Прогулка

реж. Алексей Учитель

Натрапила на показ далеко за північ. По моєму досвіду Євгеній Циганов ніколи не знімається в безглудзостях, тому й звернула увагу на фільм, + навіть при перших кадрах стає зрозуміло, що формат її далеко не типовий.
Як, інколи, добре переглянути щось свіже, до чого не звик! А якщо воно ще й виявляється змістовним та легким, з приємними тобі акторами - це свято для душі.
Стрічка починається із поїздки в авто під

Nina Simone — Wild Is The Wind

Буденні та грайливі, часом дуже проникливі діалоги героїв не набридають, не хочеться ніякого динамічного сюжету, просто "їх дуже цікаво слухати", хоч і говорять вони ні про що. Надзахоплююча продуманість характерів і відповідна індивідуальність вчинків, поведінки.

Девушка и двое ее случайных спутников проходят пол-Петербурга, флиртуя, пикируясь и за полтора часа реального времени проживая любовную драму, которая заканчивается так же неожиданнок, как и закономерно, ставя все на свои места. На протяжении фильма мы видим город во всей его красоте и правдивости, его жителей, професии, увлечения. Просто Питер on-line

 Як і має бути після хорошого кіно, по закінченню "Прогулянки" в голові юрбляться роздуми про вчинки героїв, як вони почувались в той момент і їхню поведінку після завершення історії.. І при цьому я не відчуваю себе ідіоткою, через те, що витрачаю час на розбирання вигаданих персонажів

 Эмили Бронте "Грозовой перевал"

 Так, як книга описує події минулих століть, а також є "класикою" англійської прози, я вирішила прочитати її - якщо зможу - принаймні аби орієнтуватись про що йдеться. Раніше я робила спробу ознаймитись із "Джейн Ейр" - написаною сестрою авторки "Перевала" -, але не змігши знести тамтешньої театралізованої "зворушливості", не мала впевненості, що осилю цей, повний пристастей, роман. Проте, він виявився значно більш реалістичнішим.
Але в мене виникає лише одне питання: який душевний стан потрібно мати аби настільки детально описувати таку запеклу ненависть, мстивість, егоїзм, притворне благочестя, та фанатизм до божевілля?
Втім, саме ця смертальна відданість, що в своїй напористості здатна десятиліттями жити лиш однією Думкою, що має ім"я та врешті возз"єднуватись із привидами та залишатись з ними ходити по землі, викликає симпатію до цього роману і змушує дочитати його до кінця.
Чомусь такі несамовиті почуття завжди притягують людей, своєю силою, віддаленістю від всього людського та ледь помітним відчуттям бруду, огиди від цієї маніакальності, фаталізму. Не хотілося б носити в собі таку пристасть, проте й відсторонитися від неї, не відчуваючи в глибині душі захоплення та якихось особливих чар - несила

Хроніки денних знахідок

Hans Zimmer "Mermaids"

p.s.: більшу частину посту було стягнуто в Morrigan>Живущие в глубине>Dream World

Enya - May it be

Nicholas Hooper "In Noctem"
 

Alexandre Desplat «The resurrection stone»

 

Роман Коляда "Янголи повертаються" 2011

 Добре, що цього разу він не долучив інших інструментів - сольне піано так рідко зустрінеш, а саме воно заглиблюється в тебе найдужче і саме цим Коляда й унікальний.
Цей альбом, безперечно, більш професійний, майстерніший, але спочатку мені здалось, що на тлі цього в ньому поменшало душевності.
Проте потім я відчула, що він просто менш.. вразливий, сентиментальний. Місцями у ньому помічався сильний надрив, якась прихована відчайдушність, навіваюча образ незалежної, із втратою на душі жінки, котра вирішила йти до кінця з ризиком для життя.
Особливо запам"яталась одноіменна композиція "Яноголи повертаються" та "Тетянин день".
А вкінці я почула "Шатл" - створений за сумісництвом гурту К-тріо.
Багато хто в акторстві, письменництві намагався зобразити смертельний біль з додатком
шокуючого відкриття - зазвичай з подібним складно зіштовхуватись.
Коляда ж зі своїм скрипачем, зобразив цей стан настільки яскраво і вміло, що ти не
слухаєш, а ясно бачиш цю страдницьку мить. І попри це вона невимовно красива, вона поодинокий спалах геніальності та пекучої незабутності

Iron and Wine - Flightless Bird, American Mouth