляли Маріїнкою. Мокрим листям встелені доріжки. Воно пахне. А те, що ще на деревах, час-від-часу, спадає до долу юрбами - повільно і замріяно. Така краса!...

А, як їхали туди, побачила телевізійну вежу, третій перегін якої ховався у низьких, сірих хмарах. Потіхи було! Так дивакувато це бачити! Усвідомлюєш, наскільки вони низько; небо ближче)))

В мене, здається, полетів цифрик. Вже вдруге викидає коньки. Але через батарею, все одно, потрібно було міняти. Вона не витримує і однієї фотосесії, а купувати нову - сенс? якщо він чудить. Хоча, якщо чесно, я рада, дуже. Хо нову цифру, напівпрофесійну