Гнів це є образа Робиш для людини, чекаєш віддачі/вдячності, не отримуєш, говориш "навіщо мені це треба?!". І тут з'являється інше, справжнє і не заїжджене значення виразу "робити добро заради Бога". Якщо сприймати Його, як все, що тебе оточує - люд, природа, Всесвіт - і пам'ятати, що все сказане й вчинене має свою вібрацію та енергію й назавше залишається в пам'яті простору (от тобі й "Пам'ятна Книга"), то не хочеться записувати у цю "пам'ять" негатив. Сприймаючи світ в цій призмі, очікування вдячності за добре ставлення здається жалюгідним