Читаєш про бабку-знахарку і мудрого діта, а поряд сухою лозою пахне розмочений віник. І разом це так звично і природньо, ніби дика , древня природа ніколи не зникала з Києва. І подумалось, що, як би не викорінювали живе і наше, доки у квартирах тепло пахнутиме розмоченою лозою - нікуди те наше, живе не подіниться, завжди житиме. А ж тут згадалось, що в містах тепер прийнято користуватись пластмасовими швабрами китайського виробництва...