Ще, мабуть, з часів "Ва-банку", мене ніщо так не захоплювало, як "Глорія". Те, що було прийнятним - я дивилась, щось/хтось подобався, щось ні. Але ніщо не викликало таких емоцій. Це, безперечно, не ва-банкова одержимість, але я з величезною радістю і теплотою згадую, що "вечером дивитимусь їх" і махаю руками від щастя, коли у героїв щось налагоджується.
Тупєєм?
Сьогодні весь день перекидала муз на Солу