Я все думала: чому Бог завше так чує тата. Він часто егоїстичний, безвідповідальний, а були й гірші часи. Раніше цю Божу чуйність списувала на татову беззастережну, безапеляційну, безстрашну віру. Але щось не давало мені до кінця заспокоїтись на цьому поясненні. І, здається, я знайшла ще одне, яке з'явилось після власного досвіду. Через свою "неідеальність" тато дуже поблажливо ставиться до вредності й недобрих вчинків у інших. Такий підхід дарує спокій і його душі й іншим це послуговує