Чомусь пригадались старі, музичні захоплення: Сестри Тельнюк "Жовта кульбаба". Завжди любила цей альбом, він - на відміну від інших - увесь приємний.
Слухала найбільш вибране і згадувались різні моменти життя.
Як зимовим вечором я йду до початку 13 № і про себе повторюю слова з пісні "Голос твій".
Рання осінь, може серпень - коли ще літо, але сонце вже світить інакше, колір неба темнішає, стаючи насиченим до межі, а вітер приносить осінні відтінки запахів; тягне кудись і в мандри. Я лежу надворі, не ховаючись від післяобіднього, низького, ще теплого сонця і слухаю "Жовту кульбабу" - ідеальна музика для саме цієї пори; кращої немає і пори ліпшої не знайдеш - вони створені один для одного.
А зараз ще й пригадала.. чомусь.. подвір'я в незвичному ракурсі - головою до воріт, лицем до місяця за сусідською сливою. Вже вечір, але небо ще не чорно-синє, а світле, мого улюбленого кольору - щось середнє між фіолетом і синню. Ясний, сліпучий місяць виринув зі спогадів сам собою; а там, за селом, на полі гасне сонце

Сестри Тельнюк - Голос Твій...

Сестри Тельнюк - Твої дороги...