А взагалі, я, навіть, скучила за Києвом, вже. Можливо вважаючи це своєрідною зрадою чи не повною правдою, хочеться уточнити, що я не хочу повертатись туди, а просто з теплотою і - чим далі, тим більше - з бажанням згадую... рискання в інеті?... о_О ..мабуть так, але не сам процес, а можливості, які відкриваються при його наявності. Вливання нової інфи, пошук цікавих речей, а ще.. люди. Коли знаходиш чіюсь цікаву, Особисту розповідь, її індивідуальне викладення й підбір та розташування речень. А потім коментарі до цього, такі ж теплі і живі... Я дуже скучила за цим.
Скучила за походами по ТРЦ (хоч, з погляду на економічну ситуацію в країні, боюсь і печалюсь тим, що не зможу жити так, як досі. Втім.. якби тільки печалі  - аж соромно - хтось не зможе жити взагалі).
Просто за самим містом, його пагорбами, Рікою і видом на лівий берег. МоЇм, Одухотвореним, Духовним містом, Древнім - те, поряд з яким я живу зараз, прирівнювати було б жалюгідно, не зважаючи на весь його істинний комфорт, милий затишок та розслаблюючу простоту.
Врешті-решт і найбільше: я скучила за блогом. Звісно, коли 2 роки сидиш в мегаполісі, теми й джерела натхнення якось виснажуються. Але коли повертаєшся після піврічної відсутності і знаєш, що в тебе є чого чекати (нового від'їзду навесні), то, навіть, радий тимчасовій цивилізації.
Благо, з тих друзів, яким би не сподобались ці слова, блог читає єдина Жужу, а вона у нас "навчилась відпускати людей безболісно і приймати тоді, коли вони самі того захочуть" ;)