В мені живе дві Сохвийки. Одна - Со - любить жіночі кеди (низенькі, бажано квіткові або білі), шкіряні браслети, забавні або великі годинники, акуратні, "азійські", жіночі рюкзачки, чорні джинси, приталені толстовки і притатлені, легенькі кофтинки з трикотажу або обвисаючі, вільні.
А от Софія любить витончені, жіночі годиннички; ніжні, крихкі, ледь помітні браслетики; підбори-шпильки висотою 3.5 - 5; "маленькі, чорні сукні"; сумочки на довгих, тонких ремінчиках.
І ці дві мене ніяк не можуть ні вжитись, ні поступитись. У першому образі я почуваюсь вільно і в ладах із собою. Але мене постійно і нестримно тягне до об'єктів із другого образу (ну, прям Повітря і Квітковий сад!). Більше того! Я не люблю сполучати різні речі, мені до душі насолоджуватись кожною окремо. Коли пропонують пити каву з фруктами, це не підходить бо кожне з них надто цінне щоб їх змішувати і втрачати оригінальність смаку кожного. Тому вдягти дві витончені речі на одну руку я не можу.
Але я й не можу кожен день міняти одне на інше бо люблю, коли якась одна річ настільки постійно з тобою, стільки "ви разом пережили", що вона стає, як друг; як Ґра!
Це тяжкий вибір... І добре тим, у кого одне "я". Тому зараз на правій руці у мене шкіра, дерево, бурштин і "душевне" срібло - мій давній друг Ґра. А на лівій більш декоративне, хоч і теж близьке - Дубовий листок (схожий на пір'їну), витончений годинник і нєжнєйший браслет з гірського кришталю та аметисту (довго лежав - береглааа, але життя іде і треба жити, коли живеться!).
Консенсус знайдено! =)
Немає коментарів:
Дописати коментар